Постанова 4854 № 420/4800/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4800/22 Категорія:10600000 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Час і місце ухвалення:13:19:22, м. Одеса Дата складання повного тексту:22.06.2023р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Чоран А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И Л А : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції (далі ГУНП) в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 , про: - поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції 1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області з 08 березня 2022 року; - стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2022 року і по день поновлення на роботі, з урахуванням суми 739,88 грн. на день; - допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції 1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області та стягнення заробітної плати за один місяць; - скасування наказу про звільнення. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він з вересня 2021 року займав посаду начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області. В органах внутрішніх справ позивач працював з 2000 року, за цей час жодних нарікань та/або стягнень не було. 08 березня 2022 року близько 22:30 години (робочий час з 08:45 до 17:45) під впливом морального та фізичного тиску з боку начальника ГУ НП в Одеській області Семенишина М.О. та заступника ГУ НП в Одеській області Хутняк А.М. позивача було змушено написати рапорт про звільнення із займаної посади. 09 березня 2022 року ОСОБА_1 подав рапорт до начальника ГУ НП в Одеській області з проханням не розглядати питання про звільнення, як передчасне. Однак, наказ про звільнення було нібито вже прийнято, але з наказом про звільнення його ніхто не знайомив, розрахунок не здійснювався, трудова книжка не видавалась. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що 08 березня 2022 року начальником відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області року полковником поліції ОСОБА_1 до УКЗ ГУНП в Одеській області було подано рапорт про звільнення його зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 05 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) за власним бажанням з 09 березня 2022 року. Зазначено, що рішення прийнято остаточно та на звільненні наполягає. Надано згоду на відрахування з грошового забезпечення вартості виданих йому предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. Таким чином, у ГУНП в Одеській області не було підстав для не реалізації даного рапорту. Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 09 березня 2022 року №426 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 09 березня 2022 року ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області з 10 березня 2022 року. Стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2022 року по 12 червня 2023 року включно у розмірі 365 309 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. У задоволенні решти позову відмовлено. В апеляційній скарзі ГУНП в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги: - інструкцією з діловодства в системі національної поліції України затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року №414 (далі Інструкція №414) не передбачено обов`язкового реєстрування документу безпосередньо в канцелярії ГУНП як то зазначається позивачем. От же відповідно до Інструкції №414 звернення (рапорти) можливо подавати в будь-які управління, відділи, сектори документального забезпечення, канцелярії органів та підрозділів поліції. Тобто твердження позивача є хибними та не заслуговують на увагу; - суд першої інстанції так і не спростував правової позиції ГУНП в Одеській області та не вказав яку саме норму законодавства було порушено з боку апелянта; - апелянт звертає увагу суду на те, що не реєстрація подання начальника Березівського РВП ГУНП в Одеській області не є порушенням законодавства, має лише інформаційний характер та містить думку керівників щодо звільнення особи. Відсутність вказаного подання жодним чином не впливає на звільнення позивача а тому незрозуміло посилання суду в рішенні на нього; - адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є правильним, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУНП в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ працював з 2000 року, та з вересня 2021 року він обіймав посаду начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області. 08 березня 2022 року після спливу робочого часу начальником відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області року полковником поліції ОСОБА_1 особисто начальнику ГУНП в Одеській області було подано рапорт про звільнення його зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII "за власним бажанням з 09 березня 2022 року". Начальником ГУНП в Одеській області накладено резолюцію: "Ю.Мерденову до наказу з 09 березня 2022 року". Даний рапорт зареєстровано в Управлінні кадрового забезпечення за вхідним №1202 від 09 березня 2022 року о 09:00 год. (а.с.36). 09 березня 2022 року ОСОБА_1 було подано рапорт на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області з проханням не розглядати рапорт про звільнення зі служби в поліції від 09 березня 2022 року як передчасне та необдумане рішення. Вказаний рапорт від 09 березня 2022 року був зареєстрований в Управлінні документального забезпечення ГУ НП в Одеській області за вхідним №1594 від 09 березня 2022 року о 09:00 год. (а.с.37). Наказом ГУНП в Одеській області №426 о/с від 09 березня 2022 року полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII (за власним бажанням) з 09 березня 2022 року. Підставою видання наказу про звільнення зазначено рапорт ОСОБА_1 від 08 березня 2022 року та подання начальника Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області від 09 березня 2022 року (а.с.38). 12 березня 2022 року відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом інформування про звільнення зі служби в поліції від 10 березня 2022 року №9/1216, згідно якого повідомив позивача про звільнення наказом від 09 березня 2022 року №426 о/с за власним бажанням з 09 березня 2022 року, та про неможливість розгляду поданого позивачем рапорту (вхідний від 10 березня 2022 року №1213) щодо не розгляду рапорту про звільнення (а.с.37 зв.бік, 39 зв.бік). Вирішуючи справу в частині задоволених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУНП в Одеській області від 09 березня 2022 року №426 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 09 березня 2022 року ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, оскільки на момент видання оскаржуваного наказу у відповідача знаходився рапорт позивача від 09 березня 2022 року, з якого вбачається відсутність вільного волевиявлення позивача на звільнення з поліції за власним бажанням. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 60, п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, пп."ж" п.64, п.68 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114 з подальшими змінами та доповненнями, Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України №414. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 77 Закону №580-VІІІ визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Згідно п.7 ч.1 ст. 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Отже, поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції, зокрема, за власним бажанням, тобто на підставі власного волевиявлення, яке оформлюється відповідним рапортом. При цьому, Законом №580-VIII не врегульована процедура та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема, строки попередження поліцейським про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення. Відповідно ст.60 Закону №580-VІІІ проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Так, до прийняття Закону №580-VІІІ порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначалися Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114 з подальшими змінами та доповненнями (далі Положення №114). Підпунктом "ж" п.64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Відповідно п.68 Положення №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Пояснюючи застосування п.68 Положення №114, Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2014 року по справі №21-241а14 та Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2019 року по справі №810/3376/16, від 20 грудня 2019 року по справі №826/375/17, від 15 лютого 2021 року по справі №160/3607/19 зазначили, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо. Проте у межах передбаченого п.68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Особливістю розглянутого правового регулювання є те, що до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. У разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09 серпня 2019 року по справі №815/1490/16, від 22 листопада 2019 року по справі №813/740/17, які в силу положень ч.5 ст. 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Відтак, з вказаними норма встановлено, що працівник органів поліції може бути звільнений до закінчення тримісячного строку в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення у випадку зазначення ним конкретної дати звільнення. При цьому, у відносинах звільнення за власним бажанням поліцейського діє правило за яким, звільнення у порядку п.68 Положення №114 є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, він не залишив місце роботи та не вимагає припинення трудових відносин. Інших строків щодо звільнення за власним бажанням у Положенні №114 не встановлено. Так, згідно наявної в матеріалах справи копії рапорту від 08 березня 2022 року про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням вбачається, що позивач зазначив у рапорті бажану дату звільнення "09 березня 2022 року". При цьому, згідно рапорту ОСОБА_1 від 09 березня 2023 року позивач на початку робочого дня 09 березня 2022 року подав у встановленому порядку рапорт про нерозгляд попереднього рапорту від 08 березня 2022 року про його звільнення, і цей рапорт був зареєстрований в Управлінні документального забезпечення ГУ НП в Одеській області (далі - УДЗ ГУ НП) о 09.00 годині 09 березня 2022 року. Тобто, позивач, скориставшись наділеним чинним законодавством правом, виявив бажання продовжувати проходження служби в Національній поліції. Колегія суддів констатує, що рапорт від 08 березня 2022 року містить прохання ОСОБА_1 звільнити його зі служби за власним бажанням, що в свою чергу відповідає п.п."ж" п.64 Положення №114, який передбачає звільнення зі служби за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, про що він зобов`язаний повідомити прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення. Більш того, п.п."ж" п.64 Положення №114 також передбачає, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням виключно при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Натомість, зі змісту рапорту від 08 березня 2023 року, позивач не зазначав жодних поважних причин, які перешкоджали виконання ним службових обов`язків, наявність яких могло бути беззаперечною підставою для його звільнення. Тобто, відповідачем, приймаючи оскаржуваний наказ ГУНП в Одеській області, в порушення п.п."ж" п.64 Положення №114, не було з`ясовано обставин з приводу того, які саме наявні поважні причини перешкоджали ОСОБА_1 виконувати службові обов`язки та потребували його звільнення за власним бажанням, що, на думку колегії суддів, є визначальним. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим довід апелянта, що рапорт про відкликання рапорту про звільнення надійшов до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області лише 10 березня 2022 року, а тому ним не порушено процес прийняття оскаржуваного наказу від 09 березня 2022 року, з огляду на наступне. Наказом Національної поліції України №414 від 20 травня 2016 року була затверджена Інструкція з діловодства в системі Національної поліції України (далі за текстом - Інструкція №414). Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в центральному органі управління поліцією (далі - апарат поліції), міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи та підрозділи поліції), незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, уключаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням (п.1 розділу І Інструкції №414). Безпосереднє ведення діловодства в органах та підрозділах поліції покладається на підрозділи документального забезпечення. Завдання, функції та порядок роботи ДДЗ регламентується положенням про нього, затвердженим наказом Національної поліції України. Основним завданням ДДЗ є встановлення в Національній поліції України єдиного порядку документування управлінської інформації і роботи з документами із застосуванням сучасних автоматизованих систем, методичне керівництво і контроль за дотриманням установленого порядку роботи з документами в структурних підрозділах апарату поліції. ДДЗ відповідно до покладених на нього завдань серед іншого: здійснює реєстрацію та веде облік документів; організовує документообіг, формування справ, їх зберігання та підготовку до передачі на архівне зберігання; забезпечує впровадження та контролює дотримання структурними підрозділами апарату поліції вимог інструкцій, регламентів та національних стандартів з питань діловодства; уживає заходів до зменшення обсягу службового листування в апараті поліції; здійснює контроль за своєчасним розглядом та проходженням документів в органах та підрозділах поліції. (п.п.8-11 розділу І Інструкції №414). Приймання кореспонденції, адресованої Національній поліції України, її керівництву та структурним підрозділам апарату поліції, здійснює ДДЗ. Кореспонденцію, адресовану структурним підрозділам апарату поліції, розташованим в інших місцях, а також органам чи підрозділам поліції, приймають підрозділи документального забезпечення або уповноважені особи. Працівники структурного підрозділу апарату поліції, які отримали документи без реєстрації в підрозділі документального забезпечення, повинні невідкладно особисто передати такі документи у відповідний підрозділ (працівнику) документального забезпечення органу чи підрозділу поліції для здійснення реєстрації у загальному порядку. Документи, які надані для реєстрації, обов`язково повинні містити відмітки про дату, посаду та прізвище особи, яка їх передала для реєстрації, інформацію про додатки та їх місцезнаходження (у разі їх наявності). Працівникам органів та підрозділів поліції незалежно від їх службового становища забороняється приймати для виконання незареєстровані в підрозділах документального забезпечення документи. Службові документи, отримані, як виняток, безпосередньо працівниками органу чи підрозділу поліції й адресовані цьому органу чи підрозділу поліції або конкретно комусь з його керівників, а також документи, одержані електронною поштою та факсимільним зв`язком, необхідно передавати до підрозділу документального забезпечення для реєстрації, крім документів, які отримані безпосередньо слідчими під час досудового розслідування і які долучаються до матеріалів кримінальних проваджень. (пп.пп.5, 6, 18, 19 п.4 розділу ІІ Інструкції №414). Реєстрація документа це здійснення запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставляння на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Основним принципом реєстрації документів є однократність. Кожний документ реєструють лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше першого робочого дня, якщо він надійшов у неробочий час; створювані у день підписання або затвердження. Якщо зареєстрований документ передають з одного структурного підрозділу в інший, його повторно не реєструють. Реєстрація кореспонденції, яка надходить на адресу керівників структурних підрозділів, здійснюється підрозділом документального забезпечення або уповноваженою особою цього підрозділу. Працівники підрозділу документального забезпечення не відповідають за документи, які були передані без їх участі (керівником особисто виконавцю, інше) та відповідної реєстрації у підрозділі документального забезпечення. Відповідальність за документи, які були передані керівником особисто виконавцю без відповідної реєстрації (обліку) у підрозділі документального забезпечення, покладається на осіб, які прийняли таке рішення. У разі, якщо до структурного підрозділу надійшов документ, адресований його керівникові, який потребує розгляду Головою Національної поліції України, першим заступником або заступником Голови Національної поліції України, керівник цього підрозділу, після реєстрації в підрозділі, рапортом (доповідною запискою) доповідає керівництву Національної поліції України. Після визначення керівництвом Національної поліції України основного виконавця (виконавців) цього документа та надання доручень щодо його виконання зазначений рапорт (доповідна записка) передаються до ДДЗ для їх реєстрації та передачі виконавцям. Звернення (рапорти) працівників органів та підрозділів поліції, що не стосуються їх службової діяльності реєструються та розглядаються в установленому порядку. Звернення (рапорти), які стосуються їх службової діяльності, у разі необхідності, реєструються в підрозділі документального забезпечення органу або підрозділу, у якому проходять службу такі особи та опрацьовуються відповідно до вимог цієї Інструкції, якщо інше не встановлено законодавчими або нормативно-правовими актами (пп.пп.1, 4, 13, 14, 15 п.6 розділу ІІ Інструкції №414). Попередній розгляд документів повинен здійснюватися в день надходження або в перший наступний робочий день у разі надходження їх після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні. Доручення органів вищого рівня, телеграми, телефонограми розглядаються негайно (п.п.4 п.10 розділу ІІ Інструкції №414). Аналіз наведених норм свідчить про те, що при надходженні до органу чи підрозділу поліції документ першочергово реєструється підрозділом документального забезпечення відповідного органу чи підрозділу поліції та не пізніше наступного дня після реєстрації (а стосовно документа термінового характеру негайно) подається до керівництва відповідного органу чи підрозділу, яке визначає виконавців, встановлює строки виконання документа та необхідність здійснення контролю. Резолюція на документі складається з таких елементів: прізвище та ініціали виконавця (виконавців), зміст доручення (конкретні дії щодо виконання документа), термін виконання, особистий підпис керівника, дата. У спірних правовідносинах підрозділом документального забезпечення ГУ НП в Одеській області є Управління документального забезпечення ГУ НП в Одеській області, в якому повинні реєструватися усі вхідні документи. Як вбачається з матеріалів справи, рапорт про відкликання рапорту про звільнення, в порушення пп.4 п.6 розділу ІІ Інструкції №414, містить два штампа вхідної кореспонденції, а саме: УДЗ ГУНП в Одеській області від 09 березня 2022 року з вх.№1594 та УКЗ ГУНП в Одеській області від 10 березня 2022 року з вх.№1213, що є недопустимим в силу однократності реєстрації документів. До того ж, всупереч приписам п.п.4 п.10 розділу ІІ Інструкції №414 попередній розгляд рапорту позивача від 09 березня 2022 року про відкликання рапорту про звільнення не було здійснено в день надходження. У той же час, всупереч Інструкції №414 рапорт про звільнення позивача від 08 березня 2022 року в УДЗ ГУНП в Одеській області взагалі зареєстрований не був, а подання начальника Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, який є безпосереднім керівником позивача, датоване 09 березня 2022 року, яке разом із рапортом від 08 березня 2022 року зазначене як підстава для звільнення, взагалі не було зареєстроване ані в УДЗ ГУ НП, ані в УКЗ ГУ НП, хоча при цьому воно містить погодження начальника УКЗ ГУНП Юрія Мерденова та рішення по поданню начальника ГУ НП в Одеській області (а.с.165-167). Обґрунтованих пояснень щодо причин нереєстрації вказаного подання у встановленому порядку в Управлінні документального забезпечення ГУ НП відповідач суду не надав. Отже, як вбачається з матеріалів справи, поданий позивачем рапорт від 09 березня 2022 року, який о 09.00 годині 09 березня 2022 року зареєстрований в УДЗ ГУНП в Одеській області ані до керівника ГУ НП, ані до начальника УКЗ ГУНП того ж дня не потрапив, і в той же час подання від 09 березня 2022 року, яке не було зареєстроване в ГУНП взагалі, без супровідного листа з Березівського РВП ГУ НП в Одеській області, потрапило до УКЗ ГУ НП у той же день, і на підставі цього подання було видано оскаржуваний наказ. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби від 09 березня 2022 року №426 о/с був прийнятий ГУНП в Одеській області передчасно та є таким, що направлений на позбавлення гарантованого права на відкликання раніше поданого рапорту на звільнення та продовження служби позивачем. З тих же підстав, колегія суддів вважає необґрунтованим довід апелянта, що рапорт про відкликання рапорту про звільнення надійшов до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області лише 10 березня 2022 року, а тому ним не порушено процес прийняття оскаржуваного наказу від 09 березня 2022 року. Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09 березня 2022 року №426 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 09 березня 2022 року ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області. При цьому, оскільки позивача звільнено з 09 березня 2022 року, то у відповідності ч.ч.2, 3 ст.77 Закону №580-VIII цей день вважається останнім днем служби позивача. Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на службі з 10 березня 2022 року, а не з 08 березня 2022 року, що правильно було встановлено судом першої інстанції. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначені Порядком виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України 06 квітня 2016 року №260. Відповідно абз.1 п.6 Розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Так, відповідно до п. 2 вказаного Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , наданої відповідачем, грошове забезпечення за останні два повні місяці служби, що передували звільненню за січень і лютий 2022 року становить 46 854,92 грн. (21 574,94 грн. (січень 2022 року) + 25 279,98 грн. (лютий 2022 року) = 46 854,92 грн.) (а.с.172). Колегія суддів вказує, що час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року (наступний день після звільнення) по 12 червня 2023 року (дата винесення судом першої інстанції рішення у справі) включно, складає 460 календарних днів. З урахуванням кількості календарних днів у січні та лютому 2022 року 59 днів, середньоденний заробіток позивача становить 794,15 грн. (46 854,92 грн. / 59 дн. = 794,15 грн.). Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 12 червень 2023 року включно у розмірі 365 309 грн. (794,15 грн. * 460 календарних днів = 365 309 грн.), що не заперечується апелянтом. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.