Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/8070/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 р.Справа № 440/8070/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 (суддя Клочко К.І.; м. Полтава) по справі № 440/8070/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту відповідач, ДПП), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 27.05.2022 № 319 «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині застосування до інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 09.06.2022 № 838 о\с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 1 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції; - поновити з 10.06.2022 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. - зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх видів грошового забезпечення (в тому числі премії), які були йому визначені на день звільнення та додаткової винагороди, яка виплачується поліцейським на період дії воєнного стану. В обґрунтування позову позивач зазначив, що наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності через відсутність на службі з 24.02.2022 по 13.03.2022 не була перевірена в установленому законом порядку. Вказує, що відповідачем не було вчинено належних заходів з метою з`ясування причин відсутності позивача на службі та порушено вимоги Дисциплінарного статуту. На думку позивача, відсутність працівника на робочому місці під час воєнного стану не може вважатись прогулом. Також, позивач вказує, що акти про відсутність його на службі не мають реєстраційних номерів та не могли бути складені у дні його відсутності, оскільки 25.02.2022 працівники УПП в Харківській області здійснювали евакуацію до м. Дніпра. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 по справі № 440/8070/22 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх видів грошового забезпечення повністю. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 по справі № 440/8070/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на обставини крайньої необхідності у період з 24.02.2022 по 13.03.2022 у зв`язку з евакуацією сім`ї у безпечне місце, а саме до м. Кременчук, через військові дії. З викладених підстав, також, вказує, що до позивача відповідачем було застосовано два рази дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за один і той самий дисциплінарний проступок відсутність на службі без поважних причин з 24.02.2022 по 13.03.2023, що в свою чергу грубо порушує принцип юридичної відповідальності, що закріплений в ч.1 ст. 61 Конституції України. Зазначає, що графік роботи у структурному підрозділі, де проходив службу позивач, є позмінним 1 доба на зміні, 3 доби вихідних вдома, а тому позивач мав нести службу лише 26.02.2022, 02.03.2022, 06.03.2022, 10.03.2022, тобто 4 дні, а не 18, як зазначено в акті службового розслідування, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Відповідач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що з 07 листопада 2015 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував на службі в УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції. 09.06.2022 наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 838 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» з 09.06.2022. Підставою видання наказу ДПП від 09.06.2022 № 838 о/с став наказ ДПП від 27.05.2022 № 319 «Про застосування до працівника УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. У наказі ДПП від 27.05.2022 № 319 зазначено, що, відповідно до наказу ДПП від 14.05.2022 № 579 «Про призначення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов`язків», проведено службове розслідування з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни працівниками УПП в Харківській області ДПП. Підставою звільнення ОСОБА_1 є порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту. Не погоджуючись з такими висновками відповідача, вказаними наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580- VIII), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 580- VIII, поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Основні повноваження поліції визначені в статті 23 Закону № 580- VIII, згідно з частиною першої якої поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8). Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (частина перша статті 24 Закон № 580- VIII). У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закон № 580-VIII) Другий абзац статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов`язком громадян України. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території України. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідними указами Президента України дію воєнного стану продовжено, він триває і на момент розгляду справи. Також, загальновідомим фактом є проведення активних бойових дій, артилерійських та ракетних обстрілів на території Харківської області та міста Харкова з 24 лютого 2022 року. Як зазначає відповідач та на підтвердження чого надає необхідні докази, особовий склад УПП в Харківській області ДПП був негайно викликаний до місця дислокації та залучений до виконання завдань територіальної оборони міста Харкова. Учасниками справи не заперечується, що позивач був відсутній на службі 24.02.2022, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 02.03.2022, 03.03.2022, 04.03.2022, 05.03.2022, 06.03.2022, 07.03.2022, 08.03.2022, 09.03.2022, 10.03.2022, 11.03.2022, 12.03.2022 та 13.03.2022, про що також т.в.о. заступника начальника ВМАЗ УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Барибіним С.С. та заступником начальника управління - начальником ВМАЗ УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Диняком Я.В., у приміщенні тимчасового перебування УПП в Харківській області ДПП, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Пушкінська, 2А, у присутності начальника УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Стрижак А.О., т.в.о. заступника начальника управління - начальника ВЧС УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Приходька І.В., складено акти про відсутність на службі ОСОБА_1 у вищезазначені дні (т. № 1, а.с. 73-88). Відповідно до наказу УПП в Харківській області ДПП «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 16.03.2022 № 100, за фактом можливого порушення позивачем службової дисципліни проведене службове розслідування, за результатами якого прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції (наказ ДПП від 16.03.2022 № 626 о/с) (т. № 1, а.с. 63-64). Відповідно до вимог частини сьомої статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», та з урахуванням змін до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, внесених Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», що набули чинності 01.05.2022, накази ДПП «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарного стягнення» скасовані. На підставі наказу начальника ДПП «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» від 14.05.2022 № 579 розпочато службове розслідування стосовно можливого порушення окремими працівниками УПП в Харківській області ДПП службової дисципліни, в тому числі позивачем. Як зазначено вище, під час проведення службового розслідування Дисциплінарною комісією встановлено, що позивач був відсутній на службі 24.02.2022, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 02.03.2022, 03.03.2022, 04.03.2022, 05.03.2022, 06.03.2022, 07.03.2022, 08.03.2022, 09.03.2022, 10.03.2022, 11.03.2022, 12.03.2022 та 13.03.2022, що підтверджується відповідними актами (т. № 1, а.с. 73-88). Відповідно до розстановок сил та засобів чергової служби УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 не виходив на службу 24.02.2022, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022 - 01.03.2022, 02.03.2022, 03.03.2022, 04.03.2022, 05.03.2022, 06.03.2022, 07.03.2022, 08.03.2022, 09.03.2022, 10.03.2022, 11.03.2022, 12.03.2022, 13.03.2022 (т. № 1, а.с. 193-211). Відповідачем засобами електронної комунікації 14.05.2022 № 314з/41/14/02-2022 направлено виклик про необхідність прибуття о 10.00 18.05.2022 за вказаною у листі адресою для надання відповідних письмових пояснень в рамках проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» від 14.05.2022 № 579 (а.с. 211-213). 18.05.2022 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 з`явився за вказаною адресою та надав письмові пояснення (т. № 1, а.с. 214-216). Також, дисциплінарною комісією були опитані т.в.о. заступника командира роти УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Зінченко М.С. та заступника начальника ВЧС УПП в Харківській області ДПП майора поліції Пилипець С.О. (т. № 1, а.с. 217, 218). За змістом вказаних пояснень, інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП в Харківські області ДПП старший лейтенант поліції Нагорний А.Л., відряджений до ВЧС УПП в Харківські області ДПП, на службу не виходив з 24.02.2022 по 13.03.2022. З 25.02.2022 по 04.03.2022 зв`язок з ОСОБА_1 був відсутнім, інформації про своє місцеперебування не надавав. Після виходу на зв`язок повідомив, що вивозить сім`ю у безпечне місце. 16.03.2022 ОСОБА_1 повідомив, що знаходиться в м. Кременчук, Полтавської області з сім`єю. Таким чином, дисциплінарна комісія встановила, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 13.03.2022 самоусунувся від виконання основних та додаткових завдань, покладених на ДПП в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України. Як передбачено частиною першою статті 64 Закону № 580-VІІІ, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Присяга поліцейського зобов`язує вірно служити, дотримуватися законодавства, поважати права людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Авторитет поліції багато в чому пов`язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений забезпечити дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності. При цьому, у кореспонденції з частиною другою статті 18 Закону № 580- VIII інститут присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено. За визначенням частини першої статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» № 2337-УІІІ (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, шо визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки: 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень: 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону: 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника: 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку: 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції: 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Відповідно до вимог абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правил етичної поведінки), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Разом з цим, Дисциплінарним статутом визначено, що наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 (справа № 819/736/18, пункт 60) та у постанові від 05.03.2020 (справа № 815/4478/16, пункт 48) дійшов висновку, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. З урахуванням зазначених нормативно-правових актів, висновку Верховного Суду України та матеріалів службового розслідування дисциплінарна комісія під час службового розслідування дійшла висновку, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 2 та 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки та вчинив дії, які безумовно підривають авторитет Національної поліції України в очах громадян. Враховуючи порушення, які були встановлені дисциплінарною комісією та відображені у висновку службового розслідування, затвердженому 26.05.2022, начальником ДПП видано наказ від 27.05.2022 № 319 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільненні зі служби в поліції, який реалізовано наказом ДПП від 06.06.2022 № 838 о/с. Твердження позивача про бажання продовжити проходження служби у Батальйоні патрульної поліції в м. Кременчуці не підтверджено жодними доказами, натомість, відповідачем надано лист БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП № 941в/41/26/1/02-2022 від 17.10.2022, за змістом якого старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 27.05.2022 до БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області не прибував з рапортом про продовження несення служби та не залучався до несення служби (т. № 2, а.с. 18). Отже, позивач відповідно до займаної посади повинен був реалізовувати свої повноваження на території міста Харків та Харківської області. Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження. Особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, регулюються Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672 (далі - Наказ № 672). Так, пунктом 1 Розділу II Наказу № 672 визначено, що при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Тобто, підставою для службового відрядження є наказ, підписаний керівником органу поліції, при цьому ДПП в період з 24.02.2022 до 13.03.2022 позивач у службові відрядження в інший населений пункт не направлявcя, відповідний наказ не видавався. Водночас, відповідач наголошує, що ДПП не тільки не уповноважувало позивача виконувати будь-які обов`язки не за місцем несення служби, а навпаки вимагало від нього нести службу у своєму підрозділі. Так, відповідач пояснив, що особовому складу УПП в Харківській області ДПП засобами електронного зв`язку доводилися накази керівництва УПП в Харківській області ДПП про необхідність та обов`язковість несення служби. Так, 25.02.2022 о 07 год. 28 хв. начальником УПП в Харківській області ДПП Стрижак Альоною Олегівною надано наказ про те, що всі максимально мають прибути, так як на території України введено воєнний стан, ніхто самовільно не вирішує, хоче він чи не хоче прибувати на службу, працівників УПП в Харківській області ДПП зараз, як ніколи, хочуть бачити громадяни та всі зобов`язані виконувати свої службові обов`язки (т. № 2, а.с. 11). Ввечері 25.02.2022 о 21 год. 14 хв. начальник УПП в Харківській області ДПП повідомила поліцейським, що вона разом з частиною особового складу УПП в Харківській області ДПП буде здійснювати виїзд до міста Дніпра. Тим, хто не висловив бажання їхати, було дозволено залишитися вдома (т. № 2, а.с. 12). Таким чином, керівництво УПП в Харківській області ДПП забезпечило та погодило особовому складу евакуацію своїх родин до міста Дніпра, яке на той час було безпечнішим місцем. При цьому, позивач не виконав вказівки керівництва, адже не залишився вдома та не виїхав до міста Дніпра. Разом з цим, вранці 26.02.2022 керівництво УПП в Харківській області ДПП разом з підпорядкованим йому особовим складом повернулося до міста Харкова та продовжувало виконувати службові обов`язки. На спростування чуток про відсутність керівного складу УПП в Харківській області ДПП у місці Харкові капітан поліції ОСОБА_2 записала відеозвернення на території дислокації УПП в Харківській області ДПП, яке також було розміщене у службовому чаті (т. № 2, а.с. 13) та доведене особовому складу УПП в Харківській області ДПП, про що свідчить наданий до суду відеозапис (т. № 2, а.с. 10). 27.02.2022 особовому складу УПП в Харківській області ДПП надано наказ прибути до торгового центру «Нікольський» та нести службу (т. № 2, а.с. 14). 28.02.2022 о 16 год. 11 хв. начальник УПП в Харківській області ДПП знову повідомила особовий склад про обов`язковість виконання їх службових обов`язків та зазначила про посилений режим несення служби, всі хто хотів відвезти сім`ю, відвезли і повинні стати в стрій, та наголосила, що задачею поліції є недопущення мародерства та вуличної злочинності. Зміни несуться щодобово, всі працюють на лінії і ніхто, крім поліції не виконає її роботу (т. № 2, а.с. 15). 01.03.2022 о 00 год. 54 хв. начальник УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Стрижак А.О. довела до відома усіх працівників управління, що всі мають бути на службі і заступати в тому графіку, який підходить до військового часу та оперативної обстановки, вимагає прибуття на службу 100 % всього особового складу УПП в Харківській області ДПП, який залучається згідно графіку несення служби, незважаючи на обставини, що склалися, поліцейські повинні виконувати свої службові обов`язки (т. № 2, а.с. 16-17). З урахуванням вищевикладеного не знаходять свого підтвердження посилання позивача на те, що керівництво дало можливість особовому складу приймати рішення про свої дії самостійно, оскільки керівництво УПП в Харківській області ДПП постійно наголошувало на необхідності виконання особовим складом УПП в Харківській області ДПП службових обов`язків, наказувало всім патрульним поліцейським прибути до місця несення служби та вживало можливих заходів щодо забезпечення функціонування життєдіяльності, безпеки та обороноздатності міста Харкова. У той же час є аргументованою позиція відповідача про безпідставність посилань позивача на наказ НПУ від 10.03.2022 № 190, оскільки підставою для дисциплінарної відповідальності позивача є: самовільне залишення ним місця несення служби, яке мало місце до дати видання зазначеного наказу; відсутність погодження керівництва УПП в Харківській області ДПП та ДПП на відбуття позивача до м. Кременчука; ненадання позивачем доказів неможливості прибуття до постійного місця несення служби; ненадання позивачем доказів, що ним взагалі вживалися заходи щодо прибуття до постійного місця несення служби. Водночас, колегія суддів зауважує, що 01.05.2022 до Дисциплінарного статуту були внесені зміни, які визначають, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених V розділом. Статтею 27 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не вбачає жодних процедурних порушень при проведенні службового розслідування та порушення гарантій права позивача на захист. Щодо застосування до позивача найбільш суворого дисциплінарного стягнення та невідповідність висновку службового розслідування, наказу про звільнення зі служби в поліції вимогам частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту, суд зазначає таке. Частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. При цьому, дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. В основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівники поліції повинні діяти па підставі та у межах повноважень, у спосіб, шо визначений законодавством. Вони повинні усвідомлювати значимість своєї місії. Їхня поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України. Поліцейські зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час виконання службових обов`язків, так і в поведінці у побуті. Дотримання бездоганної поведінки і безумовне виконання вимог чинного законодавства є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Відповідно до службової характеристики, долученої до матеріалів службового розслідування, позивач зарекомендував себе посередньо, а саме, як працівник, який на достатньому рівні знає нормативно-правову базу, що регламентує діяльність Національної поліції, проте до виконання службових обов`язків відноситься на неналежному рівні, розпорядження виконує лише під контролем. Допускає часткове невиконання наказів та доручень керівництва. За результати своєї праці не вболіває, розпочату роботу не завжди доводить до завершення. Часто намагається уникнути виконання покладених на нього завдань, власної ініціативи щодо несення служби не проявляє, керівництву роти здатен говорити недостовірну інформацію з метою уникнення проявів непрофесійності своїх дій. Схильний до порушень службової дисципліни. Колегія суддів зважає на аргументованість доводів відповідача про те, що суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є воєнний стан, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, а Український народ розраховує на те, що поліцейські як представники держави будуть сумлінно виконувати свої обов`язки. Вчинений позивачем проступок свідчить про повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, проявленим абсолютно безвідповідальним ставленням його до Українського народу, якому він зобов`язаний служити, недотриманням своїх службових обов`язків, що є грубим порушенням службової дисципліни та абсолютно дискредитує позивача як поліцейського. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №320/3085/20 працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Оцінюючи у означеному аспекті підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зважає на те, що обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку склалися у перші дні повномасштабного вторгнення рф на територію України, при цьому позивач займав посаду поліцейського та у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України мав брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закону № 580). З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вчинений позивачем проступок у виді порушення Присяги під час дії воєнного стану на території України, з урахуванням особливостей проходження служби, у тому числі, обов`язку несення служби саме в місті Харкові, несумісний з високим званням поліцейського. Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Відповідно до частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Посилання позивача практику Верховного Суду у трудових відносинах колегія суддів вважає недоречними з огляду на особливості проходження служби поліцейськими, визначені спеціальним законом. Посилання позивача на те, що акти про відсутність його на службі не мають відмітки про реєстрацію колегія суддів відхиляє, з огляду на факт евакуації працівників відділу документального забезпечення УПП в Харківській області, а також на те, що факт відсутності за місцем несення служби в період з 24.02.2022 по 13.03.2022 позивачем не заперечується. Також, колегія суддів відхиляє твердження позивача про повторне притягнення його до дисциплінарної відповідальності за один і той же дисциплінарний проступок, адже наказ ДПП від 16.03.2022 № 626 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 було скасовано наказом ДПП від 13.05.2022 № 785 о/с, після чого його було поновлено на роботі та виплачено грошове утримання за час вимушеного прогулу. Доводи позивача про те, що графік роботи у структурному підрозділі, де проходив службу позивач, є позмінним 1 доба на зміні, 3 доби вихідних вдома, а тому позивач мав нести службу лише 26.02.2022, 02.03.2022, 06.03.2022, 10.03.2022, тобто 4 дні, а не 18, як зазначено в акті службового розслідування, на що суд першої інстанції не звернув увагу, не впливають на висновки суду у вказаній справі щодо порушення позивачем Присяги поліцейського та вимог законодавства. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування стосовно безпідставного невиходу на службу та порушення Присяги поліцейського забезпечено дотримання частини другої статті 19 Конституції України, обставини події з`ясовані повно та вичерпно, діяння поліцейського кваліфіковано правильно, норми закону визначені вірно, зміст приписів цих норм витлумачено без помилок, взято до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, наслідки вчиненого поліцейським діяння не спотворено, міру юридичної відповідальності обрано без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду, а тому підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні. З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак підстави для їх задоволення також відсутні. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Колегія суддів зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірних наказів. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані необґрунтованими. З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставин у справі та їх правової оцінки колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 по справі № 440/8070/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 01.11.2023 року