Постанова Київський апеляційний суд № 757/5543/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 жовтня 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 757/5543/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/12094/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 437,54 грн. та судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 09 вересня 2022 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач отримала кредит у розмірі 10 700,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00% від непогашеної суми за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів. Відповідач зобов`язана була сплачувати позивачу кожні 14 днів (базовий період) 4 494,00 грн. процентів за кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала належним чином, не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 24 січня 2023 року становить 33 437,54 грн., з яких 10 041,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 23 396,26 грн. - проценти за користування кредитом (а.с. 1-6). У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову та відшкодувати витрати на правничу допомогу. Зазначала, що позивачем не підтверджено факт невиконання умов кредитного договору відповідачем та не підтверджено обставину виконання кредитного зобов`язання самим позивачем. У матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені письмові докази на підтвердження обставин, наведених у позовній заяві. Надані позивачем копії документів є взагалі незасвідченими, оскільки ці копії не містять назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дати засвідчення копії. Зазначала, що кредитний договір було укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача», з порушенням принципів справедливості, розумності і добросовісності (ст. 3 ЦК України). Вважає, що її не було доведені у зрозумілій формі і не відомі до цього часу істотні умови договору, а також не було надано примірник кредитного договору. За наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач сплатила 12 996,63 грн. на виконання умов договору, тобто більше, ніж отримала від макрофінансової установи. Позивач продовжує вимагати від неї погасити борг у більшому розмірі, що є нечесною підприємницькою практикою. Також посилалась на те, що дана справа не підсудна Печерському районному суду міста Києва, оскільки вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому справу необхідно передати до Гусятинського районного суду Тернопільської області (а.с. 84-90). Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанси» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 437 грн. 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанси» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 684 грн.(а.с. 147-149). Не погодившись з рішенням районного суду, 27 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 152-162). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд неповно з`ясував усі обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказувала, що сторони не узгодили всі істотні умови кредитного договору, а саме: суму кредиту та нарахування процентів, що свідчить про необхідність застосування наслідків нікчемності правочину в частині нарахування відсотків та використання особистої інформації позивача, повідомлення та звернення до близьких осіб та третіх осіб. Вимоги позивача сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі не відповідають вимогам справедливості, розумності та добросовісності. За наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач сплатила 12 996,63 грн. на виконання умов договору, тобто більше, ніж отримала від макрофінансової установи, а тому кредит повернутий в повному обсязі та з переплатою. Посилалась на те, що дана справа розглянута Печерським районним судом міста Києва з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також не погоджувалась з розподілом витрат позивача на правничу допомогу, оскільки саме по собі підписання актів за відсутності в договорі обумовленого розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укр кредит фінанс» Глуховецький О.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с. 183-186). У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Також просила дослідити оригінали наданих позивачем файлів електронних доказів, а саме договір № 1084-5761 від 09 вересня 2022 року (а.с. 191-199). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2022 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 10 700 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00 % (стандартна процентна ставка), 0,75 % (пільгова процентна ставка), 2,50 % (знижена процентна ставка) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 06 липня 2023 року (а.с. 9-19). Відповідно до п. 3.1 цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Пунктом 3.2. Договору для укладення цього Договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та які необхідні для укладення нового договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. Згідно з пунктом 10.1. договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Пунктом 10.3, 1.3.1. Договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав`язування її придбання. Відповідно до умов розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначила інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердила своє ознайомлення, погодження і зобов`язання неухильно дотримуватися Правил. До договору про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 від 09 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 20-38). Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 від 09 вересня 2022 року з ТОВ «Укр кредит фінанс». Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України. Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 10 700 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується витягом з реєстру банків щодо видачі кредитів від 09 вересня 2022 року (а.с. 39). Згідно витягу з реєстру банків щодо погашення кредиту ОСОБА_1 було здійснено погашення коштів за кредитним договором на суму 1 123,50 грн. 17 вересня 2022 року, на суму 3 990,78 грн. 05 жовтня 2022 року, на суму 4 066,69 грн. 21 жовтня 2022 року та на суму 3 815,66 грн. 05 листопада 2022 року (а.с. 40). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 24 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 33 437,54 грн., з яких 10 041,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 23 396,26 грн. - проценти за користування кредитом (а.с. 41-44). 25 січня 2023 року ТОВ «Укр кредит фінанс» було направлено на поштову адресу відповідача досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте, вимога не була виконана (а.с. 45-46). Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною 13 статті 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Частиною 4 ст. 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно з ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК України). До позовної заяви долучено належним чином засвідчену копію договору про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 від 09 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , який є письмовим, а не електронним доказом у справі. У суді першої інстанції відповідач не заявляла клопотання про витребування оригіналу договору про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 від 09 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 . Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача, заявленого в суді апеляційної інстанції, про перевірку оригіналів електронних доказів, зокрема, вказаного кредитного договору. Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 09 вересня 2022 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1084-5761 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 10 700 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 06 липня 2023 року (а.с. 9-19). Факт укладення кредитного договору та отримання за договором кредитних коштів (кредиту) у визначеному договором розмірі відповідач не заперечувала, тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд визнав вказані обставини встановленими. Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 10 700,00 грн., позивач надав до суду витяг з реєстру банків щодо видачі кредитів від 09 вересня 2022 року (а.с. 39). Згідно витягу з реєстру банків щодо погашення кредиту ОСОБА_1 було здійснено погашення коштів за кредитним договором на суму 1 123,50 грн. 17 вересня 2022 року, на суму 3 990,78 грн. 05 жовтня 2022 року, на суму 4 066,69 грн. 21 жовтня 2022 року та на суму 3 815,66 грн. 05 листопада 2022 року, що в загальній сумі становить 12 996,63 грн. (а.с. 40). З розрахунку заборгованості вбачається, що сплачену відповідачем суму у розмірі 12 337,91 грн. було зараховано на погашення відсотків за кредитним договором (а.с. 41-44). Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Доказів повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима у повному обсязі матеріали справи не містять. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість. Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, яка станом на 24 січня 2023 року становить 33 437,54 грн., з яких 10 041,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 23 396,26 грн. - проценти за користування кредитом Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 10 041,28 грн. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення процентів згідно кредитного договору в розмірі 23 396,26 грн., колегія суддів виходила з наступного. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України). Так, за умовами укладеного сторонами договору кредиту від 09 вересня 2022 року ТОВ «Укр кредит фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту 10 700,00 грн., а остання зобов`язувалася повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 06 липня 2023 року (пункт 4.8 кредитного Договору). Відповідно до п. 4.6. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка - 3,00 %, пільгова процентна ставка - 0,75 %, знижена процентна ставка - 2,50 %. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 09 вересня 2022 року по 24 січня 2023 року за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України). Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у сумі 23 396,26 грн. за період дії кредитного Договору визначений позивачем. Поряд з цим відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності. Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, в яких висловлені правові позиції щодо плати за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема положень частини 2 ст. 625 ЦК України та неустойки (штрафу, пені) колегія суддів визнала неспроможними та відхилила, оскільки таких вимог в цьому провадженні кредитор не заявляв. Згідно з ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Апеляційний суд перевірив і відхилив доводи апеляційної скарги, що дану справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом керуючись ч. 8 ст. 28 ЦПК України виходячи з того, що у п. 3.8. Правил відкриття кредитної лінії, які є частиною кредитного договору відповідно до пунктів 10.1 - 10.3 кредитного Договору, визначено місце виконання договору - місцезнаходження кредитодавця, а саме: м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс

407. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16). Витрати позивача на правничу допомогу підтверджені належними доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 25 листопада 2022 року, укладеним з АО «Правовий баланс», актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 лютого 2023 року, рахунком-фактурою від 07 лютого 2023 року та квитанцією про оплату 4 000,00 грн. за надання правової допомоги (а.с. 49-55). У розділі 4 договору про надання правової допомоги від 25 листопада 2022 року передбачено порядок здійснення розрахунків, зокрема, згідно з п. 4.4. за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами, в акті вказується обсяг наданої роботи і її вартість. Враховуючи вказане, необґрунтованими є доводи апелянта, що саме по собі підписання актів за відсутності в договорі обумовленого розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару. Підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу апеляційним судом не встановлено. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова