Постанова Одеський апеляційний суд № 509/950/23

Номер провадження: 33/813/1313/23 Номер справи місцевого суду: 509/950/23 Головуючий у першій інстанції Є.М. Панасенко Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Стоянової Л.І, за участю захисника Луценко О.А. розглянувши апеляційну скаргу захисника Луценко О.А., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 01.03.2023 відносно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн. Стягнуто судовий збір в дохід держави у сумі 536 грн. 80 коп. Відповідно до вказаної постанови, 12.02.2023 приблизно о 12 год. в АДРЕСА_1 , тобто перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_1 влаштував скандал з дружиною гр. ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, вдарив по обличчю, виганяв з квартири та погрожував, чим вчинив домашнє насильство, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. Не погодившись із зазначеною постановою, захисник Луценко О.А. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою з огляду на такі обставини: - ОСОБА_1 сам викликав поліцію, так як саме відносно нього було застосоване домашнє насильство з боку дружини та доньки. Дружина та донька ОСОБА_1 вселилися до нього та знущалися з ОСОБА_1 , який має значні проблеми із зором. - у судовому засіданні не були досліджені докази, не досліджувалися пояснення дочки ОСОБА_1 , а сам він був позбавлений можливості надати пояснення, оскільки не був повідомлений про дату судового засідання належним чином. - матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зокрема не міститься відомостей щодо наслідків дій ОСОБА_1 відносно психологічного стану його дружини; Посилаючись на наведені обставини, захисник Луценко О.А. просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, будь-яких клопотань про відкладання розгляду справи не заявляли, тому апеляційний суд вважає за можливим розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру повністю доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ№812660; - рапортом про отримання та результати опрацювання заяви ОСОБА_2 ; - заявою ОСОБА_2 , відповідно до якої 12.02.2023 о 12 год. за місцем проживання відбувся словесний скандал з її чоловіком ОСОБА_1 , який її ображав, нецензурними словами, а потім вдарив кулаком в обличчя та розбив губу, штовхав її та погрожував виштовхнути з 5 поверху (а.с.5); - поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , які аналогічні її заяві; - поясненнями дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_1 почав ображати ОСОБА_2 , погрожувати фізичною розправою, вимагати кошти на його утримання та за проживання, в подальшому накинувся на ОСОБА_2 з кулаками, розбив губу, вдарив по руці. Окрім того, ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 погрожує дружині на постійній основі ( а.с. 8); Відповідно до ч.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Проаналізувавши матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_4 апеляційний суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 має ознаки домашнього насильства. Апеляційний суд враховує посилання сторони захисту відносно того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати пояснення, оскільки не був повідомлений про дату судового засідання належним чином, однак зауважує, що зазначена обставина безумовно не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, окрім того право на надання пояснень було компенсоване на стадії апеляційного перегляду. Що стосується посилання захисника відносно того, що судом 1-ої інстанції безпосередньо не досліджувалися пояснення доньки ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує, що положення ст. 251 КУпАП не вимагають безпосереднього допиту свідків, окрім того, сторона захисту також не заявляла клопотання про допит свідка в апеляційній скарзі. Що стосується доводів апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 сам викликав поліцію, так як саме відносно нього було застосоване домашнє насильство з боку дружини та доньки, та відносно того, що у Овідіопольському райсуді Одеської обл. перебуває цивільна справа за його позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, апеляційний суд приймає їх до уваги, водночас зауважує, що зазначені доводи не свідчать поза розумним сумнівом про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з огляду на вищевикладені обставини. Більш того, захисником була надана копія ухвали Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 14.07.2023 без ідентифікації осіб із зазначенням ОСОБА 1, ОСОБА 2, ОСОБА3, що фактично позбавляє апеляційний суд можливості встановити відношення ОСОБА_1 до вказаної справи. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду 1-ої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Луценко О.А. залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника Луценко О.А., в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 01.03.2023, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца