Постанова 4818 № 638/1437/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/1437/23 Номер провадження 22-ц/818/1467/23 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року в складі судді Рибальченко Л.М. у справі № 638/1437/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 09 січня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 мало місце залиття належної їй квартири АДРЕСА_2 (2 поверх) з квартири АДРЕСА_3 (3 поверх). Джерело витікання води були встановлені співробітниками ОСББ, про що складено відповідний акт. Внаслідок залиття квартири їй спричинено матеріальну шкоду, розмір якої відповідно експертної оцінки ліцензованого оцінювача становить 50 762 грн. Також, внаслідок зазначених подій її родина вимушена була змінити звичний спосіб життя, оскільки вони позбавлені можливості проживати у квартирі без ризику для життя та здоров`я. Сама позивачка вимушена була присвятити значну частину свого часу оформленню документів, оцінки завданої шкоди, спілкуванню з різними організаціям. Водою було залито по суті майже всю підлогу, яка виготовлена з дерева, багато стін з покриттям та іншого майна, меблів. Частина слідів непомітні та не підлягають відшкодуванню, проте процеси знаходження вологи під поверхнями без доступу кисню приводять до виникнення плісняви та грибка, що є дуже шкідливим для життя та здоров`я людей. Ушкодженням майна позивачці завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінила в 28000 грн. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 50762 грн майнових збитків, 28000 грн моральної шкоди, 5500 грн витрат на проведення експертизи, 2148 грн сплаченого судового збору та витрати на адвокатську допомогу у розмірі 26000 грн. 29 травня 2023 року ОСОБА_1 подано відзив, в якому просила позовні вимоги залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів її вини у залитті квартири. Дефектний акт від 09 січня 2023 року затверджений Головою правління ОСББ «Культури-3» не відповідає законодавчо- визначеній формі акту залиття, встановленій Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76. Дефектний акт складений особами, які не мають належної спеціальної освіти, отже, не можуть встановити причини та підстави залиття. Вказаний акт складено за відсутності майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, що є обов`язковим. У Дефектному акті не зафіксовано стану трубопроводів у двох квартирах, не зафіксовано обстеження чи огляд вище розташованої квартири. Також акт складено за відсутності відповідачки, що позбавило її можливості подати докази на його спростування, належного з`ясування причин залиття не відбулося. Відсутність усіх належних відомостей у Дефектному акті надає підстави для імовірності висновків щодо того, що залиття мало місце внаслідок неналежного виконання саме балансоутримовичем та/або позивачем обов`язку з підтримки у справному стані устаткування внутрішньо будинкових інженерних мереж водопостачання, здійснюючи їх своєчасний огляд і профілактичний ремонт. Розмір збитків, що визначений оцінювачем, не відповідає пошкодженням, що визначені у Дефектному акті та є суттєво завищеним. Відповідно до звіту оцінювача про вартість збитку №1/05-2023, виконаного 17 травня 2023 року ФОП ОСОБА_3 , розмір збитку у зв`язку з залиттям житлового приміщення - 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , складає 8289,00 гри. Позивачкою не доведено факту завдання моральної шкоди, оскільки не деталізовано прояв завданої шкоди, відсутнє обґрунтування розміру завданої шкоди, та не доведено якими діями завдано шкоду. Позивач не надав суду розрахунку витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму майнових збитків у розмірі 50 762 (грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, судовий збір у розмірі 1520,78 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 5500 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок залиття квартири позивачу спричинено збитки у розмірі 50762 грн, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а тому вказана сума та витрати на проведення експертного дослідження підлягають стягненню. Також, з урахуванням вимог справедливості та розумності, враховуючи обставини завдання шкоди, суд вважав обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Оскільки ОСОБА_2 не надано розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Зарицька Катерина Сергіївна, подала апеляційну скаргу, в який просила рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення, а також стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю Дефектного акту, долученого до матеріалів справи, вимогам чинного законодавства. До складу комісії, яка складала вказаний акт, не входив належний спеціаліст, який мав би встановити причину залиття. У Дефектному акті зазначено причину залиття - халатність мешканців. Зазначено, що протікання відбулося на кухні з водопровідної труби з під газової колонки, при цьому вхідний кран на стояку труби холодного водопостачання в квартиру АДРЕСА_3 не був перекритий. Визначення допущення «халатності» не має жодної конкретизації. Вказівка у Дефектному акті про імовірність допущення відповідачкою халатності не доводить причинно-наслідкового зв`язку із спричиненням залиття. Змістом Дефектного акту не наголошується на неналежному стані крану (кран не був зірваний), чи стояку труби (стояк труби перебував у належному стані). Само по собі не перекриття крану на стояку труби не може бути причиною залиття, а Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водо відведення не передбачає обов`язку здійснення постійного перекриття стояку подання холодної води. Долучений нею звіт відповідає вимогам проведення оціночної діяльності, не викликає сумніву у компетентності суб`єкта оціночної діяльності, а проведена оцінка вартості майна співвідноситься із стандартами проведення такого виду оціночної діяльності. Відповідно до звіту, наданого позивачкою, обстеження її квартири було здійснене 08 лютого 2023 року, тобто через місяць з дати залиття. Наявні у звіті позивачки фотознімки, не мають фіксації дати та часу, тим самим спростовуючи доказове значення останніх. Отже звіт позивачки так само не містить результатів проведення належного огляду житлової квартири ОСОБА_4 акті відсутня інформація щодо обстеження і інших квартир на предмет встановлення джерела витоку води, якою було затоплено приміщення. Крім цього, Дефектний акт складено за відсутності відповідачки та без її належного виклику, що є обов`язковим. 12 липня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 , подана відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що дефектний акт є належним та допустимим доказом наявності вини відповідачки у вчиненні залиття. Джерело витікання води та винна особа чітко були встановлені співробітниками ОСББ, які в цей момент були присутні та бачили процес залиття, про шо складено акт. Заперечення відповідачки щодо її відсутності під час складання акту є необґрунтованими та спростовуються актом, оскільки представниками ОСБ зафіксовано, що коли вони зайшли до квартири відповідачки, з труби лилася вода, а вона навіть не перекрила вхідний кран до квартири, щоб запобігти завданню збитків. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2007 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 (а. с. 16). Квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_1 (а.с.21). 09 січня 2023 року комісією ОСББ у складі: головуючого - керуючої справами Сідоволосої Т.Є., членів комісії Кравченка П.О.- майстра з поточного ремонту будинків, ОСОБА_5 електрика складено дефектний акт, яким встановлено, що 09 січня 2023 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_2 з квартири АДРЕСА_3 . Власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 . При залитті постраждало: стеля на кухні площею 9 кв.м., стеля в туалеті площею 0.9 кв.м., стеля у ванній кімнаті площею 4,08 кв.м., залитий коридор у декількох місцях загальною площею 8,05 кв.м. Залиття відбулось через халатність власника квартири АДРЕСА_3 . При обстеженні водопровідних труб в квартирі АДРЕСА_6 встановлено, що протікання відбулось на кухні з водопровідної труби з під газової колонки, а вхідний кран на стояку труби холодного водопостачання в квартиру АДРЕСА_3 не був перекритий (а.с. 13). Відповідно до звіту № У202/23 від 13 лютого 2023 року про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданої власнику майна, вартість матеріального збитку, завданого власнику квартири АДРЕСА_5 . на дату оцінки 09 січня 2023 становить 50762 грн (а.с. 26-82). За звітом оцінювача про вартість збитку №1/05-2023 від 17 травня 2023 року вартість матеріального збитку у зв`язку з залиттям квартири АДРЕСА_5 становить 8289 грн (а.с. 105-118) Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 та частина 1 статті 16 ЦК України). У пунктах 8, 9 частини 2 статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України). Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою. Згідно з статтею 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Положеннями частин 1 - 3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)». Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 - 3 статті 89 ЦПК України). Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, та врахувавши обставини, за яких сталося залиття квартири, суд першої інстанції дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення в рахунок відшкодування завданих збитків 50 762 грн, а також 5000 грн моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 підтверджено як факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідачки, так і розмір заподіяних майнових збитків. Також, судова колегія погоджується з висновками суду щодо стягнення 5000 грн моральної шкоди, оскільки розмір такої компенсації відповідає засадам розумності та справедливості, глибині заподіяних позивачу моральних страждань та не спростований відповідачкою. Судова колегія критично оцінює доводи відповідачки про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди нею не надано. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо висновку оцінювача, який був наданий відповідачкою ОСОБА_1 . Вказаний звіт було складено за відсутності обстеження квартири, а також пізніше, ніж звіт, наданий позивачем, а тому судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги звіт оцінювача від 17 травня 2023 року. Правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи відповідачка ОСОБА_1 не скористалася. Посилання відповідачки, що надані позивачем акти не відповідають Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, а тому є недопустимими доказами, судова колегія не приймає до уваги, оскільки наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина