Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/9314/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9235/23 Справа № 205/9314/23 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря судового засідання Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єпрем`ян Ліпаріт Варданович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року про відмову у відкритті провадження, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 07 вересня 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 11 вересня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська відмовлено у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У вересні 2023 року, не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єпрем`ян Л.В., подано апеляційну скаргу, в якій вона просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що на даний час єдиним належним та обґрунтованим порядком доведення родинних зв`язків між померлим та малолітньою дитиною є встановлення факту батьківства померлого відносно його дитини, а необхідність у встановленні факту родинних відносин (батьківства) відносно дитини ОСОБА_2 полягає у необхідності внесення змін до актового запису про народження дитини та подальшого звернення до управління соціального захисту населення з метою отримання допомоги по втраті годувальника. У таких правах і діях ОСОБА_1 , що виступає в інтересах їх з ОСОБА_3 малолітньої дитини ОСОБА_2 , не вбачається жодного спору про право. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від інших учасників справи письмових заперечень на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Адвокат Єпрем`ян Л.В. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.38-39), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку, звертаючись до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку статей 315-319 ЦПК України, заявник просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд встановив, що з поданої заяви про встановлення юридичного факту вбачається наявність спору про право, оскільки у даному провадженні з`ясовується факт встановлення батьківства, що може призвести до зміни кола спадкоємців щодо майна померлого спадкодавця та набуття права власності на спадкове майно всіма належними спадкоємцями, виникненню прав на утримання та інших майнових прав, що, як наслідок, свідчить про наявність реального спору про право, та виключає можливість встановлення факту батьківства у даному випадку в окремому провадженні. Враховуючи вищевикладене, суд відмовив у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , роз`яснивши заявнику її право подати позов на загальних підставах. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з поданої заяви про встановлення юридичного факту вбачається наявність спору про право, оскільки хоча заявником і була конкретизована мета встановлення факту батьківства відносно дитини, а саме отримання допомоги по втраті годувальника, вказана обставина не виключає можливості виникнення в подальшому спору щодо набуття права власності на спадкове майно померлого ОСОБА_3 між його спадкоємцями. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду, що в даному випадку факт батьківства не може бути встановлений в порядку окремого провадження. Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до суду з позовом на загальних підставах. Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за заявою, з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єпрем`ян Ліпаріт Варданович, залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 31.10.2023 року. Судді: