Постанова 4854 № 420/7423/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7423/19 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення 31.07.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року про повернення без розгляду заяви про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі, поданої в порядку ст. 383 КАС України по справі №420/7423/19 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та здійснення належним чином оплати праці за роботу, В С Т А Н О В И Л А: 09.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Апарата Ради національної безпеки і оборони України, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні чи неналежному здійсненні оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБОУ (посада патронатної служби) з 20 до 27 серпня 2019 року; - зобов`язати відповідача здійснити належним чином оплату праці за роботу на цій посаді шляхом виплати всіх сум, що належать позивачу, а також виплатити позивачу, як працівникові, середній заробіток за весь час затримки виплати цих сум по день фактичного розрахунку; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду, заподіяну незаконною бездіяльністю у розмірі 15 000 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Апарату РНБО України, яка полягає у нездійсненні оплати праці ОСОБА_1 за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (посада патронатної служби) з 30.08.2019 року по 12.01.2020 року. Зобов`язано Апарат РНБО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки з 30.08.2019 року по 12.01.2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року, за наслідком розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , були скасовані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року та здійснення належним чином оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби), а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Апарату Ради Національної безпеки і оборони України про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року та зобов`язання здійснити належним чином оплату праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби). Однак, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 року, вказане рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року було скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. ОСОБА_1 було подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 року та в подальшому ухвалою Верховного Суду від 30.08.2022 року закрито касаційне провадження за поданою позивачем касаційною скаргою у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від касаційної скарги. 16.07.2023 року засобами системи «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі № 420/7423/19, обґрунтовану невиконанням відповідачем у справі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 року, в частині задоволених позовних вимог. У поданій заяві позивач просив визнати протиправною бездіяльність Апарату Ради національної безпеки та оборони України щодо невиконання та відмови у виконанні вказаного вище рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року у справі № 420/7923/19 шляхом ненадання йому та відмови у наданні йому середнього заробітку за час затримки з 30.08.2019 року по 12.01.2020 року за роботу на посаді радника Секретаря ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, про що постановити окрему ухвалу. Також заявник просив визнати порушеними його, ОСОБА_1 , права як позивача у справі № 420/7923/19 шляхом ненадання йому та відмови у наданні йому середнього заробітку за час затримки з 30.08.2019 року по 12.01.2020 року за роботу на посаді радника Секретаря ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, про що постановити окрему ухвалу. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року подана позивачем в порядку ст. 383 КАС України заява була повернута заявникові без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт не погодився з висновками суду першої інстанції стосовно невідповідності поданої заяви вимогам ст. 167 КАС України та вказав на те, що ним у відповідності до вимог КАС України чітко зазначені підстави подання зазначеної заяви та обґрунтування наявності підстав для її задоволення. Крім того апелянт вважає безпідставними посилання суду першої інстанції, як на підставу для повернення поданої ним заяви без розгляду, на постанову Верховного Суду від 18.02.2021 року, з огляду на те, що зі змісту вказаної постанови вбачається, що Верховним Судом здійснювався перегляд рішень Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 року лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено. В частині задоволених позовних вимог судові рішення судів першої та апеляційної інстанції були залишені без змін. Враховуючи все вищезазначене апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року та направити справу для продовження розгляду поданої ним в порядку ст. 383 КАС України заяви до суду першої інстанції. 24.10.2023 року Апарат Ради національної безпеки і оборони України подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якому також просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року без змін. 30.10.2023 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він, посилаючись на неможливість участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 31.10.2023 року, залишив на розсуд суду питання можливості проведення судового засідання за його відсутності. 30.10.2023 року від Апарату Ради національної безпеки і оборони України також надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились. З огляду на зазначене справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції посилався на її невідповідність вимогам ст. 167 КАС України через відсутність необхідних реквізитів, а саме: підстави заяви, змісту питання, яке має бути розглянуто судом та прохання заявника. Колегія суддів не погоджується з вказаними твердженнями суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне: Згідно ст. 383 КАС України (в редакції, яка діяла на момент подання позивачем заяви), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У частині 2 цієї статті передбачено, які відомості повинні бути зазначені заявником у поданій заяві, зокрема: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (ч. 3 ст. 383 КАС України). Відповідно до частини п`ятої статті 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України). Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 383 КАС України чітко визначений порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а також визначено, які саме відомості повинні бути зазначені заявником у поданій заяві. Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд зобов`язаний, перш за все, перевірити її на відповідність саме вимогам статті 383 КАС України, однак в даному випадку судом першої інстанції цього зроблено не було. Слід зазначити, що стаття 167 КАС України містить лише загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, тоді як стаття 383 КАС України визначає вимоги саме до оформлення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, яка і була подана в даному випадку позивачем, та на відповідність вимогам якої підлягає перевірці подана заява. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що позивачем у поданій ним заяві не зазначено підстави заяви, змісту питання, яке має бути розглянуто судом та прохання заявника. Так, дослідивши заяву позивача, колегія суддів констатує, що позивачем зазначено про те, що подана ним заява це заява про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі № 420/7423/19 (ч. 1 ст. 383 КАС України); позивачем чітко викладено підстави, які змусили його звернутись до суду з даною заявою, обґрунтовано у чому саме полягає допущена, на його думку, бездіяльність відповідача на виконання рішення суду, а також у прохальній частині заяви чітко сформульовано вимоги до суду першої інстанції. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилався, крім іншого, на положення ст. 379 КАС України, які взагалі не підлягали застосуванню в даному випадку, з огляду на те, що позивачем не ставилось питання про заміну сторони виконавчого провадження і відповідна заява з цього питання ним не подавалась. Що стосується посилань суду першої інстанції в обґрунтування наявності підстав для повернення позивачем поданої ним в порядку ст. 383 КАС України заяви без розгляду на наявність постанови Верховного Суду від 18.01.2021 року, якою скасовані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №420/7423/19, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеною вище постановою Верховного Суду судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 420/7423/19 були скасовані лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року та зобов`язання відповідача здійснити належним чином оплату праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби). В іншій частині (а саме в частині задоволення вимог ОСОБА_1 ) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №420/7423/19 залишені Верховним Судом без змін. Таким чином наявність постанови Верховного Суду від 18.01.2021 року не впливає на можливість позивача звернутись до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, зокрема, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі №420/7423/19, ухваленого на його користь, яке набрало законної сили. Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи те, що судом першої інстанції взагалі не було перевірено подану ОСОБА_1 заяву на відповідність вимогам ст. 383 КАС України, а також зважаючи на безпідставність висновків суду першої інстанції про незазначення позивачем у поданій ним заяві підстав її подання, змісту питання, яке має бути розглянуто судом та прохання заявника, колегія суддів доходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі, поданої в порядку ст. 383 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 383 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі, поданої в порядку ст. 383 КАС України по справі №420/7423/19 - скасувати, а справу № 420/7423/19 позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та здійснення належним чином оплати праці за роботу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі, поданої в порядку ст. 383 КАС України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2023 року. Суддя-доповідач О.В. Лук`янчук Судді А.І. Бітов І.Г. Ступакова