Постанова Київський апеляційний суд № 753/8491/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф. Єдиний унікальний номер справи № 753/8491/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/6717/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 31 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі,на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У травні 2015 року ПАТ «ДельтаБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 300543043043756005, згідно умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 71 147,00 грн. 02 грудня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях. Станом на 06.04.2015 р. Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 532,90 грн.. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнутоз ОСОБА_3 на користь ПАТ«Дельта Банк» заборгованість за кредитнимдоговором у розмірі 60 532,90 грн. Стягнутоз ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 605,32 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , який не брав участь у справі, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не встановлення судом фактичних обставин, що мають значення для розгляду справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є батьком апелянта ОСОБА_1 . Вказує, що позов ПАТ «ДельтаБанк» подано у 2015 році, однак, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем та правонаступником ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Отже, позов було пред`явлено до померлої особи, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (чинного на час звернення з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі ПАТ «ДельтаБанк» пред`явив позов до ОСОБА_2 у травні 2015 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року відкрито провадження у цій справі. Також встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 115), тобто, задовго до звернення ПАТ «ДельтаБанк» до суду із зазначеним позовом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України). З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступники у справу залучаються тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 чинного ЦПК України). Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дає підстави дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №127/328/17, у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 203/201/19. Вказаний висновок узгоджується також з постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі №473/1433/18. Таким чином, суд першої інстанції, відкривши провадження у справі до померлої особи, мав його закрити на підставі саме пункту 1 статті 255 ЦПК України. Відповідно до частин 4, 5 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 статті 255 ЦПК України, позаяк справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст. ст. 374, 377 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, задовольнити. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року скасувати. Проваження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова