Постанова 4811 № 461/5538/23

Справа № 461/5538/23 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 33/811/1433/23 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Стельмаха І.О., з участю захисника-адвоката Кавецького О.Я., представника Львівської митниці Держмитслужби, Кирчея Ю.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України за апеляційною скаргою захисника Кавецького О.Я. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, що був предметом порушення митних правил, а саме 27 763 грн. 02 коп. Транспортний засіб марки «Hundai Terracan», номер кузова НОМЕР_1 конфісковано в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 536,80 грн. Згідно з постановою судді 02.05.2022 о 10:30 через пункт пропуску «Шегині» митний пост «Мостиська» під керуванням громадянина ОСОБА_1 ввезено транспортний засіб марки «Hundai Terracan», номер кузова НОМЕР_1 з наданням митному органу, як підставу для ввезення декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, в якій зазначено отримувача військову частину НОМЕР_2 . Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.05.2023 року №810/1399, проведеною перевіркою встановлено, що транспортний засіб «Hundai Terracan», номер кузова НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 не надходив, у автомобільній службі та фінансово-економічній службі не обліковується, на обліку та в наявності частини НОМЕР_2 не перебував. Гарантійних та будь-яких інших документів щодо визнання вказаного транспортного засобу гуманітарною допомогою військовою частиною до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб не готувалось та не направлялось. Отже громадянином ОСОБА_1 було ввезено вищевказаний транспортний засіб на митну територію України в якості гуманітарної допомоги для потреб Збройних сил України у військову частину НОМЕР_2 та в подальшому до цієї військової частини не передано. Під час проходження митного контролю та оформлення 02.05.2022 через пункт пропуску «Шегині» митний пост «Мостиська» громадянином ОСОБА_1 , інд. код НОМЕР_3 , було надано договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «Hundai Terracan», номер кузова НОМЕР_1 від 20.04.2022 на суму 900 євро, що станом на 02.05.2022 згідно курсу валют НБУ становить 27 763,02 грн. З метою отримання пояснень від гр. ОСОБА_1 та прийняття ним участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею на його адресу скеровано лист від 15.06.2023 № 7.4/20-03/10/14895, яким громадянину запропоновано прибути до Львівської митниці. Однак громадянин у вказані терміни не з`явилася та про причини неявки не повідомив. Таким чином громадянином України ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу, як підставу для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару. На постанову судді захисник Кавецький О.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову скасувати, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 не отримував судової повістки, в період з 29.04.2023 по 06.08.2023 перебував на лікував за межами країни, копію постанови ОСОБА_1 було отримано 19.09.2023, тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, тому що, немає жодних даних про надання ним недостовірних відомостей митниці, прямого умислу на вчинення дій пов`язаних із приховуванням інформації від органів митного контролю. Просить врахувати суд те, що на момент ввезення автомобіля ОСОБА_1 , був чинним Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період воєнного стану», що діяв у період з 01.04.2022 по 01.07.2022, яким з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту. Таким чином, ОСОБА_1 приховувати щось від митних органів з метою уникнення оподаткування не мало жодного сенсу - оскільки на момент ввезення авто він був звільнений від сплати обов`язкових податків. Зазначає, що на момент ввезення товару ОСОБА_1 він був звільнений від сплати митних платежів. Судом формально було враховано документи, що були подані органами митного контролю, не було з`ясовано усіх фактичних обставин справи, а у зв`язку з відсутністю належного повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд він був позбавлений права на справедливий суд. Також просить врахувати рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яким абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Заслухавши пояснення захисника Кавецького О.Я. на підтримку апеляційної скарги, думку представника митниці Кирчея Ю.Я. щодо законності судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу задоволити з таких підстав. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою противоправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України. У відповідності до вимог ст. 489 МК України суд при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з постанови судді першої інстанції, ці вимоги закону були дотримані не в повній мірі. Згідно з диспозицією ст. 483 МК України, відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості. Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості Суб`єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку. Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 дійсно ввозив транспортний засіб і такий був переданий військовослужбовцю в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_5 (а.с. 71), оскільки на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2022 ОСОБА_6 є покупцем транспортного засобу (43-44). Також у судовому засіданні захисник Кавецький О.Я. пояснив, що ОСОБА_1 ввозив транспортний засіб не, як гуманітарну допомогу, бланк відповідної декларації було надано саме працівниками митниці, і ними вказано в/ч НОМЕР_2 , як отримувача. ОСОБА_1 не вносив відомостей до декларації. Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання в якості підстави для переміщення товарів до митного орану документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. В суді апеляційної інстанції не знайшло підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у формі прямого умислу. Отже, з огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина, як обов`язковий елемент складу порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника Кавецького О.Я. слід задовольнити, постанову судді щодо ОСОБА_1 скасувати з прийняттям нової постанови, якою провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того апеляційний суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України. Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті). Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом. Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України. Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі Краєва проти України (Krayeva v.Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24). За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31). Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84). Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78). Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року). Зазначена позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України». Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27). Крім того, на думку Європейського суду з прав людини, «стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти „справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97). Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що в справі відсутній належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 надав митному органу підроблені документи чи документи одержанні незаконним шляхом (висновки експертизи, показання свідків, вирок суду), які б доводили його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року по справі №3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), та природу походження товарів, апеляційний суд вважає, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст. 1 Першого Протоколу, та не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права. Керуючись п.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, ст.ст. 527, 528 МК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: поновити захиснику Кавецькому О.Я. строк апеляційного оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника Кавецького О.Я. задовольнити. Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження в справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах