Постанова 4856 № 600/6279/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/6279/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 30 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2021 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 20.09.2021 № 0569817-2404-2409. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Свою апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що будівля, яка стала в подальшому підставою для накладення податку на нерухоме майно відноситься до будівель класу "1217", які не є об`єктами опадткування. Також, апелянтом заявлено клопотання про виклик свідка. Вирішуючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1-2 ст.65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Відповідно до ч.2 ст.92 КАС України у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. В свою чергу, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги апелянтом зазначено обставини щодо яких свідок може надати показання, однак колегія суддів не в змозі врахувати ці показання, оскільки позивачем не заявлялось такого клопотання до суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з ч.3 ст.92 КАС України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. Відповідно до п.5 ч.1 ст.306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи. Згідно з ч.1, 3, 4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Щодо посилання позивача на клопотання про виклик свідка поданого в серпні 2022 року, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції 26.05.2022. Тобто, до подання клопотання. З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта щодо виклику свідка. Також, 17.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу поданий Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, в якому відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки підставою для звільнення за підставою зазначеною позивачем є правовий статус будівлі та її безпосереднє використання за її призначенням. Крім того, позивач не є фізичною особою підприємцем та/або керівником юридичної особи задіяної в господарській діяльності сільськогосподарського призначення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.09.2004 за реєстровим номером 2358, позивач придбав нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 1879,60 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.10.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області 29.10.2020 та зареєстрований в реєстрі за № 478, позивач продав нежитлову будівлю, а саме: склад. літ. Б - 1879,60 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . 03.09.2021 Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось iз запитом до комунального підприємства Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації для отримання інформації про об`єкти нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 та №

8. Листом від 07.09.2021 № 50 комунальне підприємство Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації повідомило, що згідно архівних даних БТІ за позивачем з 21.03.2005 зареєстроване нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з описом: житловий будинок, літ. А - 78,90 кв.м.; склад. літ. Б - 1879,60 кв.м.; вбиральня літ. В - 25,50 кв.м.; гараж, літ. Г - 77.90 кв.м. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 100902 від 17.07.2007, позивач є власником земельної ділянки площею 1,2456 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. 20.09.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0569817-2404-2409, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 59182,34 грн. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у період з 23.09.2004 по 29.10.2020 позивач був власником нежитлової будівлі, а саме: складу літ. Б - 1879,60 кв.м., що знаходився в АДРЕСА_1 . Підпунктом 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. Дослідженням розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, які належить позивачу, судом встановлено, що податок обчислювався відповідачем за період з 01.01.2020 по 30.09.2020 у розмірі 59182,34 грн, враховуючи дату державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомості, а саме: 29.10.2020. Таким чином, контролюючий орган правомірно визначив, що об`єкт нерухомості, який належить позивачу є об`єктом оподаткування у відповідності до норм ПК України та обґрунтовано нарахував позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік. Також, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача зводяться до того, що належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна не може бути об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, відповідно до п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. На підтвердження вказаної обставини, позивач надав до суду довідку комунального підприємства Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації від 19.10.2018 за №

257. Із змісту довідки комунального підприємства Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації від 19.10.2018 за № 257 виданій на ім`я позивача видно, що при обстеженні нежитлової будівлі (склад) літ. А, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлена наявність нежитлової будівлі (склад) літ. А, загальною площею 1879,60 кв.м. Згідно Державного класифікатора України будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.08.2000 № 507, нежитлова будівля на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.09.2004, серія та номер: ВВМ/ 535920/ позначається згідно класифікатора кодом - 1271.3. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що із змісту довідки не можливо визначити чи дана будівля використовується за призначенням у 2020 році. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження використання позивачем будівлі за призначенням у 2020 році. Більше того, довідка видана комунальним підприємством Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації від 19.10.2018 за № 257 не свідчить про використання позивачем за призначенням будівлі в 2020 році, оскільки саме за період з 01.01.2020 по 30.09.2020 був нарахований податок на нерухомість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Пунктом 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування. Так, згідно з підпунктом "ж" вищезазначеної статті до таких об`єктів нерухомості віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Встановлена п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. В свою чергу, власник об`єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, тоді коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому такі будівлі повинні використовуватись як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури. Тобто вказана вище норма, ставить у залежність можливість застосування податкової пільги до об`єкта оподаткування, якщо він належить саме сільськогосподарському товаровиробнику та така будівля використовується як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. На підтвердження факту використання нежитлової будівлі, як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури, позивачем жодних доказів до суду не надав. Водночас, відомостей щодо віднесення об`єктів нерухомого майна фізичної особи ОСОБА_1 до об`єктів сільськогосподарського призначення у інформаційних базах відповідача не має. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції відхилив доводи позивача з приводу того, що достатньою підставою для застосування положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є наявність у нього у власності нерухомого майна (складу), яке віднесене до класу будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271.3). Відтак, обставинами справи підтверджено, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. На підставі зазначеного вище, сул першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. Отже, дане нежитлове приміщення (склад) підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки на загальних підставах згідно п. 266.3.2 ст. 266 ПК України, тому відповідачем правомірно сформувало оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ"). В силу приписів підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Згідно з підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи. Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Крім того, згідно з абзацом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з пунктом 266.5.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Колегія суддів звертає увагу, що до об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі одночасного існування двох умов, а саме якщо власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства"). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші. У період з 23.09.2004 по 29.10.2020 позивач був власником нежитлової будівлі, а саме: складу літ. Б - 1879,60 кв.м., що знаходився в м. Сокиряни по вул. Павла Поповича (колишня - вул. Терешкової) під №

6. Із змісту довідки комунального підприємства Сокирянське районне бюро технічної інвентаризації від 19.10.2018 за № 257 виданій на ім`я позивача видно, що при обстеженні нежитлової будівлі (склад) літ. А, яка знаходиться за адресою: м. Сокиряни, вул. Терешкової, № 6, встановлена наявність нежитлової будівлі (склад) літ. А, загальною площею 1879,60 кв.м. Згідно Державного класифікатора України будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.08.2000 № 507, нежитлова будівля на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.09.2004, серія та номер: ВВМ/ 535920/ позначається згідно класифікатора кодом - 1271.3. Разом з цим, доводи позивача зводяться до використання приміщення в сільськогосподарській діяльності, а саме зберігання зернових культур. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи позивачем надано лише фото як доказ зберігання зернових культур. Однак, з даного фото не можливо встановити час та місце його здійснення. Крім того, на думку колегії суддів належними доказами використання даного приміщення у сільськогосподарській діяльності мали б бути певні первинні документи (звіт про збори сільськогосподарських культур, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори та акти виконаних робіт, інша первинна документація). В свою чергу, наданих доказів позивачем не надано. Також, як вірно вказав суд першої інстанції позивач не значиться у переліку суб`єктів підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, також керівником (засновником) юридичної особи, що здійснює господарську діяльність у сферi сiльського господарства (товаровиробництва), не звiтує про результати господарської діяльності до податкового органу та не сплачує податки. Це не є безумовною підставою для нарахування податку, але також може враховуватись судами у разі відсутності первинних доказів щодо використання будівлі у безпосередній господарській діяльності. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту вирощування сільськогосподарської продукції. Відсутні витрати на її вирощування та відсутні відповідні податкові звітності щодо доходу в частині сільськогосподарської продукції. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не дотримано умов віднесення об`єктів нерухомості до споруд, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. А саме, позивача не можна вважати сільськогосподарським товаровиробником, тому й висновок суду першої інстанції, що спірні будівлі, які йому належать на праві власності, не можна вважати такими, що використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності є правомірним. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.