Постанова 4852 № 160/3130/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3130/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/3130/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 10.02.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди: - з 27.06.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, - з 01.03.2018 року по 06.07.2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити в повному обсязі індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди: - з 27.06.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 зі змінами, - з 01.03.2018 року по 06.07.2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 зі змінами. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 06.07.2021 року був звільнений. Вказує, що індексація грошового забезпечення за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно не була нарахована. На звернення від 12.01.2022 року щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідачем відповіді не надано. Із вказаними діями відповідача позивач не погоджується, оскільки індексація є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та мала бути виплачена у складі щомісячного грошового забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Разом з тим, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-XII, для проведення індексації. Як встановлено судом, позивачу за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. За таких обставин, суд дійшов висновків щодо допущення протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно, як наслідок, суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період. Щодо визначення судом фіксованої суми індексації грошового забезпечення/базового місяця для її визначення за спірний період, то вказав, що суд не вправі визначати конкретні суми індексації грошового забезпечення або визначати базовий місяць для її обчислення, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а також відповідні дні щодо нарахування суми індексації грошового забезпечення не здійснені, отже відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого нарахування будуть порушені. На підставі викладеного суд з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що індексація грошового забезпечення з березня 2018 року позивачу нараховувалась та сплачувалась. Зазначає, що відповідач не мав компетенції, механізму та фінансування для виплати індексації грошового забезпечення у період з листопада 2016 року по листопад 2018 року, оскільки в Державний бюджет України не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в складі Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2021 року № 168 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивачем на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено лист від 12.01.2022 року щодо виплати індексації грошового забезпечення за період служби, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 № 955 від 05.11.2021 року про підтвердження страхового стажу, період військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 з 27.06.2017 року по 06.07.2021 року зараховується до страхового стажу. Позивач вважає протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за періоди з 27.06.2017 року по 28.02.2018 року. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII. За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Стаття 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 % (до 01.01.2016 року 101%). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.2, 4 ст.4 ЗУ №1282-XII). Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 ЗУ №1282-XII). Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст.9 ЗУ №1282-XII). При цьому в силу статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078, в редакції до 01.12.2015 року, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції до 01.12.2015 року, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. 09.12.2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), яка набрала чинності 15.12.2015 року та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції: ,,5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Таким чином, з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. При цьому, важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий базовий місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого порогу), визначеного законом. Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: - 101 відсоток за період до 01.01.2016 року (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016 року); - 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року). Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015 року, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: (1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або (2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У зв`язку з прийняттям Постанови № 1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Також, як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 року (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 року (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 року (справа №825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України № 1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять розрахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням індексації. Отже відповідачем не доведено правомірності своїх дій/бездіяльності щодо не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період. Разом з цим відповідач зазначає, що в силу роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Також доводи відповідачів ґрунтуються на відсутності фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Міністерства оборони України. Натомість, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум, оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Також, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-XII, для проведення індексації. Матеріалами справи підтверджується, що позивачу за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2017 року 06.07.2021 року включно, та, як наслідок, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини, спростовують доводи, викладені відповідачем. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 року відстрочено відповідачу сплату судового збору в сумі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто гривень) 88 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року у справі №160/3130/22 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1190,88 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року у справі №160/3130/22. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, тому апеляційний перегляд в цій частині не здійснювався. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року залишити без змін. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто гривень) 88 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 25.10.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова