Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/10768/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/10768/22 (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., за участю секретаря судового засідання Темченко Є.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №160/10768/22 за позовом приватного підприємства «Віктор і К» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Віктор і К» 21 липня 2022 року звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, згідно з яким, просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В4" від 14.01.2022 № 000/16/32-00-07-01-03-32; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В1" від 14.01.2021 № 000/14/32-00-07-01-03-32. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Віктор і К» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року (вх. від 20.10.2021 №9310505995) є безпідставними та необґрунтованими. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наявність обставин реальності спірних господарських операцій позивача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки, зазначає про те, що обсяги постачання контрагентів позивача перевищують його обсяги виробництва, ненадання складських документів на соняшник, виписаний зерновим складом, який підключений до основного реєстру зернових складів; перевищення контрагентами обсягів постачання обсягів їх виробництва сільхозпродукції; недостатність трудових ресурсів; ненадання до перевірки сертифікатів якості виробника стретч плівки; обрив ланцюга постачання. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Віктор і К з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року (вх. від 20.10.2021 № 9310505995). Перевіркою встановлено порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2021 року на суму 2231429 гривень. Враховуючи вищевикладене та результати акта №738 (ППР від 16.11.2021 №000/423/32-00-07-01-03-32) та акта № 797 (ППР від 14.12.2021 №000/454/32-00-07-01-03-32) ПП Віктор і К порушено: п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересні 2021 року в розмірі 2137028 гривень; п.200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в вересні 2021 року в розмірі 3072350 гривень. За результатами перевірки складено акт № 868/32-00-07-01-03-27/20651018 від 17.12.2021 року на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 000/16/32-00-07-01-03-32 та від 14.01.2021 № 000/14/32-00-07-01-03-32 (т.1 а.с. 65 66). Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV. Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень. Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач (покупець) у письмовій формі уклав з ТОВ "МІЛЛ-АГРО" (постачальник) договір поставки № 21012101 від 21.01.2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію насіння соняшника в кількості та за ціною вказаною у рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах договору (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п. 2.1 Договору). Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних постачальника (п. 2.3 Договору). Специфікацією № 1 від 21.01.2021 року сторонами було погоджено поставку товару соняшник у кількості 200 тн. за ціною 21500,00 грн. за одиницю з ПДВ. В межах цього договору ПП ВІКТОР І К придбало насіння соняшника у кількості 201,319 т на загальну суму 4 404 961,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4 від 23.01 2021 року, товарно-транспортною накладною № 02/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 3 від 23.01.2021 року, товарно-транспортною накладною №01/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 5 від 23.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 03/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 6 від 24.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 04/01 від 24.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 7 від 24.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 05/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 8 від 25.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 07/01 від 26.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 9 від 26.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 06/01 від 25.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії. Оплата товару підтверджується копією виписки з картки рахунку та копіями платіжних доручень (т.1 а.с.82-85). На всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні В подальшому придбану продукцію було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам. Також позивач уклав договір поставки з ПП РОСТОК (постачальник) № 06092120 від 06 вересня 2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію насіння соняшника в кількості та за ціною вказаними у рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п. 2.1 Договору). Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних постачальника (п. 2.3 Договору). В межах цього договору ПП ВІКТОР І К придбало насіння соняшника на загальну суму 8200731,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № 49 від 30.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 19 від 29.09.2021 року, видатковою накладною № 42 від 21.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 18 від 20.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 17 від 20.09.2021 року, видатковою накладною №45 від 17.09.2021 року, видатковою накладною № 44 від 15.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 14 від 14.09.2021 року, видатковою накладною № 43 від 15.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 13 від 14.09.2021 року, видатковою накладною № 41 від 14.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 12 від 13.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 11 від 13.09.2021 року, видатковою накладною №40 від 14.09.2021 року, видатковою накладною № 39 від 11.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 6 від 11.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 5 від 11.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 5 від 10.09.2021 року, видатковою накладною № 38 від 10.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 3 від 10.09.2021 року. Оплата товару підтверджується копією виписки з картки рахунку та копіями платіжних доручень (т.1 а.с.151-160). На всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні. В подальшому придбану продукцію було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам. Крім того, між позивачем (покупець) та ФГ СОЛАРД АГРОКУЛЬТУРА (постачальник) було укладено договір поставки №27082102 від 27 серпня 2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію насіння соняшника в кількості та за ціною вказаними у рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п. 2.1 Договору). Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних постачальника (п. 2.3 Договору). В межах цього договору ПП ВІКТОР І К придбало насіння соняшника на загальну суму 3913740,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 31 від 28.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/5 від 28.09.2021 року, № 30 від 24.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/4 від 24.09.2021 року, № 29 від 21.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/3 від 28.09.2021 року, № 16 від 16.09.2021 року, актом приймання-передачі №2/2 від 16.09.2021 року, №26 від 14.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/1 від 14.09.2021 року, № 25 від 08.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 1 від 08.09.2021 року. Оплата товару підтверджується копією виписки з картки рахунку та копіями платіжних доручень (т.1 а.с.165-178). На всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні. В подальшому придбану продукцію було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам. Також, позивачем (покупець) було укладено з ТОВ "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ (продавець) договір купівлі-продажу № 15/04/21 від 15.04.2021 року, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1 1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п.2.1 Договору). В межах цього договору ТОВ "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ поставило товар скретч плівку у кількості 2016 рулонів на суму 248379,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 138 від 20.09 2021 року, товарно-транспортною накладною 138 від 20.09.2021 року. Оплата товару підтверджується копією виписки з картки рахунку та платіжного доручення (т.1 а.с.203,204). Зазначені документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Факт транспортування товару від контрагентів до позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних які містяться у матеріалах справи. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та раніш зазначеними його контрагентами, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності. Щодо аргументів відповідача про відсутність у контрагентів позивача працівників для здійснення господарської діяльності та матеріальних ресурсів тобто неможливості виконання умов господарських договорів слід зазначити, що такі доводи не спростовують обставин поставки позивачу товару за зазначеними договорами, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Крім того, відповідач не зазначає та не надає розрахунків які саме трудові та матеріальні резерви є необхідними для виконання умов зазначених господарських договорів, чому умови зазначених договорів не можуть бути виконані контрагентами наявними трудовими та матеріальними ресурсами та докази в обґрунтування такої позиції. Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення позивачем господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, оскільки відповідач вважає, що площа наявних у контрагентів земельних ділянок не дозволяє виробляти придбану позивачем кількість насіння соняшника, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами. Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав. Щодо доводів про відсутність сертифікатів якості на стрейч плівку слід зазначити, що сертифікати якості на товари та інші такого виду документи, не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи, як сертифікати якості на товари, згідно до ст.83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст.85 ПК України не обов`язкові для надання платником податків під час перевірки. Крім того, доводи позивача про те що площа наявних у контрагентів земельних ділянок не дозволяє їм виробляти придбану позивачем кількість насіння соняшника, на думку колегії суддів є припущенням, оскільки доказів в обґрунтування наявності таких обставин суду надано не було. Щодо доводів відповідача про не взяття судом першої інстанції до уваги наданих відповідачем пояснень та доказів слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі не зазначає які саме пояснення та докази не було взято судом до уваги, а тому суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №160/10768/22 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 26 жовтня 2023 року. Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов