Постанова 4852 № 160/12598/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12598/22 головуючий суддя І інстанції Захарчук - Борисенко Н.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віктор і К" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 року в адміністративній справі №160/12598/22 за позовом Приватного підприємства "Віктор і К" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Віктор і К" звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2022 року № 000/148/32-00-07-01-03-32. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 року у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Віктор і К" було відмовлено повністю. Приватне підприємство "Віктор і К", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом протиправно, оскільки господарські операції з ТОВ «БАЛУ-ТРЕЙДІНГ», ПП «АГРО ОСНОВ», ФГ «ВІТА МАКС», ФГ «СОЛАРД АГРОКУЛЬТУРА», ПП «РОСТОК», СФГ «ВІКТОРІЯ», ТОВ «Агровіка», ТОВ «КРАНШИП» мали реальний характер та підтверджуються належним чином складеними первинними документами. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін. Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В судове засіняння 06.07.2023 р. останній не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього. Заслухавши учасників справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції, ПП «ВІКТОР І К» зареєстроване як платник ПДВ від 02.07.2003 року на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №15562352, виданого Світловодською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 206510111277. Відповідно до Акту №81/32-00-07-01-03-27/20651018 від 18.02.2022 року (далі Акт) за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВІКТОР І К», яка проводилась з 26.01.2022 року по 15.02.2022 року, з питання законності дотримання від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 року, встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства: - п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПКУ (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податково кредиту (рядок 17) податкової декларації з ПДВ за листопад 2021 року у розмірі 4 559 390,00 грн.; - п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПКУ (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 4 559 390,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки, Східним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 року №000/148/32-00-07-01-03-32, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4 559 390,00 грн. Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення- рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України). Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України). Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції. Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «БАЛУ-ТРЕЙДІНГ», ПП «АГРО ОСНОВ», ФГ «ВІТА МАКС», ФГ «СОЛАРД АГРОКУЛЬТУРА», ПП «РОСТОК», СФГ «ВІКТОРІЯ», ТОВ «Агровіка», ТОВ «КРАНШИП». Між ПП «ВІКТОР І К» та ТОВ «БАЛУ-ТРЕЙДІНГ» 15.04.2021 року укладено договір купівлі-продажу №15/04/21. На підтвердження виконання умов договору, позивачем до суду було подано копії податкових накладних, рахунків на оплату №65 від 01.10.2021 року у сумі із ПДВ 217 049, 33 грн по товарах: стретч плівка 17 мк (рул 2,2 кг) 984 рул., композиційна стретч плівка для політайзера 1623,9 кг., видаткової накладної №156 від 01.10.2021 року, товарно-транспортної накладної №156 від 01.10.2021 року, платіжних доручень №34751 від 07.10.2021 року, №35250 від 21.10.2021 року, №20 від 19.11.2021 року, № 36286 від 25.11.2021 видаткової накладної №186 від 09.11.2021 року, товарно-транспортної накладної №186 від 09.11.2021 року, Також, 27.08.2021 року між ПП «ВІКТОР І К» та ФГ «СОЛАРД АГРОКУЛЬТУРА» було укладено договір поставки №27082102, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем до суду було подано копії податкових накладних, платіжних доручень №33886 від 03.09.2021 року, №33936 від 03.09.2021 року, №34035 від 09.09.2021 року, №34087 від 13.09.2021 року, №34142 від 14.09.2021 року, №2 від 17.09.2021 року, №24 від 21.09.2021 року, №168 від 27.09.2021 року, №191 від 28.09.2021 року, №34457 від 29.09.2021 року, №211 від 30.09.2021 року на суму 357 399,53 грн, призначення: «оплата за соняшник, зг. договору по рах. №29 від 21.09.2021 року»; №34550 від 01.10.2021 року, №34655 від 05.10.2021 року, №34614 від 05.10.2021 року, №4232 від 05.10.2021 року, №4290 від 07.10.2021 року, №35690 від 05.11.2021 року, видаткових накладних №25 від 08.09.2021 року, №26 від 14.09.2021 року, №27 від 16.09.2021 року, №29 від 21.09.2021 року, №30 від 24.09.2021 року, №31 від 28.09.2021 року, № 32 від 01.10.2021 року, №33 від 04.10.2021 року, №35 від 05.10.2021 року, товарно-транспортної накладної №1 від 08.09.2021 року, акти приймання-передачі матеріальних цінностей з відповідального зберігання до договору №27082102 від 27.08.2021 року №2/1 від 14.09.2021 року, №2/2 від 16.09.2021 року, №2/3 від 21.09.2021 року, №2/4 від 24.09.2021 року, №2/5 від 27.08.2021 року, №2/6 від 01.10.2021 року, №2/7 від 04.10.2021 року, №2/8 від 05.10.2021 року. Крім того, 11.10.2021 року ПП «ВІКТОР І К» та Селянським (Фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ» було укладено договір поставки №11102110, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано копії податкових накладних, платіжних доручень №35135 від 19.10.2021 року, №4505 від 22.10.2021 року, №35135 від 19.10.2021 року, видаткових накладних №ЧЕР00000712 від 12.10.2021 року, №ЧЕР00000713 від 13.10.2021 року, товарно-транспортних накладних №103 від 12.10.2021 року; №102 від 12.10.2021 року; №101 від 12.10.2021 року; №105 від 12.10.2021 року; №110 від 13.10.2021 року; №109 від 13.10.2021 року; №107 від 13.10.2021 року; №108 від 13.10.2021 року. Також, між ПП «ВІКТОР І К» та «ТОВ «КРАНШИП» було укладено договір поставки від 10.11.2021 року №10112104/П, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано копії податкових накладних, платіжних доручень №4693 від 12.11.2021 року, №36482 від 01.12.2021 року, видаткової накладної №547 від 11.11.2021 року, товарно-транспортні накладні №10353 від 11.11.2021 року; №10354 від 11.11.2021 року; №10347 від 11.11.2021 року; №10348 від 11.11.2021 року; №10350 від 11.11.2021 року; №10349 від 11.11.2021 року; №10351 від 11.11.2021 року; №10352 від 11.11.2021 року. Крім того, між ПП «ВІКТОР І К» та ПП «РОСТОК» 06.09.2021 року було укладено договір поставки №06092120, за яким постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано копії податкових накладних, платіжних доручень №33964 від 08.08.2021 року, №34138 від 14.09.2021 року, №300528 від 17.09.2021 року№34307 від 21.09.2021 року, №34567 від 01.10.2021 року, №35213 від 20.10.2021 року, видаткових накладних №55 від 09.10.2021 року, №53 від 06.10.2021 року, №52 від 06.10.2021 року, №54 від 05.10.2021 року, №51 від 04.10.2021 року, №50 від 03.10.2021 року, №48 від 02.10.2021 року, №49 від 30.09.2021 року №42 від 21.09.2021 року, №45 від 17.09.2021 року, №44 від 15.09.2021 року, №46 від 15.09.2021 року, №41 від 14.09.2021 року, №40 від 14.09.2021 року, №39 від 11.09.2021 року, №38 від 10.09.2021 року, товарно-транспортних накладних від 10.09.2021 року, 11.09.2021 року, 13.09.2021 року, 14.09.2021 року, 29.09.2021 року, 02.10.2021 року, 04.10.2021 року; від 05.10.2021 року, Специфікації №1, 2, 3 до договору поставки №06092120 від 06.09.2021 року, відповідно до яких предметом поставки є насіння соняшника. Також, 04.10.2021 року ПП «ВІКТОР І К» було укладено договір поставки №041021110 з ФГ «ВІТА МАКС», відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано копії податкових накладних, платіжних доручень №4220 від 05.10.2021 року, №4303 від 07.10.2021 року, №35233 від 21.10.2021 року, №4609 від 26.10.2021 року, №36479 від 01.12.2021 року, видаткових накладних №РН-0000014 від 06.10.2021 року, №РН-0000015 від 09.10.2021 року, №РН-0000016 від 10.10.2021 року, №РН-0000020 від 24.10.2021 року, №РН-0000019 від 25.10.2021 року, №РН-0000021 від 26.10.2021 року, №РН-0000022 від 28.10.2021 року, №РН-0000028 від 29.10.2021 року, №РН-0000029 від 07.11.2021 року, товарно-транспортних накладних від 05.10.2021 року, від 07.10.2021 року, від 10.10.2021 .року, від 23.10.2021 року, від 24.10.2021 року, від 25.10.2021 року, від 26.10.2021 року, від 27.10.2021 року, від 06.11.2021 року. Крім того, між позивачем та ТОВ «АГРОВІКА» було укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано копії податкових накладних, платіжних доручень №22 від 21.09.2021 року, №3440 від 27.09.2021 року, №4265 від 07.10.2021 року, №4350 від 08.10.2021 року, №34851 від 11.10.2021 року, №34930 від 13.10.2021 року, №4557 від 25.10.2021 року, №35340 від 27.10.2021 року, №35522 від 01.11.2021 року, №35961 від 15.11.2021 року, №399 від 03.12.2021 року, №4908 від 07.12.2021 року, видаткових накладних №ВК02 від 01.10.2021 року, №ВК03 від 02.10.2021 року, №ВК04 від 01.10.2021 року, №ВК05 від 04.10.2021 року, №ВК06 від 06.10.2021 року, №ВК07 від 07.10.2021 року, №ВК08 від 08.10.2021 року, №ВК09 від 09.10.2021 року товарно-транспортних накладних від 01.10.2021 року, від 02.10.2021 року, від 03.10.2021 року, від 05.10.2021 року, від 06.10.2021 року, від 07.10.2021 року, від 08.10.2021 року, від 15.10.2021 року. Також, між ПП «ВІКТОР І К» та ПП «АГРО СНОВ» було укладено договір поставки №19102116 від 19.10.2021 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано копії податкових накладних, платіжних доручень №35271 від 21.10.2021 року, №35344 від 27.10.2021 року, №4632 від 28.10.2021 року, №4650 від 09.11.2021 року, №15 від 12.11.2021 року, видаткових накладних №178 від 21.10.2021 року, №177 від 21.10.2021 року, №180 від 22.10.2021 року, №179 від 22.10.2021 року, №181 від 26.10.2021 року, №182 від 27.10.2021 року, №190 від 29.10.2021 року, №189 від 29.10.2021 року, №192 від 30.10.2021 року, №202 від 01.11.2021 року, №203 від 02.11.2021 року, №204 від 03.11.2021 року, №205 від 04.11.2021 року, №208 від 05.11.2021 року, №209 від 06.11.2021 року, №210 від 06.11.2021 року, №211 від 07.11.2021 року, №216 від 08.11.2021 року, №217 від 08.11.2021 року, №218 від 08.11.2021 року, №219 від 09.11.2021 року, №221 від 10.11.2021 року, №223 від 14.11.2021 року, №224 від 15.11.2021 року, №225 від 15.11.2021 року, №228 від 16.11.2021 року, №230 від 22.11.2021 року, №235 від 30.11.2021 року, товарно-транспортних накладних від 20.10.2021 року, від 22.10.2021 року, 25.10.2021 року, 26.10.2021 року, 28.10.2021 року, 30.10.2021 року, 01.11.2021 року, 02.11.2021 року, 03.11.2021 року, від 05.11.2021 року, від 06.11.2021 року, від 07.11.2021 року, від 08.11.2021 року, від 09.11.2021 року, від 13.11.2021 року, від 14.11.2021 року, від 15.11.2021 року, від 21.11.2021 року, від 29.11.2021 року. Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів зазначає, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача. Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та як наслідок відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Щодо посилань контролюючого органу на ненадання позивачем сертифікатів якості по господарським операціям, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції. Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.11.2019 року по справі № 802/1986/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Відносно посилань податкового органу на те, що СФГ «Вікторія» є фігурантом кримінального провадження, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Як свідчать встановлені обставини справи, вироки та відповідні ухвали відносно позивача та його контрагента відсутні, а зворотного відповідачем не доведено. Окрім того, колегія суддів також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, від 06.11.2018 року по справі № 822/551/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Відтак, з огляду на наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 року № 000/148/32-00-07-01-03-32 було прийнято відповідачем протиправно, що свідчить про необхідність його скасування. Відносно доводів позивача щодо незаконності проведеної перевірки, викладених в адміністративному позові, то колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з апеляційної скарги, остання не містить посилань позивача на порушення відповідачем проведення документальної перевірки, як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення, а тому останні до уваги при перегляді справи в апеляційному порядку, не беруться. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову. Вирішуючи питання про стягнення судового збору, колегія суддів апеляційного суду виходить з приписів ст. 139 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віктор і К" задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 року в адміністративній справі №160/12598/22 скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов Приватного підприємства "Віктор і К" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 року № 000/148/32-00-07-01-03-32. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного підприємства "Віктор і К" сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 24810.00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 37200.00 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва