Постанова Харківський апеляційний суд № 953/24110/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа 953/24110/21 Головуючий І інстанції Єфіменко Н.В. Провадження № 33/818/862/23 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю захисника Шаповалова М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Шаповалова М.В. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 06.12.2021 року о 05.00 год за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 30А ОСОБА_1 керував автомобілем «OPEL ZAFIRA» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 26, що підтверджується висновком №2650 від 09.12.2022 КНП ХОР (ОНД) Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керуванням на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Шаповалов М.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП . В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що ОСОБА_1 в судове засідання не викликався та не був повідомлений про судові засідання, СМС-повідомлення були направлені на номер телефону, який не належить ОСОБА_1 . Про оскаржувану постанову судді Фролов В.А. дізнався випадково 07.05.2023 року та після ознайомлення з матеріалами справи було подано апеляційну скаргу. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 були порушені ПДР України, які б відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» давали б право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, а тому всі наступні вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є незаконними. Мотиви суду Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні під час проголошення постанови судді, що оскаржується, не був присутнім та копію повного тексту судового рішення отримав після ознайомлення захисника з матеріалами справи та протягом 10 днів було подано апеляційну скаргу. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 06.12.2021 року о 05.00 год за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 30А ОСОБА_1 керував автомобілем «OPEL ZAFIRA» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 26, що підтверджується висновком №2650 від 09.12.2022 КНП ХОР (ОНД) Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №127918 від 10.12.2021 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність. - висновком КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2650 від 09.12.2021 року, яким підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд зауважує, що захисником не спростовуються обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, також не оспорюється порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, котрий проведено в медичному закладі, та не заперечується правильність відповідного висновку лікаря. Перевіряючи доводи апелянта про те, що зупинка автомобіля була незаконною, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки причина зупинки була зазначена в рапорті працівника поліції від 10.12.2021 року, а саме автомобіль OPEL ZAFIRA» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений за інформацією від громадян що даний водій був з ознаками сп`яніння.. Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, відомості зафіксовані на відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Переглядаючи доводи захисника про те, що судом першої інстанції були порушені права ОСОБА_1 на захист, оскільки судом він належним чином не повідомлявся про судові засідання, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими виходячи з наступного. Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що 17.12.2021 року до суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що справа буде розглядатись у Київському районному суді м. Харкова. Суд, отримавши матеріали справи, повідомляв ОСОБА_1 про призначені судові засідання. А саме, суд повідомляв ОСОБА_1 про судове засідання 11.03.2022 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця проживання ОСОБА_1 , зазначену у протоколі. На адресу суду першої інстанції повернувся конверт з судовою повісткою, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, тобто ОСОБА_1 , достовірно володіючи інформацією про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді, повідомив інформацію, яка унеможливила його участь у розгляді справи. (а.с. 11) В подальшому 21.07.2022 року судом було видано оголошення про виклик особи в судове засідання на 18.08.2022 року. Також, 07.10.2022 року ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 11.10.2022 року, шляхом отримання SMS-повідомлення, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.18). Доводи апелянта про те, що номер телефону, на який було направлено SMS повідомлення не належить ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки зазначений номер телефону вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення та відомості щодо особи ОСОБА_1 в протоколі зазначались з відомостей, що були встановлені працівниками поліції під час встановлення особи ОСОБА_1 та які він особисто повідомив працівникам поліції. Зауважень щодо цього після складання протоколу від останнього не надходило. Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 на протязі більше 10 місяців до суду не звертався, про розгляд справи відносно нього не цікавився, ніяких клопотань, особистих доводів чи письмових пояснень на спростування обставин правопорушення та складеного відносно нього протоколу суду не надавав. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи останнього про порушення його прав в місцевому суді, апеляційний суд визнає неспроможними. Крім того, право на захист ОСОБА_1 було також забезпечено під час апеляційного розгляду. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Шаповалова М.В. залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик