Постанова Одеський апеляційний суд № 504/2619/23

Номер провадження: 33/813/1776/23 Номер справи місцевого суду: 504/2619/23 Головуючий у першій інстанції Жовтан П.В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.10.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Гуденка Д.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП у відкритому судовому засіданні на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.08.2023 року, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №321392 від 03.06.2023 року вбачається, що 03.06.2023р. інспектором РПП СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Федоровим Р.Р. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №321392, згідно якого 03.06.2023р. о 17:50 год. за адесою: Одеська область Одеський район а/д Т1606, 34 км. «Южне-Одеса» ОСОБА_1 керував автомобілем «ЗАЗ 110308» н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП. Короткий зміст постанови суду першої інстанції Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Мотивуючи таку постанову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи вину ОСОБА_1 доведено належними доказами. Доказів на спростування своєї винуватості ОСОБА_1 не надано. Таким чином, у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що викладені обставини у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення скаржник вважав надуманими та такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим скаржник вважав, що порушеного його законні права та інтереси. Вважав докази, якими суд першої інстанції обґрунтовував доведеність вини останнього не належними та допустимими адже вважав, що ним не було скоєно інкриміноване йому правопорушення так , як він керував транспортним засобом дотримуючись всіх правил дорожнього руху і був зупинений працівниками поліції. Вважав, що в ході перевірки документів йому безпідставно, без належних та допустимих доказів працівники поліції повідомили йому, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп?яніння. Вважав, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, та не цікавився про розгляд справи і будь-яких клопотань до судового засідання не подавав вважав передчасними, адже його представник, адвокат Гербей Андрій Анатолійович, подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, якому просив відкласти розгляд справи на більш пізніший термін та надати йому, як представнику, доступ до матеріалів справи в електронному вигляді у підсистем «Електронний суд» - для їх ознайомлення. Вважав, що таке клопотання було подано у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначав, що в день відправлення клопотання, перед початком судового засідання його представником було здійснено телефонний дзвінок в канцелярію та повідомлено про відправку такого клопотання на електронну пошту суду. Таким чином, в оскаржуваній постанові інформація про зазначене клопотання - відсутня, судом не було прийнято до уваги дане клопотання. Відтак, через те, що справу розглянули за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності скаржник вважав, що не мав можливості подати до суду заперечення та докази своєї невинуватості, зокрема не було викликано та допитано свідків, які зазначені в Протоколі про адміністративне правопорушення, що дійсно є важливим фактором у даній категорії справ та може спростувати чи підтвердити вину правопорушника. Вважав, що правом на ознайомлення з матеріалами справи та залучення його захисника останній не зміг скористуватися, так як клопотання про відкладення судового засідання представника, адвоката, ОСОБА_2 , суд не прийняв до уваги та вирішив справу без його участі. Явка в судове засідання Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, але ж в судове засідання не з`явились, що не заважає розгляду апеляційної скарги у їх відсутність. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про таке. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП). Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суд повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №321392 від 03.06.2023 року вбачається, що 03.06.2023р. інспектором РПП СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Федоровим Р.Р. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №321392, згідно якого 03.06.2023р. о 17:50 год. за адесою: Одеська область Одеський район а/д Т1606, 34 км. «Южне-Одеса» ОСОБА_1 керував автомобілем «ЗАЗ 110308» н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП. Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за тестом - Інструкція), визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан такого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Згідно п. 3, 4, 7 розд. ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи пройти вказаний огляд або у разі незгоди особи з результатами огляду огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - Правила), встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Всі вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані, вірно застосовані, а зміст постанови відповідає ст. 283, 284 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №321392 від 03.06.2023р.; - письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03.06.2023р.; - відеозаписом, яким підтверджено, факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції перевіривши мотиви з яких виходив суд першої інстанції, вважав їх належними, достатніми та доведеними допустимими доказами, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України, оскільки він від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилася. При цьому судом також враховується, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суд оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1 .. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суд не вбачає. Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно того, що розгляд вищевказаного протоколу ОСОБА_1 відбувся без його участі, у зв`язку з чим порушено його право на захист є необґрунтований належними та допустимими доказами з причин які перешкоджали його явці в судове засідання, адже ОСОБА_1 був повідомлений належним чином і цього факту не спостовує. Крім того ОСОБА_1 та його представник не зявились у судове засідання суду апеляційної інстанції без зазначення причин неявки розгляду справи, що свідчить про іх позицію. Щодо доводу апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки наданому клопотанню до судового засідання представника ОСОБА_1 - Гербей А.А., апеляційний суд також вважає, з 03.06.2023 року ОСОБА_1 було відомо про призначення дати судового засідання на 29.06.2023 року, і про існування справи про адміністтративне правопорушення відносно нього, але ж в проміжок часу жодним чином не цікавився та не просив про ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції. До того ж 06.07.2023 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступну дату судового засідання (а.с.9,10), а саме судовий розгляд фактично був відкладений на місяць, на 03.08.2023 року, про що ОСОБА_1 не надано суду жодних обґрунтувань звернення з заявою про ознайомлення в зазначений термін. Представником ОСОБА_1 лише в день відкладеного судового засідання подав клопотання про відкладення з метою ознайомлення, що судом апеляційної інстанції сприймається як затягування судового процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою ухилення від відповідальності. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, ЄСПЛ вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N15123/03, §55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувану постанову було фактично відправлено 03.08.2023 року, а оприлюднено 07.08.2023 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на оскарження вищевказаної постанови судом апеляційної інстанції поновлено з метою надання доступу до правосуддя передбаченою ст. 6 Конвенції про захист прав людини, тому такий довод є необґрунтованим так, як судом апеляційної інстанції всі права поновлено. Для наявності складу такого адміністративного правопорушення достатнім є саме відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння тощо. Вказане кореспондується із визначеним п. 2.5. Правил дорожнього руху обов`язком такої особи на вимогу поліцейського пройти вказаний огляд безумовно, і жодним чином не пов`язане із наявністю або відсутністю будь-яких зовнішніх ознак у водія. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Протокол складений у відповідності до вимог інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було. Крім цього у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. КАС/ВС вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Доводи викладені в апеляційній скарзі не вказують на порушення судом при розгляді справи вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.08.2023 року залишити без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.08.2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 27 жовтня 2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький