LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд580/1846/23

від 26.10.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1846/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Руденко А.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову у перерахунку пенсії позивача від 17.02.2023 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року в задоволенні значеного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. 31.12.2010 року наказом Управління МВС України в Черкаській області №354 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ в запас ЗС України за п. 64 «Б» (через хворобу). Станом на день звільнення позивача, вислуга років складала: календарна 17 років 03 місяці 01 день, пільгова 20 років 08 місяців 01 день. Відповідно до пункту 12 свідоцтва про хворобу №961 від 23.12.2010 військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.12-13). Відповідно до пункту 14 свідоцтва про хворобу №961 від 23.12.2010 позивач є не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №256428 від 01.01.2011 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Починаючи з 01.01.2011 року, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (за 20 років вислуги). Зазначене підтверджується листом ГУ ПФУ в Черкаській області №5872-6037/А-03/8-2300/22 від 07.10.2022. 16.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення. Листом №5872-6037/А-03/8-2300/22 від 07.10.2022 року відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку з тих підстав, що позивач був звільнений у запас через хворобу, а не у відставку за віком або за станом здоров`я. Позивач оскаржив вказану відмову до суду, за наслідком чого рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 у справі №580/5162/22 зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2022 року про перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 у справі №580/5162/22, пенсійний орган прийняв рішення від 17.02.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач був звільнений у запас через хворобу, а не у відставку за віком або за станом здоров`я (далі по тексту - оскаржуване рішення)(а.с.29). Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений зі служби у запас Збройних Сил, через хворобу, і на день звільнення мав 20 повних календарних років вислуги, а не у відставку за станом здоров`я, відповідно йому була правомірно призначена відповідачем пенсія за вислугу років у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даному випадку, спірним є питання чи має право позивач на перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення. Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до правових положень ч. 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції, чинній на день звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії передбачала, що пенсія за вислугу років призначається у таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звільнення ОСОБА_1 (31.12.2010 року) зі служби в органах внутрішніх справ та призначення йому пенсії, був чинним Порядок про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджений постановою Кабінету Міністрів Української №114 від 29.07.1991 (далі по тексту - Порядок №114). Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульований розділом VII Порядку №114. Пунктом 62 розділу VII Порядку №114 передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби проводиться: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку). Таким чином, зі служби працівників органів внутрішніх справ могли бути звільнені: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом РСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку). Згідно пункту 64 розділу VII Порядку № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії. Пункту 65 розділу VII Порядку № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку), зокрема: б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії. З аналізу вказаних норм вбачається, що призначення пенсії в розмірі 55% звільненим працівникам органів внутрішніх справ, які мають 20 календарних років вислуги, здійснюється лише у випадку звільнення пенсіонера у відставку (незалежно від того чи звільняється він за віком чи за станом здоров`я), а не у запас Збройних Сил. Тобто визначальною обставиною для визначення розміру пенсії є підстава звільнення, зазначена у наказі про звільнення. Як вже вище зазначалося судом, відповідно до наказу Управління МВС України в Черкаській області №354 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ в запас ЗС України за п. 64 «Б» (через хворобу). З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ГУ ПФУ в Черкаській області прийнято законне та обґрунтоване рішення від 17.02.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач був звільнений у запас через хворобу, а не у відставку за віком або за станом здоров`я, і останньому правомірно призначено пенсію за вислугу років у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення. У свою чергу, посилання апелянта на Закон України «Про Національну поліцію», який не передбачає таку підставу звільнення, як відставка, не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки в даному випадку слід застосовувати законодавство, яке діяло на час звільнення позивача, а саме: Порядок №114. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні правові підстави для скасування цього рішення, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 26.10.2023 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»