Постанова КАС ВС № 808/3505/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 року м. Київ справа № 808/3505/16 адміністративне провадження № К/9901/59205/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., за участю: секретаря судового засідання - Вітковської К.М., представника позивача - Сідельникової О.Л., представника третьої особи (ДПС України) - Бонки В.В., представника третьої особи (ГУ ДПС у Запорізькій області) - Панасенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року (головуючий суддя - Татаринов Д.В., судді - Батрак І.В., Стрельнікова Н.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді - Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліз» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Державна фіскальна служба України, Запорізька об`єднана державна податкова інспекція, про скасування рішення, встановив: У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліз» (далі - позивач, ТОВ «Еліз», Товариство) звернулося до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ №1719 від 11 жовтня 2016 року в частині застосування до Товариства спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтовуючи незаконність застосування обмежувальних заходів згідно із оскаржуваним наказом позивач вказував, що порушення законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності відбулося з підстав, незалежних від Товариства, натомість ним було ужито усіх можливих практичних заходів, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII (далі - Закон №959-XII), з метою повернення валютних коштів на територію України. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі. Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. У своїх доводах заявник касаційної скарги зазначає, що підставою для застосування спеціальної санкції слугувало подання Державної фіскальної служби України, яке за формою та змістом відповідало частині третій статті 37 Закону №959-XII, відтак, у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу Міністерства - без задоволення. У доводах відзиву позивач повністю підтримує аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи при цьому мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору. Також у справі містяться спільні пояснення Державної фіскальної служби України та Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції, в яких вони висловлюють незгоду із прийнятими судами рішеннями та підтримують вимоги касаційної скарги відповідача. Ухвалою Верховного Суду від 8 жовтня 2018 року (суддя-доповідач - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.) відкрито касаційне провадження у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року задоволено заяви суддів Стародуба О.П., судді: Єзерова А.А., Кравчука В.М. про самовідвід від участі у розгляді справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13 вересня 2023 року між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративна справа передана на розгляд колегії суддів: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Блажівська Н.Є. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року справу прийнято до провадження судді Желтобрюх І.Л. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Напередодні судового засідання від відповідача надійшли пояснення по справі, у яких повідомляється про перейменування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2019 року на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономрозвитку), а 21 травня 2021 року - на Міністерство економіки України (Мінекономіки). Також, у судовому засіданні 11 жовтня 2023 року Судом здійснено заміну третіх осіб у справі, а саме: Державну фіскальну службу замінено на правонаступника - Державну податкову службу України (із кодом ЄДРПОУ 43005393; далі - ДПС України), а Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію, - на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (із кодом ЄДРПОУ 44118663; далі - ГУ ДПС у Запорізькій області). У судові засідання, призначені на 11 та 25 жовтня 2023 року, представник відповідача не прибув, скерувавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, і, посилаючись на них, просив залишити касаційну скаргу Міністерства без задоволення. Зазначив, що усі доводи відповідача, якими він обґрунтовував свою позицію у спорі, були спростовані у ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій та отримали розгорнуту оцінку в судових рішеннях. У додатково наданих до суду письмових поясненнях, які були підтримані в судовому засіданні 25 жовтня 2023 року, представник позивача звернув увагу на те, що у зв`язку із втратою чинності положень статті 37 Закону №959-XII було скасовано дію спеціальних санкцій, застосованих згідно із цим Законом до 7 лютого 2019 року до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності. Представники третіх осіб, - ГУ ДПС у Запорізькій області та ДПС України, в судовому засіданні також підтримали правову позицію, викладену в касаційній скарзі Мінекономіки, просили задовольнити вимоги останнього й скасувати ухвалені судові рішення. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відсутні підстави до задоволення касаційної скарги. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еліз» від 15 липня 2016 року №1032/08-28-14/13608660 з питань дотримання валютного законодавства за період з 6 листопада 2015 року по 13 липня 2016 року, проведеної ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя, встановлено порушення платником податків строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, а саме: №12/14 від 20 січня 2014 року з російською компанією ООО «Электротехнический Люберецкий инновационный завод М» - не отримано валютну виручку в сумі 5'603' 542 руб; №071/15 від 16 червня 2015 року з російською компанією ООО «Металл трейдерс» - не отримано валютну виручку в сумі 5' 661' 010 руб; №26082015/с від 26 серпня 2015 року з російською компанією ООО «Металл трейдерс» - не отримано товар на суму 2' 220' 000 руб; №25112015/с від 25 листопада 2015 року з російською компанією ООО «Металл трейдерс» - не отримано товар на суму 24' 614' 413,37 грн. Керуючись приписами спільної Постанови Кабінету міністрів України та Національного банку України від 26 грудня 1995 року №1044 «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю і валютного контролю» Державна фіскальна служба України направила до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лист за №15555/5/99-99-14-06-16 від 9 вересня 2016 року про застосування спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII, до низки суб`єктів господарювання. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1719 від 11 жовтня 2016 року, відповідно до статті 37 Закону №959-XII, до ТОВ «Еліз» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР). Не погоджуючись з прийнятими наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України на підставі пункту 2 Додатку до Наказу Міністерства економіки України від 11 жовтня 2016 року №1719, оскільки вина позивача в порушенні вимог статті 1 Закон №185/94-ВР відсутня. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного. Відповідно до частини одинадцятої статті 5 Закону №959-ХІІ до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону. За правилами статті 37 Закону №959-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані, зокрема такі спеціальні санкції: індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служби, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. З урахуванням приписів Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за №260/4481; що був чинний на час виникнення спірних правовідносин), санкції застосовуються до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2 Положення). Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8 Положення). Щодо порядку застосування статті 37 Закону №959-ХІІ склалася стала практика Верховного Суду, відповідно до якої, враховуючи норми статей 238, 239 Господарського кодексу України, застосована до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальна санкція є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована лише за наявності встановленого у передбаченому законом порядку складу відповідного правопорушення. Такий правовий висновок було висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №804/6382/16, від 18 квітня 2018 року у справі №826/2113/17, від 28 серпня 2019 року у справі №805/5040/15-а, від 27 червня 2023 року у справі №826/3192/17, від 27 липня 2023 року у справі №826/11779/16. Досліджуючи наявність у діях позивача складу правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності судами попередніх інстанцій установлено такі фактичні обставини: Між ТОВ «Еліз» та низкою іноземних суб`єктів господарювання було укладено зовнішньоекономічні контракти на поставку товарів (електротехнічної продукції, трансформаторного масла тощо). Покупець ООО «Электротехнический Люберецкий инновационный завод М» не здійснив розрахунки за продукцію, отриману за договором №12/14 від 20 січня 2014 року, у зв`язку із чим позивачем було ініційовано низку судових процесів, за наслідками розгляду яких позовні вимоги були задоволені шляхом стягнення з контрагентів відповідних сум коштів (рішення Господарського суду Запорізької області від 14 та 15 червня 2016 року), із укладенням в подальшому графіку погашення заборгованості між суб`єктами господарювання. Врешті, кошти були сплачені на користь позивача в грудні 2016 - січні 2017 року. Контрагент ООО «Металл трейдерс» також не здійснив розрахунки із позивачем за поставлену останнім продукцію відповідно до контракту №071/15 від 16 червня 2015 року, що, як і в попередньому випадку, спонукало позивача звернутися до суду. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 4 жовтня 2016 року кошти були стягнуті на користь позивача із подальшим відкриттям виконавчого провадження зі стягнення указаних грошових сум, однак, врешті виконавче провадження було закінчено 17 квітня 2018 року у зв`язку з неможливістю встановити місце знаходження боржника. Окрім того, контрагент ООО «Металл трейдерс» зобов`язувався поставити на користь позивача трансформаторне масло за контрактом №26082015/с від 26 серпня 2015 року, чого, однак, не вчинив після проведення оплати позивачем. У зв`язку з тим, що товар не був поставлений, рішенням Господарського суду Запорізької області від 5 вересня 2016 року задоволений позов ТОВ «Еліз» та стягнуто з ООО «Металл трейдерс» суму заборгованості. Однак, як і в описаній вище ситуації, виконавче провадження, відрите на підставі рішення суду, було згодом закрите (17 квітня 2018 року) у зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника. Також, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що контрагент ООО «Металл трейдерс» не здійснив поставку позивачеві товару, обумовленого контрактом №25112015/с від 25 листопада 2015 року, що мало наслідком звернення позивача до суду із позовом про стягнення коштів. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 4 липня 2016 року позов ТОВ «Еліз» задоволено та стягнуто з ООО «Металл трейдерс» суму заборгованості. 17 квітня 2018 року виконавче провадження, відкрите з метою виконання рішення суду, було закінчено в зв`язку з неможливістю встановити місце знаходження боржника. Наведене зумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Еліз» добросовісно виконало свої контрактні зобов`язання, своєю чергою, несвоєчасність оплати та поставки продукції відбулась виключно з вини контрагентів - іноземних суб`єктів господарювання. Суди врахували, що позивач здійснив всі можливі заходи з метою повернення коштів в Україну, зокрема, внаслідок звернення до судових установ та вчинення активних дій, направлених на виконання судових рішень, повністю повернута заборгованість за контрактом з ООО «Электротехнический Люберецкий инновационный завод М». Стосовно неповернення валютної виручки за господарськими операціями з ООО «Металл трейдерс», то, як з`ясували суди, за кожним невиконаним контрактом з вини іноземної фірми ТОВ «Еліз» ініціювало судові процеси про стягнення сум заборгованості, виконавчі документи звернуті до виконання на території іноземної держави та за ініціативою позивача проведений комплекс виконавчих дій з метою стягнення заборгованості. За таких фактичних обставин, колегія суддів КАС ВС не може не погодитися із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у даному випадку вини ТОВ «Еліз» в недотриманні строків повернення валютної виручки, передбачених статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР. Висновки судів попередніх інстанції цілком узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, сформованою за наслідком вирішення спорів з аналогічними правовідносинами. Суди в цій справі повною мірою дослідили усі спірні питання, на яких наголошував відповідач, й навели відповідні обґрунтування. Доводи ж касаційної скарги зводяться до того, що підставою для застосування санкцій є відповідне подання Державної фіскальної служби України, яке повинно містити реквізити, визначені Законом №959-XII. Оскільки подання ДФС України, про яке йдеться в цій справі, містило усі необхідні реквізити, за своєю формою та змістом відповідало вимогам статті 37 Закону №959-XII, відтак, у відповідача не було передбачених цим Законом підстав для прийняття рішення, іншого, ніж застосування санкцій до позивача. Утім, такі аргументи відповідача є помилковими, з огляду на згадані вище рішення Верховного Суду й викладені у них висновки. Відтак, суди попередніх інстанцій цілком слушно зосередились як на дотриманні відповідачем процедури прийняття спірного рішення, так і на його відповідності частині другій статті 2 КАС України. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). У зв`язку з цим, касаційна скарга Мінекономіки підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в : Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська