Ухвала КАС ВС № 620/4674/22

УХВАЛА 25 жовтня 2023 року м. Київ справа № 620/4674/22 адміністративне провадження № К/990/33593/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назаренко Ірина Сергіївна, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №620/4674/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області), у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області № 489 від 13.06.2022 в частині пункту: «за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, зокрема, як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0096851) звільнити зі служби в поліції»; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області № 332о/с від 28.06.2022 про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (0096851), заступника начальника Чернігівського районного управління ГУНП, 29.06.2022; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції з 29.06.2022; стягнути з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині, що стосується підполковника поліції ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 28.06.2022 № 332о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 30.06.2022; стягнуто з ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2022 по 08.03.2023 в розмірі 152029,08 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області задоволено повністю. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назаренко І.С., вчетверте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 06 жовтня 2023 року. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції посилаючись в судовому рішенні на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 12 грудня 2019 року у справі №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, не правильно застосував положення статтей 12, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 КАС України. Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. В контексті спірних правовідносин необхідно зазначити, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню. Перевіряючи такі доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що у наведених заявником судових рішеннях, прийнятих у справах, розглянутих Верховним Судом, відсутній висновок щодо застосування статей 12, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Так, у справах №260/1118/18 та №806/647/15 Суд послався на положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. У справі №826/4681/18 відсутні висновки щодо застосування положень статей 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, про що помилково зазначив позивач, а справа №816/70/16 стосується правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця і предмет спору у цій справі не є подібним до спірних правовідносин. Водночас зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд апеляційної інстанції не застосовував, а стаття 2 КАС України є загальною та визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статтей 14, 16, 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (заборона проводити два службових розслідування за один вчинений дисциплінарний проступок) та статті 61 Конституції України (заборона двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення) контексті можливості призначення повторного службового розслідування за одним і тим самим фактом (дисциплінарним порушення). Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Необхідно враховувати, що вирішуючи спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Проте касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, які і не містить аргументів їх неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріорітету між нормами, тлумачення норми, т.і.). Суд зазначає, що стаття 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає підстави для проведення службового розслідування, а скаржник не конкретизував яким пунктом цієї норми передбачено заборону проводити два службових розслідування за один вчинений дисциплінарний проступок щодо якої необхідно сформулювати висновок Верховного Суду. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назаренко Ірина Сергіївна, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №620/4674/22 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська