Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/10244/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10244/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року ОСОБА_1 , як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року, як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня, проте відповідач, незважаючи на рішення Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020, виплатив у 2022 році вказану допомогу у розмірі, меншому ніж визначений статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої разової грошової допомоги, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи до 05 травня за 2022 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 320/10244/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 25.10.2023. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується відповідним посвідченням, та надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 13 Закону № 3551. Вважаючи, що таку допомогу у 2022 році йому було виплачено у розмірі, меншому за визначений статтею 13 Закону № 3551, позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою від 28.09.2022 про здійснення виплати у належному розмірі, проте отримав відмову з посиланням на те, що розмір цієї допомоги визначається постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обмеження права на одноразову грошову допомогу до 05 травня, шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України не відповідає Конституції України, оскільки змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як акту вищої юридичної сили не були внесені, а тому, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо зміни розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, у тому числі і спірної виплати, по-друге, грошова допомога була виплачена позивачу відповідно до фінансування отриманого від Мінсоцполітики. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, врегульовані приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551 доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком". Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551 викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними. Протягом 2012-2014 років, на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551 застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до норм частини першої статті 17 Закону № 3551, фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Згідно з частиною 17-1 Закону № 3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин, Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Водночас, 07.05.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 540, пунктом 2 якої установлено, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році. Виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється: органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій; структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках. При цьому, на переконання колегії суддів, чинність станом на день здійснення виплати позивачу разової грошової допомоги Порядку № 540, не може бути підставою для висновку про обґрунтованість розміру виплаченої позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в сумі, передбаченій вказаною постановою Уряду, оскільки до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми саме ст. 13 Закону, як акту вищої юридичної сили. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Наведене застосування норм матеріального права з огляду на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 560/8064/22, в якій вирішено відступити від позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком №

540. У згаданій вище постанові у справі № 560/8064/22, Верховний Суд дійшов висновків про необхідність застосування положень ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ч. 2 ст. 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розд. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах у такий спосіб: 1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей; (2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; (3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій; (4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році; (5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах: I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Апеляційна скарга не містить у собі посилання на обставини та аргументи у чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального права чи що саме залишилось нез`ясованим судом першої інстанції для правильного вирішення даного спору. За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко