Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11481/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11481/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.07.2020 № 104250005704; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, з урахуванням періодів роботи з 01.11.1986 по 20.10.1994 та з 14.02.1999 по 06.10.1999, виплату якої здійснювати з дня подання заяви про призначення пенсії , а саме з 16.07.2020. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

1. До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію на пільгових умовах, однак рішенням відповідача від 22.07.2020 їй відмовлено в призначенні пенсії, оскільки вона не має необхідного пільгового стажу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 позов задоволено: - визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.07.2020 №104250005704 "Про відмову у призначенні пенсії за віком". - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, з урахуванням періодів роботи з 01.11.1986 по 20.10.1994 та з 14.02.1999 по 06.10.1999, виплату якої здійснювати з дня подання заяви про призначення пенсії , а саме з 16.07.2020; - стягнуто на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що робітники, професії і посади, які передбачені в Списках № 1 і 2, користуються правом на пенсію за віком при умові, якщо їх праця в період роботи після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідає умовам (показникам), зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах, установах, організаціях. Відповідач зазначив, що до пільгового стажу не враховані відомості про період пільгової роботи, зазначені у трудовій книжці за спірний період, оскільки відсутні документи про атестацію робочих місць. Тому відповідач вважає, що відсутні підстави для врахування вказаних періодів роботи у пільговому обчислені. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу та зазначає рішення суду прийняте у відповідності до вимог законодавства. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 19.12.1995 Міським відділом Білоцерківського МУ РУ МВС України в Київській області. Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачка працювала: 01.09.1983- 10.07.1986 - навчання у Житомирському СПТУ-1; 01.11.1986-21.08.1996 - у підготовчому цеху учнем оператора з виготовлення гумових сумішей, оператором з виготовлення гумових сумішей; 14.02.1999 - 05.10.1999 переведена у підготовчому цеху комірником; 05.10.1999 - звільнена по переводу у ЗАТ СП "Росава"; 06.10.1999 - прийнята по переводу у підготовчий цех комірником; 07.10.1999 - переведена у підготовчому цеху гардеробником; 12.08.2001 - звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років з ЗАТ СП "Росава" Крім того, факт зайнятості позивача повний робочий день на роботах за професією, посадою, що передбачена Списком №1, підтверджуються: списком підприємств, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах по Білоцерківському виробничому об`єднанню шин і ГАВ, довідкою ВАТ "Росава" від 05.05.2000, архівною довідкою ВАТ "Росава", наказом ПрАТ "Росава" від 30.01.2011 № 65, переліком професій від 20.10.1994, картою умов праці, висновком від 09.08.2013 № 105 якості проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідності нормативним актам про охорону праці та правильності віднесення до категорії із небезпечними і важкими умовами праці у ВО "Білоцерківшина", наказом Білоцерківського виробничого об`єднання Білоцерківшина від 20.10.1994 № 1124. Позивачка 16.07.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просила призначити пенсію на пільгових умовах. До даної заяви позивачка додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт громадянина України, трудову книжку НОМЕР_3 , диплом про освіту № НОМЕР_4 , довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, посвідчення постраждалої від НОМЕР_5 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_6 , довідки від 05.05.2020 № 40 та №

41. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.07.2020 № 104250005704 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців стажу за Списком №1 у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас, відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачкою документів її страховий стаж становить 36 років 5 місяців 10 днів. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом свої прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може бути позбавлений права на зарахування періодів її роботи в ЗАТ СП "Росава" на пільгових умовах за Списком № 1 через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць у цей період. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383), Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (надалі - Порядок №18-1), постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, якою затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Постанова № 36), Переліком підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники, яких зайняті повний робочий день мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 № 576 (надалі - Перелік № 576), Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 422 (далі - Порядок), Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації). Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Згідно зі статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві. Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 № 1451/11731 (далі - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 422 та Методичними рекомендаціями. Згідно з пункту 4 Порядку № 422 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Крім того, пунктом 10 Порядку № 422 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №

637. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи та виконання нею робіт на певній посаді, є трудова книжка. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку та Методичних рекомендацій. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Разом з тим, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Тобто, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Враховуючи вищевикладене, особа не може бути позбавлена права на зарахування періодів його роботи на пільгових умовах за Списком № 1 через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду, від 25.03.2021 року по справі № 750/3198/17. Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач всупереч зазначеним вимогам Закону протиправно не зарахував періоди роботи позивачки, необхідні для призначення пільгової пенсії за Списком № 1, посилаючись у своєму рішенні від 22.07.2020 № 104250005704, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про наявність необхідного страхового стражу та відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а також відсутні уточнюючі довідки підприємств. Водночас, вказані вище записи у трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають. Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Так, під час роботи по професіям, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, застосовуються постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, від 24.06.2016 року №461. Пунктом 3 вказаного Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Посади, на яких працювала позивачка у спірні періоди, зараховані до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком №2 затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 №

461. Відповідно до положень пункту 4 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Таким чином, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, та документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути, зокрема, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників. На підтвердження проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідності нормативним актам про охорону праці та правильності віднесення до категорії із небезпечними і важкими умовами праці у ВО "Білоцерківшина" позивачкою надано висновок №105 від 09.08.2013. Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що позивачка має право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки її страховий стаж є достатнім для цього. Таким чином, за наявності у позивачки права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відмова Головного управління Пенсійного фонду України Київської області є протиправною. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пільгову пенсію, суд зазначає наступне. Частиною 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1). Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів вважає, що саме такий спосіб захисту на стадії виниклих між сторонами спірних правовідносин у цій справі є належним, достатнім та не виходить до межі дискреційних повноважень відповідача. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач при вирішенні питання щодо зарахування відповідних періодів до пільгового стажу роботи пенсіонера повинен належним чином, повно та всебічно встановити та перевірити всі обставини і прийняти рішення, а не формально скласти лист. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову в цій справі. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан