Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7278/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7278/23 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Дата і місце ухвалення 28.07.2023 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 06.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень у справах №№420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21 та 420/7231/22; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що підлягала виплаті чоловіку - ОСОБА_2 , на виконання судових рішень у справах №№420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21 та 420/7231/22. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду по справах № 420/3866/20 та № 420/5670/21 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , у розмірі 54239,87 грн. та 3077,44 грн. відповідно. Апелянт посилався на те, що оскільки позивач у даній справі не є стягувачем у справах № 420/3866/20, № 420/233/20 та 420/5670/23, тому відсутні правові підстави для виплати їй недоотриманої доплати пенсії за зазначеними рішеннями суду. Апелянт також посилався на те, що доплата пенсії за рішенням суду у справі № 420/7231/22 відсутня. Апелянт вважає, що оскільки позивач, яка є спадкоємицею ОСОБА_2 , не є стороною у справах у розумінні ст. 46 КАС України, право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішень суду вона матиме у разі зміни сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому ст. 379 КАС України. Апелянт зазначив, що за змістом положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Також ГУ ПФУ в Одеській області вказало на те, що ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість заміни сторони правонаступником, однак, будь-яких доказів того, що позивач є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано. Як зазначив апелянт, відповідно до ст. 1219 ЦК України, до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані із особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Таким чином, на думку апелянта, спірні правовідносини не допускають правонаступництва та, відповідно, заміни сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії. Апелянт також вказував на те, що згідно із п. 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства. З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.12.2022 року призначено пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, а саме, померлого чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років. Також встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 року у справі № 420/233/20 було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії, який здійснено на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103, щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 90% на 70% грошового забезпечення, а також відмови у виплаті призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років в розмірі 90% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_2 пенсії (за вислугу років та по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років) з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року у справі № 420/3866/20 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_2 з 01.01.2018 року пенсії за вислугу років, а з 29.05.2018 року пенсії по інвалідності максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати обчислення та виплату перерахованої ОСОБА_2 з 01.01.2018 року пенсії за вислугу років, а з 29.05.2018 року пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимальним нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2018 року по день проведення доплати. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_2 з 05.03.2019 року пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 з 05.03.2019 року по 31.12.2019 рік пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року у справі № 420/5670/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 згідно довідки від 14.01.2021 року №395, наданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 р. №420/9457/20, згідно постанови Кабінету Міністрів №704, яка набрала чинності 01.03.2018 р., починаючи з цього часу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 згідно довідки від 14.01.2021 року №10091650, наданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Одеським обласним ТЦК та СП, починаючи з 01.04.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, борг який утворився внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням вже виплачених коштів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року у справі № 420/7231/22 були визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 80% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.12.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 згідно довідки від 14.01.2021 №ЮО91650 у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року без застосування обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Судом також встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року у справі №420/233/20, відповідачем було нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії в загальному розмірі 3099,48 грн, що підтверджується розрахунком на доплату пенсії. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року у справі №420/3866/20, відповідачем нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 54239,87 грн, про що зазначено самим відповідачем у листі від 23.01.2023 року № 1382-517/С-02/8-1500/23. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року у справі №420/5670/21, відповідачем нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 3077,44 грн, що не заперечується відповідачем та вбачається з розрахунку на доплату пенсії. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року у справі №420/7231/22, відповідачем нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 547347,28 грн, що вбачається з розрахунку на доплату пенсії, проте заперечується відповідачем. Судом першої інстанції вірно зазначено, що не зважаючи на заперечення наявності вказаної суми доплати, представником відповідача не надано до суду жодних доказів та пояснень з приводу заборгованості за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року у справі №420/7231/22, враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок на доплату пенсії. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (зміна прізвища з дівочого ОСОБА_3 на Снятовскую), а також паспортом громадянки України серії НОМЕР_3 , в якому міститься відмітка про одруження із ОСОБА_2 . Як зазначає позивач, 20.02.2023 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила виплатити їй нараховану на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду по справам №№420/233/20, 420/3866/20, 420/5670/21 та 420/7231/22 ОСОБА_2 доплату пенсії. Листом №4525-3591/С-02/8-1500/23 від 06.03.2023 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав виплати заборгованості пенсії за вказаними судовими рішеннями. Не погоджуючись з вказаними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач оскаржила їх до суду першої інстанції. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне: За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. В свою чергу, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ). Відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У частині першій статті 1227 Цивільного кодексу України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. У постанові від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а Верховний Суд зазначив, що підхід до врегулювання таких правовідносин, визначений у статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, вони є доходом сім`ї. У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі № 200/10269/19-а, сформульований висновок про те, що « у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя». Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання. У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 , як член сім`ї померлого ОСОБА_2 та особа, яка спільно проживала з ним на день його смерті, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із вимогою про виплату їй недоотриманих її чоловіком сум пенсії у межах 6 місяців після смерті ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). З огляду на зазначене, в силу положень ч.1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, сума пенсії, що була нарахована ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою ним у зв`язку зі смертю, не входить до складу спадщини, а орган Пенсійного фонду зобов`язаний здійснити виплату позивачу сум неодержаної пенсії у порядку ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, однак у даному випадку відповідач цього не здійснив. Посилання апелянта на те, що в силу положень ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані із особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, є безпідставними та не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що, по-перше, у разі звернення членів сім`ї померлого пенсіонера, визначених у ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, за отриманням сум неодержаних пенсій у межах 6 місяців після смерті пенсіонера, такі суми пенсії не включаються до складу спадщини і виплачуються таким особам органами пенсійного фонду. По-друге, саме сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 Цивільного кодексу України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам. В даному випадку, як вбачається з наданих до суду розрахунків пенсії, а також з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.01.2023 року № 1382-517/С-02/8-1500/23, суми доплат до пенсії за рішеннями судів у справах № 420/3866/20, № 420/5670/21, 420/233/20 та № 420/7231/22 була нарахована ОСОБА_2 , однак не виплачена йому за життя, а тому підлягає виплаті його дружині ОСОБА_1 , яка є членом сім`ї померлого пенсіонера та особою, яка спільно проживала з ним на день його смерті, а також звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області за виплатою відповідних сум пенсії у межах шести місяців після смерті чоловіка. Також колегія суддів вважає безпідставними посилання Головного управління ПФУ в Одеській області на те, що ОСОБА_1 не має права на виплату недоотриманої доплати пенсії за рішеннями суду у справах № 420/3866/20, № 420/5670/21, 420/233/20 та № 420/7231/22 через те, що вона не є стягувачем у зазначених справах, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, право особи із членів сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, за умови подання відповідної заяви не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, визначається безпосередньо ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». І вказаною нормою Закону № 2262-ХІІ закріплюється спеціальний порядок переходу права на отримання зазначених сум до таких членів сім`ї, який не може бути обмежений. З огляду на все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . При вирішенні справи колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.). Таким чином, за сталою практикою ЄСПЛ рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. На думку колегії суддів, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі позивача, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук