Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7678/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 р. Справа № 480/7678/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 02.05.23 у справі № 480/7678/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період починаючи з 24.02.2022 та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022 як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і по 30.06.2022 як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він проходить Військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , проте, всупереч приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, не отримує додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по день винесення судового рішення. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022, з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період. У задоволенні інших вимог - відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №480/7678/22. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , а саме визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період починаючи з 24.02.2022 та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022 як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» , Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і по 30.06.2022 як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі як такому, як такому що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень. В обґрунтування вимог скарги посилався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню. Посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України №168. Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги зміст останньої і права позивача, які вона закріпляє. Посилається на те, що очевидним є невиконання доведених нормативних актів як командуванням, так і військовою частиною, не зрозуміло, яким саме чином вище командування доводить свої накази до командування установи. Зазначає, що відсутність обліку участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань є порушенням наказу Міністерства оборони України від 06.10.2020 року №363. Так, вказаний наказ затверджує інструкцію з ведення історичного формуляру, історичної довідки та журналу бойових дій. Зазначає, що відповідач повинен був вказувати, на підставі яких нормативних документів не ведеться облік бойових наказів, участі військової частини (підрозділу) та безпосередньо кожного бійця у виконанні бойових завдань. Стверджує, що розділом IV Інструкції визначено Порядок ведення журналу бойових дій та зазначено, що журнал бойових дій ведеться у військових частинах (їх підрозділах), а також на кораблях 1-го, 2-го та 3-го рангів з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій. Журналу бойових дій надається гриф обмеження доступу відповідно до відомостей, які містяться в ньому. Ведення журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів. Ведення журналу здійснюється посадовою особою, призначеною наказом командира військової частини. Зазначає, що у відповідача журнал бойових дій повинен був вестися з 24.02.2023 року і по сьогоднішній день. На переконання позивача, незважаючи на прямий обов`язок відповідача доводити законність та обґрунтованість ненарахування та невиплати позивачу додаткових винагород і обов`язку вести документарний облік його участі у бойових завданнях, саме позивач надавав суду першої інстанції письмові пояснення, де вказував про ті бойові завдання, які він виконував. Вказує, що відповідач фактично переклав обов`язок з відповідача на позивача, порушивши приписи КАС України. Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , передбаченим ст.304 КАС України. Крім того, Військова частина НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №480/7678/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що не дослідивши подані матеріали всебічно і повно, не з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, Сумський окружний адміністративний суд прийняв рішення з порушенням матеріального права. Вказує, що докази проходження військової служби та докази безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24.02.2022 по день розгляду справи, позивач суду не надав, про обставини такої участі у позовній заяві та відповіді на відзив не зазначив. Додаткова винагорода в сумі 100 000, 00 грн. виплачувалась позивачу в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини під час нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, суд мав зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , передбаченим ст.304 КАС України. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на наведену вище норму, суд апеляційної інстанції переглядає дану справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданих апеляційних скарг, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу (на момент звернення до суду). Позивач, вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату йому у період з 24.02.2022 та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 протиправною, а також протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у даній справі. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022 є протиправною, а відтак і вимоги зобов`язального характеру у відповідній частині також підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 була прийнята постанова №168 (далі по тексту - постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022. Відповідними постановами Кабінету Міністрів України до вказаної постанови №168 від 28.02.2022 були внесені відповідні зміни та доповнення. Зі змісту постанови №168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень. Підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Як встановлено з матеріалів справи, позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу (на момент звернення до суду першої інстанції). Згідно картки особового рахунку військовослужбовця №332 - ОСОБА_1 у період з лютого по жовтень 2022 року отримував додаткову грошову винагороду у наступних розмірах: лютий 2022 - 5 357,14 грн.; березень 2022 - 100 000 грн.; квітень 2022 - 46 333,33 грн.; травень 2022 - 30 000 грн.; червень 2022 - 30 000 грн.; липень 2022 - 30 000 грн.; серпень 2022 - 30 000 грн.; вересень 2022 - 39 333,33 грн.; жовтень 2022 - 30 000 грн. (а.с.46). Крім того, відповідно до довідки про доходи від 09.03.2023 №7/ф, позивачу у листопаді 2022 року було нараховано додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. Оскільки з матеріалів справи підтверджується факт виплати позивачу додаткової грошової винагороди у березні 2022 року у розмірі 100 000 грн. і позивач не надав відповідних заперечень, тому позовні вимоги в частини ненарахування та невиплати грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. за березень 2022 не відповідають фактичним обставинам даної справи, а відтак відсутні підстави для їх задоволення. Колегія суддів акцентує увагу, що відповідачем було надано до суду першої інстанції завірену копію рапорту командира мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 , складеного на адресу командира військової частини НОМЕР_1 . Зі змісту вищевказаного рапорту вбачається, що солдат ОСОБА_1 був зарахований в список Військової частини НОМЕР_1 наказом №20 від 24.02.2022 та з 24.02.2022 по 15.04.2022 приймав безпосередню участь у обороні м. Суми згідно наказу №1 від 24.02.2022, згідно бойового розпорядження №35 від 15.04.2022 в складі мінометної батареї здійснили марш комбінованим способом за маршрутом Суми - Степанівка розміститись в районі н.п. Степанівка та знаходитись в якості артилерійського резерву командира та бути в готовності до виконання задач за призначенням, згідно бойового розпорядження №41 від 02.05.2022 приймав участь у бойовому чергуванні поблизу населеного пункту Іскра, згідно бойового розпорядження №42 від 05.05.2022 приймав участь у вогневому враженні противника по скупченню ворога поблизу населеного пункту Атинське, згідно бойового розпорядження №44 від 09.05.2022 приймав участь у розвідці та при виявленні противника було здійснене вогневе враження поблизу населеного пункту Атинське, згідно бойового розпорядження №73 від 22.06.2022 приймав участь у вогневому ураженні противника по скупченню ворога поблизу населеного пункту Володимирівка (а.с.44). Разом з тим, згідно картки особового рахунку військовослужбовця №332 - ОСОБА_1 вбачається, що останньому у лютому 2022 було нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 5357,14 грн., що не відповідає розміру додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 з розрахунку 100 000 грн., визначеного постановою №168 на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Крім того, як вже зазначалося вище, позивач з 01.04.2022 по 15.04.2022 приймав безпосередню участь у обороні м. Суми, у зв`язку з чим відповідно до постанови №168 позивач має право на нарахування та отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Однак, згідно картки особового рахунку військовослужбовця №332 ОСОБА_1 у квітні 2022 позивач отримав додаткову винагороду лише 46 333,33 грн., що не відповідає сумі додаткової винагороди за 15 днів з розрахунку 100 000 грн. додаткової винагороди. Також, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2022 №107, позивач з 01.04.2022 по 30.04.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (а.с.155). Відповідно до вище зазначеного вже вище рапорту, ОСОБА_1 згідно бойового розпорядження №35 від 15.04.2022 в складі мінометної батареї здійснили марш комбінованим способом за маршрутом Суми - Степанівка розміститись в районі н.п. Степанівка та знаходитись в якості артилерійського резерву командира та бути в готовності до виконання задач за призначенням, згідно бойового розпорядження №41 від 02.05.2022 позивач приймав участь у бойовому чергуванні поблизу населеного пункту Іскра, згідно бойового розпорядження №42 від 05.05.2022 приймав участь у вогневому враженні противника по скупченню ворога поблизу населеного пункту Атинське, згідно бойового розпорядження №44 від 09.05.2022 брав участь у розвідці та при виявленні противника було здійснене вогневе ураження поблизу населеного пункту Атинське. Разом з тим, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця №332 ОСОБА_1 у травні 2022 року позивач отримав додаткову винагороду лише 30 000 грн., що не відповідає сумі додаткової винагороди за 3 дні з розрахунку 100 000 грн. додаткової винагороди. Окрім того відповідно до наказу командира відповідача від 01.12.2022 №348, позивач 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (а.с.166, зворотній бік аркушу). Крім того, відповідно до згаданого вище рапорту, ОСОБА_1 згідно бойового розпорядження №73 від 22.06.2022 брав участь у вогневому ураженні противника по скупченню ворога поблизу населеного пункту Володимирівка. Однак, згідно картки особового рахунку військовослужбовця №332 ОСОБА_1 у червень 2022 року позивач отримав додаткову винагороду лише 30 000 грн., що не відповідає сумі додаткової винагороди за 1 день з розрахунку 100 000 грн. додаткової винагороди. Окрім того відповідно до наказу командира відповідача від 01.12.2022 №351, позивач 22.06.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (а.с.168, зворотній бік аркушу). Колегія суддів, аналізуючи вищенаведене в сукупності, приходить до висновку щодо права позивача на отримання додаткової винагороди за період (дати) з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022 з розрахунку 100 000 грн., визначеного постановою №168, на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Посилання в апеляційній скарзі відповідача про те, що додаткова винагорода в сумі 100 000, 00 грн. виплачувалась позивачу в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, колегія суддів відхиляє, як такі, що не узгоджуються із наведеним вже вище. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що досліджуваний період служби позивача та її оплати обмежений судом місяцем подання позову у даній справі (листопад 2022 року), оскільки КАС України не передбачає можливості звернення з вимогами на майбутнє. Стосовно інших періодів служби, заявлених позивачем, колегія суддів зазначає, що вказані періоди (дати), окрім вказаних вже вище, які підтверджують право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн., визначеного постановою №168, на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, не підтверджені відповідними доказами (рапорти (донесення) командира, накази, тощо). Тобто, сам факт виконання позивачем обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою №168, за спірний період, окрім періодів (дати) з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022, відсутні. Одночасно, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірного перекладання судом першої інстанції тягаря доказування на позивача та порушення у зв`язку з цим приписів КАС України, оскільки з урахуванням приписів ч.1 ст.9, ч.1 ст.77, ч.2 ст.79 КАС України позивач не звільняється від обов`язку доведення обставин на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, у т.ч. шляхом подання відповідних доказів. Колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відтак, з метою відновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру додаткової винагороди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 09.05.2022, 22.06.2022, з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн., з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період. При цьому, з огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про те, що враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини під час нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, суд першої інстанції мав зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, як необґрунтовані належним чином, оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи підтверджується часткова обґрунтованість заявлених позивачем вимог. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно ч.2. ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №480/7678/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко