Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7395/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 р. Справа № 480/7395/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 05.12.23 по справі № 480/7395/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, просить суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, у порушення норм чинного законодавства, військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила йому збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з 10.04.2023 по 01.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Сумському обласному клінічному госпіталі ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1275 хірургічного відділення. Апелянт посилався на те, що з аналізу норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Військовою частиною НОМЕР_1 повністю дотримано вимоги нормативно-правових актів, що регулюють виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я. В той же час, позивачем не надано доказів, що він звертався із рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 та надав підтверджуючі документи перебування на стаціонарному лікуванню. Апелянт звертав увагу суду першої інстанції, що жодна військова частина не має змоги самостійно отримати інформацію про період стаціонарного лікування військовослужбовців, так як доступ до надання медичної (конфіденційної) інформації обмежений законом, крім того, визначено виключний перелік осіб, які мають право на отримання медичної інформації. Таким чином, нарахування та здійснення виплат додаткової винагороди здійснюється лише на підставі медичних документів, які надаються безпосередньо військовослужбовцями. Окрім того, після отримання медичних документів разом із позовною заявою позивача, командування військової частини НОМЕР_1 видало наказ №1638 від 17.08.2023 про виплату додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 21.03.2023 по 01.05.2023. На підставі вищевказаного наказу 11.09.2023 позивачу виплачена додаткова винагорода за період лікування у розмірі 145161 грн. 29 коп., що підтверджується довідкою про розміри грошового забезпечення від 25.12.2023 №7159. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , у період з 09.10.2022 по 19.06.2023, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Перебуваючи на виконанні бойового завдання, в умовах воєнного стану, запровадженого 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, 19.03.2023, 20.03.2023, 29.03.2023 позивач отримав осколкові поранення внаслідок ворожого обстрілу, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.05.2023 № 7/2764 (а.с. 13). Довідкою військово-лікарської комісії від 01.05.2023 №190 підтверджено встановленння причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини (а.с. 14). У зв`язку з вищевказаним пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відповідних закладах охорони здоров`я: - з 21.03.2023 по 27.03.2023 у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4405 (а.с. 15-16); - з 27.03.2023 по 10.04.2023, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1301; - з 10.04.2023 по 01.05.2023 у Сумському обласному клінічному госпіталі ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1275 хірургічного відділення (а.с. 17-18). Позивач зазначає, що за період проходження стаціонарного лікування йому не виплачена у належному розмірі додаткова винагорода, у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, через що звернувся до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Вказані вище умови у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються довідкою (свідоцтвами) військово-лікарських комісій, а також виписками та виписними епікризами із медичних карт стаціонарного хворого. А отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням. Колегія суддів зазначає, що на час прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, відповідач, окрім витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2023 №1638 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які отримали поранення, доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди 100000 гривень не надав. Дослідивши витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2023 №1638, колегією суддів вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та внесеними змінами до неї наказом Міністра оборони України від 30 січня 2023 року №177/39233 наказано виплатити додатково винагороду в розмірі 100000,00 грн військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), відповідно до додатку 4 до цього наказу (а.с. 35). Разом із тим, відповідачем з апеляційною скаргою надано довідку про розміри грошового забезпечення за 2023 рік по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з вказаними основними та додатковими видами грошового забезпечення від 25.12.2023 №7159. Зі змісту довідки від 25.12.2023 №7159, колегією суддів встановлено, що за березень 2023 року ОСОБА_1 виплачено винагороду із розрахунку 100000,00 грн - 41935,48 грн (дата сплати 11.09.2023); за квітень 2023 року виплачено винагороду із розрахунку 100000,00 грн - 100000,00 грн (дата сплати 11.09.2023), за травень 2023 року - 3225,81 грн (дата сплати 11.09.2023). Вказані суми зараховані на картковий рахунок, про що вказано в графі довідки "зараховано на карткові рахунки" (а.с. 56). Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1, 3-4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Аналізуючи вимоги ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає, що лише у виняткових випадках приймаються докази, які не були подані до суду першої інстанції. Втім, з матеріалів справи вбачається, що рішення у даній справі ухвалено судом першої інстанції 05.12.2023, довідка надана апелянтом до апеляційної інстанції датована 25.12.2023, графа "Дата сплати" містить інформацію про сплату "ДВ поранені" 11.09.2023. Тобто на час розгляду справи по суті та відповідно винесення рішення, відповідачем здійснено нарахування та виплату коштів позивачу за період березень 2023 року - травень 2023 року "ДВ поранені", проте не повідомлено вказаного факту суду, відповідно не надано доказів стосовно виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168. Крім того, до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано обгрунтованих доводів та доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, приймаючи рішення в даній справі суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, тоді як відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав покладений на нього обов`язок приписами ч. 2 ст. 77 КАС України. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 21.03.2023 по 01.05.2023. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 по справі № 480/7395/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова