Постанова 4822 № 715/694/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2023 року м. Чернівці Справа № 715/694/23 Провадження №22-ц/822/621/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М., суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю., секретар Факас А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2023 року, головуючий у І-й інстанції Цуркан В.В., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у березні 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 15 листопада 2018 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 укладено усну домовленість щодо продажу автомобіля марки «Porshe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, за ціною 20 000 доларів США. Для реалізації вказаних домовленостей відповідачем 15 листопада 2018 року власноруч оформлено розписку із визначенням наступних умов розрахунку: вартість автомобіля - 20 000 доларів США; перший внесок становить 1 500 доларів США; залишок суми сплачується протягом 3 років; сплата залишку заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячно суми в розмірі 500 доларів США та в разі невиконання зобов`язання щодо повної оплати заборгованості протягом одного року, в подальшому нараховується 1% на суму неповернутих коштів. Зазначала, що на виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем 15 листопада 2018 року здійснено оплату в розмірі 1500 доларів США, тобто цим ОСОБА_2 приступила до виконання зобов`язань, вказаних в розписці. Разом з тим, відповідачка в подальшому неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання, зокрема не в повному обсязі сплачувала борг, а тому станом на день подання даної позовної заяви заборгованість відповідача складає 5 815 доларів США (без урахування 1%). У зв`язку із непогашенням відповідачем заборгованості за перший рік виконання взятих на себе зобов`язань виникає обов`язок відповідача у сплаті 1% за кожен місяць від суми неповернутих коштів. Отже, загальна сума нарахованих відсотків становить 2 920,26 доларів США. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на її користь становить 8 735,26 доларів США. Станом на день підготовки даної позовної заяви встановлено наступний офіційний курс долара США до гривні України 36,56 грн за 1 долар США (15.09.2022). Тобто, 8 153,76 доларів США - 298 101, 46 грн. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг в розмірі 298 101, 46 грн, а також понесені судові витрати та витрати з надання правової допомоги. Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердити відносини позики може тільки оригінал розписки, та від того, у кого він знаходиться, залежать подальші відносини: якщо у боржника, то борг сплачено, якщо у кредитора, то зобов`язання не виконано боржником. Позивачем взагалі не доведено, що автомобіль марки «Porshe Cayenne»,д.н.з. НОМЕР_1 був проданий або переданий в оренду відповідачу та у зв`язку з цим виникли підстави для стягнення суми боргу. Зміст даної розписки не підтверджує наявність між сторонами правовідносин із договору позики. Не є вказана розписка і новацією боргу у позикове зобов`язання, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору, предметом якого є автомобіль марки «Porshe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 . На зазначене рішення суду представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального законодавства, не досліджено належним чином надані докази та зроблені хибні висновки, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів, що підтверджують виникнення між позивачем та відповідачем відносин з купівлі-продажу транспортного засобу та відсутності боргових зобов`язань відповідача з взятих на себе зобов`язань, адже в розписці відповідач однозначно та беззаперечно стверджує факт отримання автомобіля, умови, на яких він придбавається, та розміри і строки виконання взятих на себе фінансових зобов`язань. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно наданої позивачем розписки від 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 передала власний автомобіль марки «Porshe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору для особистого користування під виплату ОСОБА_2 , за ціною 20 000 доларів США, з першим внеском 1 500 доларів США. ОСОБА_2 зобов`язувалася вносити щомісячну виплату у розмірі 500 доларів США. Згідно з умовами вказаного договору виплата машини буде здійснюватися протягом трьох років. Якщо сума боргу не буде погашена протягом одного року, в подальшому буде стягуватися відсоток з розрахунку 1% від залишкової суми позики за кожен місяць. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Під час розгляду справи за клопотанням представника апелянта до матеріалів справи долучено оригінал розписки, складеної ОСОБА_2 . Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч.ч.1, 2 ст. 526 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українипередбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. За правилом статті 317 ЦК України, лише власникові належить право розпорядження своїм майном. Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК Україниз урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, який визначає певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Враховуючи наведені вище норми закону й те, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивач є власником спірного автомобіля, хоча згідно з написаною відповідачем розпискою отримав від відповідача ОСОБА_2 за автомобіль грошові кошти, також відсутні докази переоформлення автомобіля Porshe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору на відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність між сторонами договірних правовідносин, які виникають з договору купівлі-продажу автомобіля. Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, адже після його укладення всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду й такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив. Виходячи з правової природи розписки від 15 листопада 2018 року, за її змістом ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 в користування транспортний засіб марки «Porshe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 під виплату за ціною 20 тис. доларів США. Підставою позову є фактичні обставини, що наведені у позовній заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Отже, застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, є виключною прерогативою суду. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Зміст позовних вимог ОСОБА_4 полягає у стягненні з відповідача на її користь боргу у розмірі 298 101 грн (еквівалентно 815,76 дол. США за курсом НБУ 36,56 грн за 1 дол. США станом на 15 вересня 2022 року), який виник у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов щодо купівлі-продажу у майбутньому транспортного засобу. З наданого позивачем розрахунку, який міститься на зворотній стороні оригіналу розписки, вбачається, що ОСОБА_2 сплачено на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 15 685 дол. США. Отже, з розписки від 15 листопада 2018 року не вбачається, що грошові кошти ОСОБА_1 були передані ОСОБА_2 у борг, також не вбачається, що кошти були отримані позивачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що між сторонами склалися правовідносини, не пов`язані з передачею грошових коштів у позику, отже предмет спору грошові кошти у розмірі 298 101 грн - не є позикою. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. Суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою ухвалює власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18. Враховуючи спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що автомобіль марки «Porshe Cayenne»,д.н.з. НОМЕР_1 був проданий або переданий в оренду відповідачу та у зв`язку з цим виникли підстави для стягнення грошових коштів, а також те, що позивач був чи є власником зазначеного транспортного засобу, або був/є уповноважений на здійснення відчуження вказаного транспортного засобу. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору, предметом якого є автомобіль марки «Porshe Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 . Зміст даної розписки не підтверджує наявність між сторонами правовідносин із договору позики. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 26 жовтня 2023 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна