Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/12122/23

Справа № 344/12122/23 Провадження № 33/4808/703/23 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бойчук Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, 26 червня 2023 року о 21 год. 58 хв. в с. Угоники, по вул. Шкільна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Primera» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря-нарколога у встановлено законом порядку, у КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» за адресою м. Івано-Франківську вул. Млинарська, 21, чим порушив вимоги п.п.2.9 а) Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду адвокат захисник Бойчук Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що суддею суду першої інстанції не враховано доводів, викладених у клопотанні про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та не наведено належних підстав, з яких їх відхилено. Сторона захисту покликається на те, що до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів, які підтверджували факт того, що ОСОБА_1 виконував функції водія під час руху транспортного засобу. Разом з тим, згідно з долученими віеозаписами ОСОБА_1 знаходиться біля автомобіля, який нерухомо перебуває на дорозі з включеною аварійною сигналізацією. На думку сторони захисту, огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений з недотриманням встановленого законом порядку, а тому є недійсним. Звертає увагу на те, що в матеріалах провадження відсутні дані , які свідчать про те, що поліцейські використовували спеціальний технічний засіб, який дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом має сертифікат відповідності, як це вимагає Інструкція, їх не долучено до матеріалів справи. Щодо свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, що є в матеріалах справи, то зміст інших доказів не дозволяє встановити чи саме цей прилад використовували поліцейські, коли ОСОБА_1 , проходив огляд на місці. Враховуючи ці обставини та те, що в закладі охорони здоров`я під час використання спеціального технічного засобу ОСОБА_1 з першого разу продув необхідну кількість повітря та отримано результат, а на місці декілька разів дув у мундштук спеціального технічного засобу і не зважаючи на старання, не було результату, можна стверджувати,що саме несправність чи порушення експлуатації спеціального технічного приладу призвели до неможливості пройти огляд на місці. Звертає увагу, що ОСОБА_1 до теперішнього часу не отримав примірник протоколу про адміністративне правопорушення. Покликається на те, що під час проходження огляду, складення протоколу були відсутні свідки чи інші очевидці, які могли б повідомити про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Бойчук Н.В. не з`явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд провадження. При цьому, захисником адвокатом Бойчук Н.В. було подано клопотання про розгляд провадження за відсутності захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що розгляд апеляційної скарги захисника адвоката Бойчук Н.В. може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та призначив йому справедливе та законне стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №191478 від 26.06.2023 року, водій ОСОБА_1 26.06.2023 о 21 год. 58 хв. в с. Угорники, вул. Шкільна водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Nissan Primera н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря на стан алкогольного сп`яніння №446. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП ВП № 1(м. Тисмениця) Івано=Франківського ГУНП старший сержант поліції Човган В.І. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з правами та обов`язками, з повідомленням про розгляд справи в суді, про ознайомлення зі змістом протоколу та отримання копію зазначеного протоколу відсутній В графі пояснення особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 від пояснень відмовився. В протоколі зазначено, що у ОСОБА_1 вилучено п/в №038533 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ТЗ №043160, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 . Разом з тим, матеріали справи дозволяють встановити, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про зміст висунутого стосовно нього обвинувачення та був обізнаний, що звинувачується в тому, що керував транспортним засобом в стані сп`яніння та порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху України. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. В матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), у відповідності до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. До матеріалів справи додано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.06.2023 року, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 у результаті огляду, проведеного поліцейським, були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 446 від 26.06.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився лікарем ОСОБА_2 в КНП ПНЦ ІФ ОР. До матеріалів справи додано свідоцтво про повірку від 28.09.2022 року згідно якого газоаналізатор Alkotest 6810 № ARBL-0824 за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Згідно рапорту поліцейський СРПП відділення поліції №1(мТисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старший сержант поліції Човган В. (а.с.9), в якому доповідає, що під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 було вказано, що дана подія (місце зупинки транспортного засобу) відбулась у с.Угорники по вул.Шкільна. Проте механічно не зазначено , що місце зупинки транспортного засобу відбулося у межах с.Угорники, Івано-Франківської ТГ. У протоколі зазначене місце розгляду адміністративної справи Тисменицький районний суд просить вважати помилковим та механічно вказаним. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області майору поліції Фільчакова І. про свої дії під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи стосовно того, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутні докази, які підтверджують, що саме він керував транспортним засобом. Вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження. Зокрема, обставини за яких було зупинено транспортний засіб свідчать, що водієм вищевказаного автомобіля марки «Nissan Primera» д.н.з. НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 , який повністю визнавав факт керування транспортним засобом та саме як водій вказаного автомобіля пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння. Матеріали справи не містять будь - яких даних, які дають підстави вважати, що транспортним засобом керувала інша особа і ОСОБА_1 не був водієм вказаного транспортного засобу. Так, за змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 Інструкції, де також наголошено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. Для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані. Апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи медичний висновок про перебування водія транспортного засобу ОСОБА_1 у стані сп`яніння зроблені в межах наданих повноважень, відповідають вимогам Інструкції, містять необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд , часу та місця його проведення. Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку. В результаті перевірки доводів апеляції не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції від 26.06.2023 року (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху о 21 год. 59 хв., після чого поліцейський виявив у водія транспортного засобу ознаки стану сп`яніння та запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на що ОСОБА_1 погодився та заперечив вживання алкоголю протягом дня. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував проти того, що дійсно керував транспортним засобом та намагався з`ясувати причину зупинки його транспортного засобу працівниками поліції. ОСОБА_1 було роз`яснено, що транспортний засіб під його керуванням було зупинено у зв`язку з тим, що він керував автомобілем у темну пору доби без включеного ближнього світла фар. Зокрема в матеріалах провадження наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАА №977858 від 26.06.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за керування транспортним засобом у темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар до штрафу у розмірі 510 грн. , що повністю узгоджується із даними відеозапису. Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 намагався пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», під час якого працівники поліції неодноразово пояснювали йому, яким чином потрібно проходити огляд за допомогою приладу Драгер . Однак, ОСОБА_1 не виконував вказівок та рекомендацій поліцейських, які розцінили його поведінку як ухилення від проходження огляду та запропонували проїхати в медичний заклад, щоб там пройти огляд на стан сп`яніння. Після того, як працівники поліції доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, лікарем медичного закладу було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відеозаписом зафіксовано, як лікарем медичного закладу були застосовані різні методи дослідження для встановлення стану сп`яніння у водія транспортного засобу. Зокрема, відповідно до відеозапису ОСОБА_1 пройшов в медичному закладі огляд за допомогою приладу «Драгер», результат якого виявився позитивним - 0,78% проміле. Після проходження огляду ОСОБА_1 у медичному закладі на визначення стану сп`яніння та отримання висновку лікаря медичного закладу про перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, працівники поліції ознайомили, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності із складеним протоколом, а також роз`яснили його права та обов`язки. Від підпису і пояснень ОСОБА_1 відмовився та поставив свій підпис тільки за отримання тимчасового дозволу на керування транспортним засобом. Таким чином, вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь під час проведення огляду ОСОБА_1 . Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 . Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції із врахуванням характеру вчинених правопорушень, особи правопорушника, ступеню його вини, обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, у відповідності з вимогами ст.36 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні трьох епізодів керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про необхідність застосування до нього стягнення, яке повинно відповідати вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Бойчук Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Повний текст постанови буде проголошено 25 жовтня 2023 року об 11.00 год. в приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв