Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4087/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4087/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року в адміністративній справі №340/4087/22 (головуючий суддя першої інстанції - Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України; Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області; Служби судової охорони про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 02.09.2022 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України; Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області; Служби судової охорони, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо нездійснення фінансування, а саме не перерозподілу видатків і не направлення розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня Службі судової охорони асигнувань достатніх для виплати йому додаткової винагороди з 24 лютого 2022 відповідно до вимог Постанови ККМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо не підготування і не направлення до Державної судової адміністрації України наказів про виплату йому додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року відповідно до вимог Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області щодо не нарахування і невиплату йому відповідно до вимог Постанови КМУ від 28.02.2022 року№168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року і до закінчення дії воєнного стану; - зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити фінансування шляхом перерозподілу видатків і направлення розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня Службі судової охорони асигнувань достатніх для виплати йому додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року відповідно до вимог Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати Службу судової охорони підготувати і направити до Державної судової адміністрації України Накази про виплату йому додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року відповідно до вимог Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області здійснити нараховування та виплату йому додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень пропорційно з розрахунку на місяць відповідно до вимог п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року і до закінчення дії воєнного стану. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок невиплати додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови КМУ №168, грубо порушено право позивача на належне і своєчасне отримання грошового забезпечення (винагороди за працю) за період з 24.02.2022 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області щодо не нарахування і невиплату провідному спеціалісту (оперативному черговому) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року включно у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19 липня 2022 року по 02 вересня 2022 року включно (день звернення до суду) у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату провідному спеціалісту (оперативному черговому) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року включно у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19 липня 2022 року по 02 вересня 2022 року включно (день звернення до суду) у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та безпідставно не враховано доводи відповідачів. Апелянт вказує, що у кошторисі видатків скаржника на 2022 рік не передбачено бюджетних асигнувань на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. Оскільки у Державному бюджеті України на 2022 року відсутні відповідні бюджетні призначення для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ №168, накази Службою судової охорони про її виплату не видавались, а тому відповідні виплати не здійснювались. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення, виконання якого неможливе без виділення додаткового фінансування та визначення порядку та способу такої виплати у межах повноважень скаржника. Інші відповідачі подали відзиви на апеляційні скарги, в яких просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року провадження у вказаній справи зупинялось до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22. 06 квітня 2023 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу №260/3564/22 та прийнято відповідне рішення, яке набрало законної сили 21 вересня 2023 року після перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, якою рішення Верховного Суду від 06 квітня 2023 року залишено без змін. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року поновлено апеляційне провадження у справі 340/4087/22. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходить службу на посаді провідного спеціаліста (оперативний черговий) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області (а.с. 18). 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою передбачено на період дії воєнного стану виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. Враховуючи те, що позивачу не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, позивач звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області із відповідним запитом. ТУ ССО у Кіровоградській області листом від 07.07.2022 року повідомило позивача, що за відсутності у Державному бюджеті України на 2022 року відповідних бюджетних призначень для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, накази про її виплату не видавались та відповідні виплати не здійснювались (а.с.19-22). Крім того, в матеріалах справи наявні аналогічні запити, що направлялись позивачем на адресу Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони та Міністерства фінансів України, на які також отримано відповіді з інформацією про відсутність відповідного фінансування для здійснення виплати спірної додаткової винагороди (а.с.23-30). Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, протиправною, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, а відповідач при не нарахуванні та невиплаті додаткової щомісячної винагороди у період з 24.02.2022 року до 19.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а у період з 19.07.2022 року по день звернення до суду у розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Щодо вимог позивача про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у подальшому по день закінчення воєнного стану (часу дії постанови) та про зобов`язання Служби судової охорони підготувати і направити до Державної судової адміністрації України Накази про виплату позивачу додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року, суд першої інстанції визнав такі вимоги передчасними. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. 06 квітня 2023 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу №260/3564/22 та прийнято відповідне рішення, яке набрало законної сили 21 вересня 2023 року після перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, якою рішення Верховного Суду від 06 квітня 2023 року залишено без змін. У зазначеному рішенні Верховного Суду визначено ознаки типової справи, а саме: 1) позивачем є співробітник Служби судової охорони; 2) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; 3) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; 4) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; 5) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій(бездіяльності) відповідача щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період). Суд апеляційної інстанції вважає, що передана на розгляд колегії суддів справа підпадає під ознаки типової справи, визначені у рішенні Верховного Суду. За таких обставин суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи застосовує правові висновки Великої Палати, викладені у зразковій справі №260/3564/22, рішення в якій набрало законної сили та які полягають у такому. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони. Відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома). Згідно із частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Постановою КМУ №289 затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крі того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України. На виконання статті 165 Закону №1402-VIII та постанови КМУ №289 ДСА України наказом від 26 серпня 2020 року затвердила Порядок №384, згідно з пунктом 1 розділу І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Таким чином, вказаною Постановою №168 КМУ встановив, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно. Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління із запитом №25-вих. про нарахування та виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. ТУ ССО у Кіровоградській області листом від 07.07.2022 року повідомило позивача, що за відсутності у Державному бюджеті України на 2022 року відповідних бюджетних призначень для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, накази про її виплату не видавались та відповідні виплати не здійснювались (а.с.19-22). Верховний Суд зазначив, що бездіяльність Територіального управління, що полягала у невиплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, з огляду на таке. Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави. Згідно із частинами першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою КМУ №168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Велика Палата Верховного Суду також визнала необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Відмова Територіального управління у виплаті співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ №168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що постановою КМУ №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови КМУ №168: - в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; - доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; - доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Разом із цим Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою КМУ №793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30000 на місяць, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів. Посилання скаржника на те, що Порядок №396 регулює умови виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану та має певні особливості, колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на таке. Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396 не підлягає застосуванню, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється КМУ. Велика Палата Верховного Суду погодила вказаний висновок суду першої інстанції та зазначила, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19). Таким чином, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди позивачу слід застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку №396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині. Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ №168 (у редакції постанови КМУ №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород». Згідно із частиною п`ятою статті 161 Закону №1402-VIII Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. За змістом частини шостої статті 161 Закону №1402-VIII Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома цієї статті). На підставі пункту 8 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10 розділу І Порядку №384). Пунктом 4 Порядку №396 також, зокрема, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Територіальне управління є належним відповідачем у справі за пред`явленим позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди, Таким чином, враховуючи викладене вище, апеляційний суд зазначає, що бездіяльність Територіального управління ССО у Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати провідному спеціалісту (оперативному черговому) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 є протиправною, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції. Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання Територіального управління здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у подальшому по день закінчення воєнного стану (часу дії постанови), а також позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України. В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не перевіряється. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, як суб`єктом владних повноважень, допустив протиправну бездіяльність, що виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу, як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційної скарги доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 77, 243, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року в адміністративній справі №340/4087/22 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року в адміністративній справі №340/4087/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко