Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/3940/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 340/3940/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №340/3940/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області третя особа Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області, в якому просила: -визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати позивачці, додаткової винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період несення служби з 24.02.2022 по 31.07.2022 у розмірі 30000 грн. за кожен місяць, а з 19.07.2022 по 26.08.2022 у розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць; -зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, установлену Постановою № 168 за період несення служби з 24.02.2022 по 31.07.2022 у розмірі 30000 грн. за кожен місяць, а з 19.07.2022 по 26.08.2022 у розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивачки права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, втім позивачці під час проходження нею служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Кіровоградській області протиправно з 24.02.2022 така додаткова винагорода не виплачувалась. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з наявного у позивачки права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у сумі 30000 грн щомісячно пропорційно відпрацьованому часу, зазначивши, що відсутність коштів та наказу про виплату, на яку особа набула право, не є підставою відмови у захисті порушеного права, оскільки держава, маючи можливість, не скасувала нормативно-правовий акт, що породжує право. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що прийнято з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що суд не врахував, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 168 Службою судової охорони не затверджувались видатки у відповідному кошторисі ТУ ССО у Кіровоградській області для виплати додаткової винагороди. Також суд не надав оцінки тому, що видання ТУ ССО у Кіровоградській області наказів про виплату додаткової винагороди без відповідного фінансування є перевищенням повноважень та призведе до порушення законодавства. Також відповідач зауважив, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану виділяється Кабінетом Міністрів України з резервного фонду, тому виходячи з порядку використання коштів резервного фонду, саме бездіяльність МФ України та Кабінету Міністрів України призводить до невиплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони. Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що після винесення судом першої інстанції рішення у справі наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 був затверджений Порядок і умови виплат співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, який відповідач просить врахувати суд апеляційної інстанції. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивачка відповідно до наказу ТУ ССО у Кіровоградській області від 21.12.2020 № 331 о/с з 21.12.2020 проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Кіровоградській області на посаді провідного спеціаліста відділу організації охорони та підтримання громадського порядку ТУ ССО у Кіровоградській області. У визначений позивачкою період накази про нарахування та виплату їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не видавались і виплати не проводилися у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначає таке. Спірним у цій справі є питання наявності у позивача права на додаткову винагороду, яка передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022, та можливість реалізації такого права за відсутності відповідного бюджетного фінансування для виплати такої винагороди. Відповідно до ч.1, 2 ст.161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Статтею 165 Закону №1402-VIII передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України. Наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, згідно з пунктом 1 розділу І якого цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 384 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (п.10 розділу І Порядку № 384). Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Пунктом 16 розділу І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022. Отже, вказаною постановою № 168 Кабінет Міністрів України установив, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка набрала чинності 19.07.2022, внесені зміни до Постанови №168, згідно яким, зокрема, в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 передбачено, що цей нормативно-правовий акт застосовуються з 24 лютого 2022 року. Отже, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Виходячи з встановленого принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, суд першої інстанції правильно зазначив, що зміни, внесені Постановою № 793, мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19.07.2022. В той же час суд також враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних відносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції. Стосовно посилання скаржника на відсутність відповідного фінансування в якості підстави невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, враховує, що ця справа є типовою справою по відношенню до вказаної вище справи №260/3564/22, яку Верховним Судом розглянуто як зразкову справу (п.21, 22 ч.1 ст.4 КАС України). Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. У справі №260/3564/22 Верховним Судом визначено право особи, яка є співробітником Служби судової охорони, на додаткову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Великою Палатою Верховного Суду в постанові 21 вересня 2023 року, якою залишено без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, зроблений висновок, що неправомірність відмови ТУ ССО у виплаті додаткової винагороди, як однієї зі складових грошового забезпечення, з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, оскільки таке, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року). Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави. На підставі частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно із частиною другою цієї статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою КМУ № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Відмова Територіального управління у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10). Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають правовій позиції, яка сформована Верховним Судом у зразковій справі №260/3564/22. Стосовно посилання скаржника на Порядок і умови виплати співробітниками Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затверджений наказом ДСА від 31 жовтня 2022 року № 396, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в означеній вище зразковій справі № 260/3564/22, відповідно до яких визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень. Надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи, тоді як в межах спірних правовідносин надання ретроактивної дії Порядку № 396 має наслідком порушення прав позивача та є порушенням принципу правової визначеності. Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №340/3940/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко