Постанова Київський апеляційний суд № 755/7533/23

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 755/7533/23 Номер провадження 33/824/3868/2023 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Старовойтов С.М. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В. П О С Т А Н О В А Іменем України 24 жовтня 2023 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., за участю особи, щодо якої винесена постанова - ОСОБА_1 , за участю захисника - адвоката Калугіна Д.О., переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника - адвоката Калугіна Дмитра Олеговича на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , у с та н о в и в: Цією постановою судді місцевого суду провадження в справі щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в, - визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн. На підставі ст. 40-1 КУпАП України зі ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн. Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнена до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин. 21 травня 2023 року о 23 годині за адресою: АДРЕСА_1 мати повернулась додому нетвереза, внаслідок чого між ними відбувся конфлікт, у ході якого мати почала кричати на неї, нецензурно лаятись та бити. Крім того, мати систематично вчиняє по відношенню до неї домашнє насильство, а тому вона змушена була покинути свій дім та на даний час проживає в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1, повертатися додому не хоче, боїться матері. В апеляційній скарзі адвокат Калугін Д.О., який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання підзахисної фактично винуватою за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України незаконним і необґрунтованим, із грубими порушеннями вимог адміністративного процесуального та матеріального права, просить: поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події складу адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови судді місцевого суду та основні доводи апеляційної скарги захисника Калугіна Д.О., пояснення підзахисної ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Калугіна Д.О., які підтримали апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належним чином не виконані, виходячи з наступного. Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного та/або психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю потерпілого. Відносно ознак об`єктивної сторони цього адміністративного закону як психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії чи бездіяльність викликали у постраждалої соби побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а також фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, мордування тощо, тобто таке фізичне насильство, яке не підпадає під дії КК України. Проте зазначені ознаки об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення як в протоколі серії ВАВ №261103 від 31.05.2023 року /а. с. 1/, так і за текстом постанови судді місцевого суду /а. с. 48-49/ - не зазначені, що виключає в діях ОСОБА_1 наявність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. Також, на порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП України протокол про адміністративне правопорушення складений 31.05.2023 року /а. с. 1/, тобто набагато пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка начебто вчинила правопорушення, а саме 21.05.2020 року о 23:00 годині. Крім цього, за змістом протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП України, так як не містить прізвищ і адреси свідків події /а.с. 1/, та загалом такі в справі не встановлені. Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Таким чином, при винесенні суддею місцевого суду оскаржуваної постанови порушені принципи всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. У силу принципу презупції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення. За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: На підставі ч. 2 ст. 294 КУпАП України поновити Калугіну Дмитру Олеговичу строк на апеляційне оскарження постанови судді судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника - адвоката Калугіна Дмитра Олеговича на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року у щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н