Постанова 4803 № 201/1971/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8011/23 Справа № 201/1971/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обгрунтування посилався на те, що16.10.2020 року згідно із наказом КЕВ м. Дніпро від 12.10.2020 року за №127 він був прийнятий на посаду юрисконсульта з шеститарифним розрядом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро за трудовим договором, укладеним на невизначений строк. Наказом від 06.06.2022 року №88 його звільнено за угодою сторін. В останній робочий день КЕВ м. Дніпро зроблений запис у трудову книжку про звільнення, але незважаючи на вимоги, відмовлено у внесенні у трудову книжку запису про присвоєння більш вищої категорії, у видачі копії наказу про звільнення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.12.2022 року у справі № 201/4309/22 відповідача зобов`язано видати копію наказу про звільнення, довідку про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації посади, тощо) і внести запис в трудову книжку про присвоєння 2 категорії по 7 тарифному розряду. 19.01.2023 року Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрите виконавче провадження № 70793104 із примусового виконання постанови Дніпровського апеляційного суду. До цього часу судове рішення не виконане. Спілкування відповідач всіляко уникає. В результаті неправомірної відмови відповідача внести відповідний запис у трудову книжку, порушені права позивача, що завдало негативних наслідків у вигляді відмови в зайнятті вакантної посади викладача юридичних дисциплін. Вважав, що відповідач знущається, надсилаючи чистий аркуш паперу з образливим малюнком на зворотному боці замість виконання судового рішення. Позивач змушений був вживати додаткових психологічних та професійних зусиль для захисту порушеного права в судових інстанціях, чим йому спричинена моральна шкода. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 187 600 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення. Також просив зупинити провадження у справі до розгляду апеляційною інстанцією рішення про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (нова назва- Дніпровське КЕУ) просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилався на те, рішенням суду про зобов`язання вчинити певні дії не визнано протиправною діяльність КЕВ м.Дніпро. Позивач ухиляється від виконання рішення, не надає трудову книжку для внесення запису. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 187000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку учасники спірних правовідносин не можуть порозумітися щодо порядку виконання рішення суду, але це не свідчить про наявність умислу у відповідача, направленого на невиконання судового рішення. За відсутністю встановленої судом протиправності діяння і вини відповідача у заподіянні шкоди немає підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві. Проте такий висновок суперечить встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц . Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 127 від 12.10.2020 року прийнятий з 16.10.2020 року на посаду юрисконсульта з 6 тарифним розрядом до КЕВ м. Дніпро, за безстроковим трудовим договором. Наказом № 98 від 01 вересня 2021 року йому була присвоєна 2 категорія та 7 тарифний розряд. Наказом № 88 від 06 червня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін згідно його заяви від 27 травня 2022 року. При звільненні відповідач відмовився вносити в трудову книжку запис про присвоєння більш вищої категорії, не ознайомив працівника з наказом про звільнення та не видав копію наказу про звільнення, і не розрахувався в повному обсязі, пояснюючи, що документи щодо звільнення ОСОБА_1 не готові. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.12.2022 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2022року скасовано в частині вимог про відмову в позові щодо зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро видати копію наказу про звільнення ОСОБА_1 № 88 від 06.06.2022 року, довідку про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати ОСОБА_1 ) і в частині вимог про внесення в трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 запису про присвоєння 2 категорії по 7 тарифному розряду. Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро задоволено частково. Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро видати ОСОБА_1 копію наказу про його звільнення № 88 від 06.06.2022 року, довідку про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати ОСОБА_1 ) і внести в трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 запис про присвоєння 2 категорії по 7 тарифному розряду. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконується постанова Дніпровського апеляційного суду від 06.12.2022 року,якою зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро видати ОСОБА_1 копію наказу про його звільнення № 88 від 06.06.2022 року, довідку про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати ОСОБА_1 ) і внести в трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 запис про присвоєння 2 категорії по 7 тарифному розряду. В результаті неправомірної відмови відповідача внести відповідний запис у трудову книжку порушені його права, що завдало негативних наслідків у вигляді відмови в зайнятті вакантної посади викладача юридичних дисциплін. Вважав, що відповідач знущається над ним, надсилаючи чистий аркуш паперу з образливим малюнком на зворотному боці замість виконання судового рішення. Він змушений вживати додаткових психологічних та професійних зусиль для захисту порушеного права в судових інстанціях, чим йому спричинена моральна шкода. Зазначені позивачем обставини нічим не спростовуються. 19 січня 2023 року Соборним відділом державної виконавчої служби у м.Дніпрі відкрито виконавче провадження з виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 06.12.2022 року.Про те, що відповідач не бажає виконувати судове рішення свідчить і та обставина, що ним оскаржено до суду постанову виконавця про відкриття виконавчого провадження. Доводи про те, що на адресу позивача направлявся лист 29.12.2022 року, в якому пропонувалося погодити строки виконання судового рішення та видачу відповідних документів , є безпідставні, оскільки лист на адресу позивача дійсно направлявся відповідачем, однак згідно акту працівників поштового відділення від 03.01.2023 року під час огляду відправлення 4900507056445 клієнтом було виявлено невідповідність вкладення, а саме: у вкладенні був чистий аркуш паперу (а.с.8-10). Посилання на те, що рішенням суду по справі 201/4309/22 не визнано протиправною бездіяльність КЕВ м.Дніпро в даному випадку не має правового значення, оскільки саме рішенням суду в цій справі зобов`язано КЕВ м.Дніпро вчинити певні дії, а саме: видати ОСОБА_1 копію наказу про його звільнення № 88 від 06.06.2022р., довідку про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати ОСОБА_1 ) і внести в трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 запис про присвоєння 2 категорії по 7 тарифному розряду і зазначене рішення не виконується. Доказів того, що рішення суду виконано не надано. Доказів того, що у відповідача були якісь об`єктивні перешкоди в підготовці та відправлені на адресу позивача рекомендованим листом з описом вкладення копію наказу про його звільнення № 88 від 06.06.2022 року, довідки про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати ОСОБА_1 ) також не надано. Зазначаючи, що пропонували позивачеві прийти до установи, однак він не приходить, а тому не може виконатися рішення суду про видачу відповідних документів, відповідач не надав доказів того, що мали місце якісь перешкоди в підготуванні довідки, копії наказу про звільнення та відправленні їх на адресу позивача. Відповідачем надано список згрупованих поштових відправлень, поданих В ДД УДППЗ «Укрпошта» від 15.12.2022 року, де зазначено прізвище отримувача ОСОБА_1 , однак такий список не підтверджує, що саме було направлено на адресу позивача. Позивач же заперечує факт отримання ним зазначених в рішенні суду документів, і його заперечення нічим не спростовуються. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем прав позивача, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Отже негативні емоції позивача внаслідок умисного тривалого невиконання рішення суду перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. Таким чином, позивачу була завдана моральна шкода шляхом тривалого невиконання судового рішення відповідачем. На зазначені обставини та вимоги законодавства суд першої інстанції не звернув уваги. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди апеляційний суд виходить із положень статті 23 ЦК України,згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У статті 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). В постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20 зазначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 752/17832/14-ц. Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода бездіяльністю відповідача при обов`язку виконання судового рішення, яким зобов`язано відповідача видати позивачеві копію наказу про його звільнення № 88 від 06.06.2022 року, довідку про роботу (із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати ОСОБА_1 ) і внести в трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 запис про присвоєння 2 категорії по 7 тарифному розряду, з урахуванням вимог розумності та справедливості, співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, колегія суддів вважає обґрунтованим розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 5000 грн. Клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційною інстанцією рішення про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження не підлягає задоволенню, оскільки вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження в даному випадку не має правового значення на наявність чи відсутність моральної шкоди,спричиненої позивачеві бездіяльністю відповідача. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених обставин при ухваленні судового рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 187600 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро), (код ЄДРПОУ 08004581) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`яти тисяч) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: