Ухвала КАС ВС № 400/3128/23

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 23 жовтня 2023 року м. Київ справа №400/3128/23 адміністративне провадження №К/990/30934/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №400/3128/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - скаржник), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 рік, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України №2262-ХІІ), положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704), із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2020 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 29 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, положень постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, як наслідок додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 лютого 2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, як наслідок додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 лютого 2023 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_1 31 серпня 2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить Суд скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху з мотивів невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору. На виконання вимог ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору. Судом перевірено зарахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України. Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто скаржником в повній мірі. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII, Порядку №45 зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №103 та статей 122, 123 КАС України. Скаржник також вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а, від 18 лютого 2021 року у справі №200/3775/20-а, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та від 28 листопада 2022 року у справі №820/3451/18. Так, у касаційній скарзі відповідач наводить висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а, від 18 лютого 2021 року у справі №200/3775/20-а, у яких Суд зазначав, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Крім того, відповідач зазначив про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, у якому Суд висловив позицію, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови КМУ №704 в частині визначення розрахунковою величиною для розрахунку посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Також, у касаційній скарзі відповідач висловив незгоду з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця та вказав на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2019 року у справі №553/3619/16-а, у якому суд касаційної інстанції зазначив, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 122, 123 КАС України, оскільки не врахували, що позивач пропустив строк для звернення до суду з адміністративним позовом. У касаційній скарзі відповідач вказує на неврахований судами першої та апеляційної інстанцій висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, у якому зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у особи можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Таким чином, проаналізувавши підстави касаційного оскарження, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII, Порядку №45 зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №103, і статей 122, 123 КАС України та необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а, від 18 лютого 2021 року у справі №200/3775/20-а, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, та від 28 листопада 2022 року у справі №820/3451/18. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІСТ, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність особистого кабінету у систему "Електронний суд" суб`єкта владних повноважень, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструватися у системі "Електронний суд". Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, - УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №400/3128/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду справу №400/3128/23.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя -доповідач Я.О. Берназюк Судді А.А. Єзеров С.М. Чиркін