LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС140/6599/23

від 23.10.2023 · Адміністративна
Резолютивна:Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №140/6599/23.

УХВАЛА 23 жовтня 2023 року м. Київ справа №140/6599/23 адміністративне провадження №К/990/34541/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №140/6599/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у, розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах шестимісячного строку позовної давності визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) в межах шестимісячного строку позовної давності визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин, без обмеження в часовому проміжку. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 23.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 04.09.2023, частково задовольнив позовні вимоги: - визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 03.10.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору; У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційної скаргою з підстав неправильного застосування ними норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга подана (здана на пошту ) 09.10.2023, тобто після закінчення встановленого законом процесуального строку. Щодо строку на касаційне оскарження слід зазначити наступне. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції заявниця отримала 20.09.2023, після чого у строк, що не перевищує 30 днів, звернулася до суду касаційної інстанції. Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з такого. Відповідно до частин першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Тобто, початок перебігу тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення відліковується від дати складання повного тексту такого судового рішення, а за умов, передбачених частиною другою статті 329 КАС України строк підлягає безумовному поновленню у разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення. Судом встановлено, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалена 04.09.2023 в порядку письмового провадження. Копію оскаржуваної постанови заявниця отримала 20.09.2023, що підтверджується даними конверту Восьмого апеляційного адміністративного суду, після чого у строк, що не перевищує 30 днів, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Враховуючи те, що касаційна скарга була подана у межах 30-ти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини п`ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи. Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не визнали її типовою справою та не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 щодо розміру щомісячного підвищення до пенсії особі як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18), визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) позивач є непрацюючим пенсіонером; в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України; г) предметом спору є нарахування та виплата із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні типової справи не визнали її типовою справою та не врахували правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 291 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржницею на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні. Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №140/6599/23. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №140/6599/23. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду матеріали справи №140/6599/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя С.Г. Стеценко Суддя Т.Г. Стрелець

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»