Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/6771/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6771/23 Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 24 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Хмельницький обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області щодо повернення Хмельницькому обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року по справі №924/177/22; - зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області прийняти до виконання наказ Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року по справі №924/177/22. В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що за результатами розгляду заяви центру зайнятості відповідач повернув вищезазначений наказ без виконання, обґрунтувавши тим, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не має відкритих рахунків в органах казначейства. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки боржник є державним органом, а відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області щодо повернення Хмельницькому обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року №924/177/22. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області прийняти до виконання наказ Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року №924/177/22. Стягнуто на користь Хмельницького обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Хмельницький обласний центр зайнятості за своєю організаційно-правовою формою - державна організація (установа, заклад), а звідси наказ Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року по справі №924/177/22 не виконується відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 24 травня 2022 року рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/177/22 задоволено позов Хмельницького обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про стягнення 35825,08 грн майнової шкоди та 2481,00 грн судових витрат. 05 жовтня 2022 року Господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання вказаного рішення суду. 13 березня 2023 року Хмельницький обласний центр зайнятості звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області із заявою від 09.03.2023 року про примусове виконання вказаного наказу. За результатами розгляду цієї заяви відповідач повернув наказ без виконання. Повернення наказу обґрунтовано тим, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області не має відкритих рахунків в органах казначейства Хмельницької області. Також зазначено Хмельницький обласний центр зайнятості, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державною організацією (установою, закладом), а тому у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення безспірного списання коштів по справі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою". Позивач, вважаючи протиправними зазначені дії відповідача щодо повернення наказу без виконання, звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів, за встановлених у справі обставин, не погоджується з мотивами суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч.4 ст.6 Закону України №1404-VIII). Положеннями статті 15 Закону №1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 4901-VI). Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Положеннями ч.2 ст.2 Закону №4901-VI передбачено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Аналізуючи зазначені норми, суд першої інстанції не звернув уваги на непоширення дії Закону № 4901-VI на спірні правовідносини, про що обґрунтовано зазначено відповідачем в апеляційній скарзі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а. У даній спірній ситуації, суд першої інстанції не врахував, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно правовою формою Хмельницький обласний центр зайнятості є державною організацією (установою, закладом), тоді як відповідно до наведеної норми особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду не включають державні організації до кола стягувачів, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна. Суд першої інстанції помилково не погодився із доводами відповідача, щодо дії Закону № 4901-VI на спірні правовідносини, якщо стягувачем в справі є державний орган. Так, згідно із приписами п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Положеннями ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України також унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Підпункт 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845. У пункті 2 Порядку №845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому. Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Згідно із п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів. Відповідно до пункту 32 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства. Згідно пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Таким чином, безпосередні дії зі списання коштів виконує саме Казначейство. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у спірних правовідносинах Орган казначейства є встановленою Законом № 1404-VIIІ та Порядком №845, особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Згідно із приписами підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відповідачем згідно листа від 15.03.2023 № 04-17-10/1456 повернуто наказ Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/177/22 без виконання. Підставою для повернення зазначено те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не обслуговується у Головному управлінні казначейства. При цьому, відповідачем не заперечувалось, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є органом державної влади, однак не надано доказів відсутності відкритих рахунків боржника в органах Казначейства. Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 за № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій є територіальним органом Пенсійного фонду України. Тобто, боржник є державним органом. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №910/13057/16: "…Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач безпідставно застосував підпункт 3 пункту 9 Порядку №845, повертаючи позивачу наказ без виконання, оскільки даний підпункт пункту 9 Порядку не надає органу Казначейства можливості повернути виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Крім того, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Слід зазначити, що враховуючи усталену судову практику Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16, від 16.04.2020 у справі № 804/5950/19, від 21.07.2021 у справі № 910/6471/19, від 09.12.2021 у справі № 280/1446/19, суд апеляційної інстанції наголошує, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Так, відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Тобто навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави. Наявність інших передбачених законом підстав для повернення органом ДКС України виконавчого документа стягувачу має бути чітко встановлена правовою нормою. Такі підстави підлягають обмеженому (вузькому), а не розширеному тлумаченню, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо протиправності повернення відповідачем наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року по справі №924/177/22 без виконання, однак з інших мотивів. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Положення ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За правилами ст.315, 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів її прийняття. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно із ч.2, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач - Хмельницький обласний центр зайнятості є суб`єктом владних повноважень та при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Суд першої інстанції стягнув на користь Хмельницького обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області витрати на сплату судового збору у розмірі 2684 грн. В той же час, не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень при поданні позову, крім витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Так, 2684 грн. є сумою судового збору, а не витратами на залучення свідків чи проведення експертизи. Сума судового збору, яка сплачена позивачем не підлягає поверненню за рахунок бюджетного асигнування іншого державного органу. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року змінити змінити в частині мотивів її прийняття викладених в мотивувальній частині даної постанови. Абзац 4 резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року виключити. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.325 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.