Постанова 4856 № 137/804/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 137/804/23 Головуючий у 1-й інстанції: Верещинська Я.С. Суддя-доповідач: Курко О. П. 24 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Липовська Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Манеляка Олега Борисовича, Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : в липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Манеляка Олега Борисовича, Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року позов задоволено. Постанову серії ЕАС №7293064 від 07.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто з Управління патрульної поліції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №137/522/23 (а.с.6-11) скасовано рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Манеляка Олега Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6950128 від 07.05.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності. Прийнято нову постанову, якою скасовано постанови інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта Манеляка Олега серії ЕАС №6950128 від 07 травня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме: про накладення штрафу в розмірі 340грн за ч.1 ст.122 КУпАП; про накладення штрафу в розмірі 1020грн за ч.6 ст.122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направлено Управлінню патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що дії відповідача під час винесення спірних постанов були протиправними, оскільки ним не була зібрана будь-яка доказова база та її належне оформлення, а під час розгляду справи були грубо порушені права позивача (надати пояснення та заперечення, право особи знати в чому її звинувачують як складова частина конституційного права особи, яка притягується до відповідальності, право на захист та юридичну допомогу). 07.07.2023 інспектором УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Манеляком О.Б., винесено постанову серії ЕАС №7293064 від 07.07.2023, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП (а.с.12). У постанові зазначено, що 07.05.2023 о 10год 51хв по вул. Привокзальній, 1, в м. Вінниця, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з Ауді А5 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку т/з ближче 10м від пішохідного переходу, а також здійснив стоянку в зоні дії парковки для інвалідів з табличкою 7.17, чим порушив п. 8.4.г ПДР України (порушення вимог інформаційно-вказівних знаків). Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відомості про належним чином вручення ОСОБА_1 повістки про виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять, разом з тим, із наданих відповідачем відеоматеріалів вбачається, що позивач був повідомлений 06.07.2023 о 17:05 про розгляд справи на 07.07.2023 о 08.30год, тобто менш ніж за добу, що не відповідає вимогам статті 277-2 КУпАП . Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Щодо посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем ст. 277-2 КУпАП, судова колегія зазначає наступне. Так, статтею 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Аналізуючи зміст вказаної статті, колегія суддів дійшла висновку, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначений статтею 277-2 КУпАП, стосується суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не інспекторів патрульної поліції, які розглядають справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 268 КУпАП., особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Так, згідно матеріалів справи, на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №137/522/23 інспектором роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП Манеляком О.Б. 06.07.2023 в телефонному режимі було повідомлено позивача про розгляд справи 07.07.2023 року о 8:30 год, а також повідомлено, що у разі неможливості з`явитись на розгляд справи, необхідно написати клопотання про перенесення розгляду справи. Однак, станом на 07.07.2023 08:55 год. клопотання щодо перенесення розгляду справи до відповідача не надійшло. А тому, суд апеляційної інстанції вважає, що інспектором Манеляком О.Б. правомірно розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 без участі останнього. Щодо суті вчиненого правопорушення, суд зазначає наступне. Згідно ч.6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху».Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Знак 5.38 ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Згідно п. 5.39 розділу 33 ПДР України, знак «Зона стоянки» - визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним. Відповідно до п.п.7.17 п. 33.7 розділу 33 ПДР, табличка 7.17 «Інваліди» до дорожнього знаку 5.38 означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід» відповідно до вимог ПДР України. На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби. У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством. Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено знаком з додатковою табличкою 7.17, тобто на місці, де дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, які перевозять інвалідів (крім випадків вимушеної стоянки), створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП. В ході судового розгляду було встановлено, що позивач дійсно здійснив стоянку свого автомобіля в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Інваліди». З матеріалів справи суду не вдалось встановити, що у позивача були підстави здійснюючи зупинку та паркування свого автомобіля на місце, яке відведене для паркування осіб з інвалідністю. Із наданого відеоматеріалу до відзиву встановлено, що позивач перебував в такому стані, який дозволив йому самостійно виходити із автомобіля, без допомоги інших осіб пересуватися тощо. Щодо твердження позивача про встановлення знаку понад встановлені стандарти та невиміряння відстані до пішохідного переходу (не зазначено приладу, яким проводилось це вимірювання), неможливість правильного виміряти відстань через відсутність дорожньої розмітки, то суд вважає за необхідне зазначити, що наявність певних процедурних порушень при оформленні адміністративних матеріалів не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за наявності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки застосування "надмірного формалізму" буде порушувати принципи та завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав та свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав та законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. До того ж у позовній заяві позивач стверджує, що зупинку він здійснив перед пішохідним переходом дотримавшись відстані до нього понад 10 метрів. Однак дане твердження спростовується відеоматеріалом долученим до відзиву на позовну заяву та фотоматеріалом позивача, де наявна дорожня розмітка та знак 5.38.1 «Пішохідний перехід». Дійсно фрагмент дорожньої розмітки стертий, що очевидно викликано його експлуатацією, втім це не звільняє позивача від певної відповідальності та не звільняє від виконання додаткових обов`язків у правовому полі. На думку суду, враховуючи вищевказані матеріали у відповідача не було необхідності вимірювати відстань від пішохідного переходу до того місця, де був зупинений/припаркований автомобіль позивача, адже факт невиконання вимог п. 15.9 «г», є очевидним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушень чинного законодавства інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Мануляком О.Ю. при винесенні оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області задовольнити повністю. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 24 жовтня 2023 року. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.