Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9989/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2023 р.Справа № 440/9989/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/9989/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 17 липня 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) в якому просив: - визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо неврахування до його страхового стажу періодів його роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.12.1987: з 01.09.1984 по 31.12.1984, з 15.01.1985 по 03.12.1985; з 24.02.1988 по 02.07.1990; з 15.01.1993 по 01.10.1993; з 16.03.1994 по 20.12.1999; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до його трудової книжки НОМЕР_1 від 21.12.1987: з 01.09.1984 по 31.12.1984, з 15.01.1985 по 03.12.1985; з 24.02.1988 по 02.07.1990; з 15.01.1993 по 01.10.1993; з 16.03.1994 по 20.12.1999. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при розгляді справи № №440/3462/23 суд акцентував увагу на тому, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 03.11.2022, в якій просив перевірити правильність призначення пенсії, зокрема, зарахування періодів роботи за трудовою книжкою, та просив надати пояснення за кожним записом не зарахування стажу, а не просив зарахувати той чи інший період роботи до стажу та перерахувати пенсію. Після отримання судового рішення позивач направив відповідачеві належний запит, у якому просив зарахувати спірні періоди роботи до стажу та перерахувати пенсію, та отримав відмову у їх зарахуванні, яка є предметом розгляду у межах цієї справи. Вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. 27.09.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року без змін. Вказав на наявність підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) для закриття провадження у справі.. Згідно з ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в цьому випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, отже, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 238 КАС України. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Статтею 238 КАС України визначає вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі. Згідно з п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у цій справі, виходив з того, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі №440/3462/23, за наслідком розгляду якого прийнято рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №440/3462/23, яке набрало законної сили. Так, відповідно до рішення суду у справі №440/3462/23 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо неврахування до його страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.12.1987: з 01.09.1984 по 31.12.1984, з 15.01.1985 по 03.12.1985; з 24.02.1988 по 02.07.1990; з 15.01.1993 по 01.10.1993; з 16.03.1994 по 20.12.1999; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи відповідно до його трудової книжки НОМЕР_1 від 21.12.1987: з 01.09.1984 по 31.12.1984, з 15.01.1985 по 03.12.1985; з 24.02.1988 по 02.07.1990; з 15.01.1993 по 01.10.1993; з 16.03.1994 по 20.12.1999. Суд першої інстанції у справі №440/3462/23 при ухваленні судового рішення виходив з того, що відповідь ГУ ПФУ в Полтавській області від 16.11.2022 № 12820-10958/Б-02/8-1600/22 на звернення позивача не порушує його прав та законних інтересів, оскільки має інформаційний характер та містить лише пояснення щодо порядку обрахунку стажу позивача. Докази звернення позивача із заявою про зарахування стажу роботи, перерахунку пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та негативних результатів її розгляду органом Пенсійного фонду матеріали справи не містять.. Тобто, питання зарахування стажу роботи, перерахунку пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 не було предметом правової оцінки судом у справі № №440/3462/23, оскільки суд фактично дійшов до висновку про передчасність таких вимог за спірні періоди мотивуючи це тим, що позивач не звернувся до відповідача з відповідною заявою. Натомість, у межах цієї справи, має розглядатися питання стосовно наявності або відсутності підстав для зарахування стажу роботи позивача та перерахунку його пенсії за результатами розгляду заяви від 09.05.2023, поданої після ухвалення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №440/3462/23 та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. За таких обставин, висновок суду про те, що вимоги, заявлені позивачем у даній справі, вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 440/3462/23 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими. З огляду на зазначене, вказані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог п.4 ч.1 ст.238 КАС України. Відтак, вимоги позивача в межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судом на предмет правомірності таких вимог. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про закриття провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року по справі №440/9989/23 скасувати. Справу № 440/9989/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 23.10.2023.