Постанова 4872 № 916/2638/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2638/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В. за участю представників учасників справи: від Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка не з`явився; від Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року, м. Одеса, про закриття провадження у справі, суддя першої інстанції Сулімовська М.Б., повний текст ухвали складено та підписано 11.09.2023 року у справі №916/2638/23 за позовом: Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка до відповідача: Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне про стягнення 1 500 000 грн. шкоди, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції. У червні 2023 року Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м.Березівка звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне, в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 1500000 грн. в якості компенсації за завдану шкоду органом державної влади. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка, посилаючись на порушення відповідачем принципу добросовісності та «належного урядування» вказала, що Рада своєю діяльністю, а саме, створенням перешкод у користуванні земельною ділянкою та власними гаражами в рамках правового поля, не сприяла позивачу у виконанні його статутних завдань та обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації у вигляді ігнорування його заяви від 19.06.2018 року №439/05-25 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів та заяв від 21.09.2021 року та від 01.06.2023 року про прохання проведення обліку капітальних гаражів, збудованих членами Громадської організації на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» у м. Южне, Одеського району Одеської області, внаслідок чого, Громадській організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка завдано матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 1500000 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання та встановлено сторонам строк на подання процесуальних заяв по суті справи. 28.08.2023 року до Господарського суду Одеської області відповідачем у справі було подано клопотання про закриття провадження (вх. 29230/23), у якому Южненська міська рада вказала, що у провадженні Господарського суду Одеської області вже розглядалася справа №916/3317/21 між тими самими сторонами з тим же предметом і підставами позову, що і в даній справі, з огляду на що наявні підстави для закриття провадження у справі №916/2638/23 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року (суддя Сулімовська М.Б.) провадження у справі №916/2638/23 за позовом Громадської організації "Товариство "Восток" до Южненської міської ради Одеської області про стягнення 1500000 грн. шкоди закрито. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки склад сторін, предмети позовів та їх підставі у справі №916/2638/23 ідентичні справі №916/3317/21, судове рішення у справі №916/3317/21 є рішенням між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак, за висновками місцевого господарського суду, враховуючи, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 року було відкрито провадження у справі №916/2638/23 при наявності судового рішення, яке набрало законної сили у справі №916/3317/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у даному разі наявні підстави для закриття провадження у справі №916/2638/23 на підставі п. 3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року про закриття у справі №916/2638/23, справу №916/2638/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголосив, що суд першої інстанції не взяв до уваги його доводів про те, що підставами позову (юридичним фактом) у справі №916/3317/21 була заява до Южненської міської ради від 21.09.2021 року про проведення обліку капітальних гаражів, збудованих громадянами (членами Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ) на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» м.Южне Одеського району Одеської області. У справі ж №916/2638/23, як зазначено скаржником, підставами позову (юридичним фактом) є заява до Южненської міської ради від 01.06.2023 року про проведення обліку капітальних гаражів, збудованих громадянами (членами Громадської організації «Товариства «ВОСТОК») на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» м. Южне Одеського району Одеської області, котра було проігнорована. При цьому, як вказано апелянтом, заява (юридичний факт) до Южненської міської ради від 01.06.2023 року не була предметом судового розгляду у справі №916/3317/21. Також, на переконання скаржника, ухвала суду першої інстанції у справі №916/2638/23 від 08.09.2023 року не переслідує легітимної мети та не доводить розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою, з огляду на що, наявні підстави для її скасування апеляційним господарським судом. Інших доводів та вимог апеляційна скарга не містить. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року про закриття провадження у справі №916/2638/23, справу призначено до судового розгляду. Відповідач своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи електронні повідомлення про надіслання ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду електронною поштою. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України"). В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав учасників справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року про закриття провадження у справі №916/2638/23 не потребує скасування, враховуючи таке. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. У червні 2023 року Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м.Березівка звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеської області, Одеська обл., м. Южне, в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 1500000 грн. в якості компенсації за завдану шкоду органом державної влади. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка, зокрема послалась на наступні обставини: - На території міста Южний Одеської області на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» громадянами ( від 2018 року - членами Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», код ЄДРПОУ: 42238831 ) було побудовано капітальні гаражі; - На час подання позовної заяви, право власності на гаражі, збудовані громадянами (членами Громадської організації «Товариство «ВОСТОК») на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» м. Южне Одеської області за власний кошт, не зареєстровано за жодним суб`єктом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не визнається Южненською міською радою; також не сформована земельна ділянка як об`єкт цивільних прав (відсутній кадастровий номер); - На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року у справі № 1540/4126/18 Южненською міською радою було прийнято рішення № 1791-УІІ від 18.06.2020 року, котрим вчергове відмовлено у виділенні земельної ділянки під збудовані гаражі; - Крім того, позивач повідомляє, що Южненською міською радою були проігноровані заяви від 21.09.2021 року та 01.06.2023 року про проведення обліку капітальних гаражів, збудованих громадянами (членами Громадської організації «Товариство «ВОСТОК») на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» м. Южне Одеського району Одеської області; - Позивач вважає, що Южненська міська рада не діє добросовісно та спотворює право, а саме Закон України Про місцеве самоврядування в Україні, оскільки земельне питання, з котрим Громадська організація «Товариство «ВОСТОК» звернулась до Южненської міської ради (заява №439/05-25 від 19.06.2018 року) не вирішене у відповідності до закону до цього часу, а також те, що Южненська міська рада тривалий час облік нерухомого майна не здійснює та ігнорує заяви Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» про облік нерухомого майна; - На думку позивача, своєю діяльністю (створення перешкод користуватись землею та власними гаражами в рамках правового поля) Южненська міська рада порушила принципи «доброго урядування», не сприяла Громадській організації «Товариство «ВОСТОК» у виконанні статутних завдань та обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», внаслідок чого позивачу завдано шкоди на суму 1500000 грн. На підтвердження своєї правової позиції позивачем до позовної заяви було додано копії наступних документів: - Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; - Заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.06.2018 року; - Відповіді Южненської міської ради Одеської області від 12.07.2018 року №348/20-01-32; - Рішення Южненської міської ради Одеської області від 18.06.2020 року №1791-VІІ; - Рішення Южненської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року №1691-VІІ; - Заяви про проведення обліку об`єктів нерухомого майна (капітальних гаражів) від 21.09.2021 року; - Заяви про проведення обліку об`єктів нерухомого майна (капітальних гаражів) від 01.06.2023 року; - Розрахунку завданої шкоди. 28.08.2023 року до Господарського суду Одеської області відповідачем у справі було подано клопотання про закриття провадження (вх. 29230/23), у якому Южненська міська рада вказала, що у провадженні Господарського суду Одеської області вже розглядалася справа №916/3317/21 між тими самими сторонами з тим же предметом і підставами позову, що і в даній справі, з огляду на що, наявні підстави для закриття провадження у справі №916/2638/23 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року провадження у справі №916/2638/23 за позовом Громадської організації "Товариство "Восток" до Южненської міської ради Одеської області про стягнення 1500000 грн. шкоди закрито. Також судовою колегією встановлено, що 01.11.2021 року Громадська організація "Товариство "Восток" зверталася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 000 000 грн. в якості компенсації за завдану шкоду за наслідками розгляду якої рішенням Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 року у справі №916/3317/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 року, у задоволенні позову Громадської організації "Товариство "Восток" до Южненської міської ради Одеської області про стягнення шкоди відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2023 року у справі № 916/3317/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 року і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 року у справі № 916/3317/21. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями". Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб`єктивне право та охоронюваний законом інтерес. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Пунктами 6, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. В той же час, судова колегія наголошує, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті позовних вимог у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. При цьому, перелік підстав закриття провадження у справі, визначений у ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України). Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Тобто, для закриття провадження у справі, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав. З аналізу наведеної норми права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. Як вже раніше було зазначено судовою колегією за текстом постанови, за змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Водночас, згідно із ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову. В той же час, суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом "суд знає закони", при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову. Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19). Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 року у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 року у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 року у справі №909/783/20, від 16.11.2021 року у справі № 910/694/21). При цьому, фактичні підстави позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правові підстави позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. З урахуванням вищезазначеного, судова колегія наголошує, що здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.02.2022 року у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 року у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 року у справі № 925/1662/21). Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що звертаючись до місцевого господарського суду з позовом, Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка підставами такого позову визначила той факт, що своєю діяльністю (створення перешкод користуватись землею та власними гаражами в рамках правового поля) Южненська міська рада порушила принципи належного урядування та не сприяла позивачу у виконанні ним статутних завдань, чим обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації, внаслідок чого останній завдано шкоди на суму 1500000 грн. Таким чином, предметом позову у даній справі є доведення позивачем обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Южненської міської ради на користь Громадської організації суми нарахованої Громадською організацією шкоди у зазначеному вище розмірі. В той же час, звертаючись до суду з позовом у листопаді 2021 року в рамках справи №916/3317/21 Громадська організація "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка також обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що Южненська міська рада діє всупереч приписів ст. 19 Конституції України, не сприяє Громадській організації "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, та своїми рішеннями обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації "Товариство "Восток", а саме створює перешкоди в користуванні землею та власними гаражами. На думку позивача у справі №916/3317/21, своєю діяльністю (створення перешкод користуватись землею та власними гаражами в рамках правового поля) Южненська міська рада порушила принципи «доброго урядування», не сприяла Громадській організації "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, а навпаки обмежувала права, свободи та законні інтереси членів такої громадської організації, чим завдала позивачу шкоди на суму 1000000 грн. В подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 року у справі №916/3317/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 року, у задоволенні позову Громадської організації "Товариство "Восток" до Южненської міської ради Одеської області про стягнення шкоди відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2023 року у справі № 916/3317/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 року і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 року у справі № 916/3317/21. Таким чином аналізуючи предмет та підстави позовних вимог Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка у справі №916/3317/21 та у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваній ухвалі стосовно ідентичності предмету, підстав та учасників справ №916/3317/21 та 916/2638/23. Іншими словами, склад учасників, предмет спору та відповідне матеріально - правове обґрунтування підстав позову у даній справі є таким самим як і у справі №916/3317/21, внаслідок чого можна вважати, що рішення у зазначеній вище справі фактично є рішенням між тими самими сторонами, предмет та з одних і тих же підстав, що відповідно до вимог Національного процесуального законодавства України виключає можливість судового провадження та вирішення спору у справі №916/2638/23. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для закриття провадження у даній справі у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, аргументи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що підставами позову у справі 916/3317/21 була заява до Южненської міської ради від 21.09.2021 року про проведення обліку капітальних гаражів, а підставами позову у справі №9162638/23 заява від 01.06.2023 року до Южненської міської ради з того ж самого питання, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки по суті, вказані листи позивача є не підставами позову, а письмовими доказами, зокрема, і на підставі яких формувались позовні вимоги Громадської організації про стягнення шкоди в зв`язку з наявністю перешкод у користуванні майном. Відтак, зважаючи на те, що рішення у справі №916/3317/21 набрало законної сили та ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав що і у даній справі, ухвала Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі №916/2638/23 є такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення. Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м. Березівка такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року про закриття провадження у справі №916/2638/23 такою, що відповідає обставинам справи та вимогам процесуального закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток", Одеська область, м.Березівка на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року про закриття провадження у справі №916/2638/23 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 року про закриття провадження у справі №916/2638/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23 жовтня 2023 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош