Постанова Одеський апеляційний суд № 504/2473/23

Номер провадження: 33/813/1642/23 Справа № 504/2473/23 Головуючий у першій інстанції Якимів А. В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.08.2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн. Згідно з оскарженою постановою, ОСОБА_1 , 17.06.2023 року, о 10:55 год., за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Світанок, вул. Горіхова, біля буд. №2466, керував мотоциклом «ИЖ-П-ЧК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та його захисник Морозов В.Ю. подали апеляційні скарги, в яких посилаються на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджують про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просять скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника Морозова В.Ю., які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду не подавали. Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи; суд приходить до висновку про таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом серії ДПР18 №167873 від 17.06.2023 року, водій ОСОБА_1 , 17.06.2023 року, о 10:55 год., по вул. Горіхова, біля буд. №2466, в с. Світанок Одеського району Одеської області керував мотоциклом ИЖ-П-ЧК, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до протоколу ОСОБА_1 працівниками поліції було заборонено подальший рух, а транспортний засіб передано ОСОБА_2 (а.с.2). Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно підписав, без будь-яких заперечень чи застережень. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: відеозаписами обставин події (а.с.4) та протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.2). Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З переглянутих судом наявних в матеріалах справи відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 17.06.2023 року, зокрема: на відеозаписі з реєстратору автомобіля працівників поліції зафіксовано рух мотоцикла «ИЖ-П-ЧК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку працівниками поліції. ОСОБА_1 підтвердив працівникам поліції його керування мотоциклом «ИЖ-П-ЧК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також відмовився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник фактично не заперечують того факту, що на відеозаписі зафіксований саме ОСОБА_1 за подій, які відбувались 17.06.2023 року, зокрема його спілкування з працівниками патрульної поліції. Апеляційний суд вважає, що об`єктивних даних зафіксованих на відео достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, з огляду на приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим. Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису апелянтами не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи. При цьому, апеляційний суд наголошує, що в даній конкретній ситуації, вказане ОСОБА_1 та його захисником порушення принципу безперервності відео фіксації, неповнота відеозапису, жодним чином не впливає на повноту, всебічність та об`єктивність з`ясування обставин у даній справі та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, оскільки інші докази, досліджені апеляційним судом, в сукупності зі змістом відеозапису, надають можливість суду встановити всі обставини справи, та підтвердити обставини події правопорушення. Таким чином, апеляційний суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №167873 від 17.06.2023 року, а також диском з відеозаписами обставин вчинення адміністративного правопорушення. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянтів про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки вони спростовуються відеозаписами обставин події, на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, зокрема і в медичному закладі. Твердження апелянтів, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння не проводилась, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апелянтів про необізнаність ОСОБА_1 щодо процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, не звільняє його, як водія мотоциклу, від обов`язку неухильного дотримання правил дорожнього руху, в тому числі п.2.5 ПДР. Твердження апелянтів про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, не керував транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки останній притягується до адміністративної відповідальності не за п.2.9а ПДР, а за порушення п.2.5 ПДР. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452). Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , він був складений за відмову від проходження останнім від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом та апелянтами не спростовується. Апеляційний суд звертає увагу, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд наголошує, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти огляд. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, на що останній відмовився, що беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апелянтів про те, що на відеозаписах не підтверджується наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки наявність чи відсутність ознак алкогольного сп`яніння встановлюються працівниками поліції при безпосередньому спілкуванні із водіями, а запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, вочевидь не може бути передано відеозаписом. Твердження апелянтів про те, що на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 адекватна та відповідає обстановці, колегія суддів приймає до уваги, однак вказані доводи не спростовують факту порушення ним п.2.5 ПДР. Доводи апелянтів про те, що працівниками поліції під час складання протоколу не були залучені свідки, суд також визнає безпідставними, оскільки ч. 2 ст. 266 КУпАП (редакція від 16.02.2021 року) передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянтів щодо здійснення працівниками поліції психологічного впливу на ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються відеозаписом події та змістом протоколу про адміністративне правопорушення, який останній підписав без застережень. Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз`яснено його права, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки своїм підписом в протоколі останній підтвердив, зокрема й те, що йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Посилання апелянтів на те, що в матеріалах справи відсутня довідка про отримання ним водійського посвідчення, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вказана обставина підтверджується копією посвідчення водія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.3). Доводи апелянтів про те, що приймаючи рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суддя опирався на письмові пояснення осіб, які не можуть братися до уваги, оскільки вони не давали свої показання в судовому засіданні під присягою, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки в матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків, а оскаржена постанова не містить посилань на письмові пояснення свідків. Апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянтів про їх сумніви в неупередженості судді, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник зверталися до суду із заявами про висловлення недовіри до суду. Щодо доводів апелянтів про порушення судом права на захист ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне. Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.06.2023 року справу було розподілено до розгляду судді Якиміву А.В. (а.с.5) Наступного дня, 21.06.2023 року, через автоматизовану систему документообігу суду судом надіслано смс-повідомлення на номер мобільного телефону, що був повідомлений ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про виклик його до судового засідання на 27.06.2023 року на 09:00 год. Відповідно до довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», повідомлення було доставлено адресату 21.06.2023 року, о 14:44 год. (а.с.6). 27.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкладення судового засідання та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та формування правової позиції (а.с.7). Згідно власноручної розписки ОСОБА_1 від 28.06.2023 року, останній ознайомився з матеріалами справи та був повідомлений про наступну дату судового засідання на 07.08.2023 року, о 09:00 год. Таким чином, слід констатувати, що місцевим судом було надано ОСОБА_1 час більше місяця для підготовки до судового засідання, звернення у разі необхідності за правовою допомогою та формування правової позиції. Однак, не зважаючи на наданий судом достатній час для підготовки, 04.08.2023 року від імені ОСОБА_1 на електронну пошту місцевого суду надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного на 07.08.2023 року, з проханням надання йому можливості реалізувати своє право на правову допомогу та вибір захисника (а.с.8). Також від імені ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення його з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.9). 07.08.2023 року ОСОБА_1 до суду не з?явився, а тому суд розглянув справу за його відсутністю. При цьому, відповідно до оскарженої постанови вбачається, що суд врахував, що заяви (клопотання), які надійшли на електронну адресу суду від 04.08.2023 року не засвідчені та не підписані електронним цифровим підписом, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у їх задоволенні. При цьому, суд врахував положення ст.ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до яких для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Врахувавши, що подані заяви, надані суду в копіях, які не містить електронного цифрового підпису, не подані суду в оригіналі чи із застосування підсистеми «Електронний суд», суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав вважати, що вказана заява є такою, що подана безпосередньо ОСОБА_1 не вбачається. Апеляційний суд звертає увагу, що згідно власноручної розписки від 28.06.2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений із матеріалами справи, за клопотанням останнього судом було відкладено судове засідання, призначене на 27.06.2023 року, надано достатній час для підготовки до розгляду, звернення у разі необхідності за правовою допомогою та формування правової позиції, та призначено наступне судове більш як через місяць на 07.08.2023 року. Однак останній, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду, до суду не з?явився та не скористався його правом прийняття участі в судовому засіданні, висловленні своєї позиції, письмових пояснень щодо обставин справи також не подав. Суд першої інстанції врахував строки розгляду справ визначені ч.1 ст.277 КУпАП, а також те, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу не залучив до участі у справі захисника, правом на надання пояснень по суті протоколу про адміністративне правопорушення не скористався, а тому дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність повторного відкладення розгляду справи, оскільки у ОСОБА_1 був достатній строк реалізувати право на захист. Апеляційний суд також звертає увагу, що в апеляційній скарзі зазначені дані захисника Морозова В.Ю., зокрема електронна пошта «ІНФОРМАЦІЯ_2 », ця ж електронна пошта адвоката вказана договорі про надання юридичних послуг від 14.08.2023 року, тобто вказана електронна пошта належить адвокату Морозову В.Ю. (а.с.36). Разом з цим, вищевказана електронна пошта зазначена також як в першій заяві ОСОБА_1 від 27.06.2023 року, так і в наступних поданих від його імені заявах від 04.08.2023 року. З урахуванням наведених обставин, посилання ОСОБА_1 про те, що він ще не знайшов захисника на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, апеляційний суд оцінює критично, з огляду на їх нещирість. Також, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не погоджуючись із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення до суду першої інстанції не з`явився, письмових пояснень щодо обставин справи до суду не подав, тобто свідомо не скористався можливістю реалізації своїх прав. В подальшому, не погоджуючись із постановою суду, стверджуючи про її незаконність, після звернення із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 до апеляційного суду також не з`явився. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни апелянтами не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, а також особу правопорушника. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційних скарг необґрунтованими та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, а тому оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Морозова В.Ю. - залишити без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.08.2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський