Постанова 4813 № 496/4896/22

Номер провадження: 33/813/322/23 Справа № 496/4896/22 Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судового засідання Тьосової Я.В., захисника Мороз А.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мороз А.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2022 року, якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок). Згідно з оскарженою постановою, 02.10.2022 року, о 13:50 год., ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Грушевського, буд.1, в с. Усатове Одеської області, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився під відеозапис, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції захисник Мороз А.А. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Захисник посилається на те, що суддя першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не здійснив повного та всебічного дослідження обставин справи, не врахував допущені працівниками поліції порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_1 не перебував в стані наркотичного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду. Також захисник вказує на те, що суддя безпідставно визнав в якості доказу відеозапис, оскільки він не є безперервним, та не врахував той факт, що при складанні протоколу не були залучені свідки. Одночасно захисник Мороз А.А. подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що розгляд справи було здійснено без участі ОСОБА_1 , із текстом постанови останній ознайомився 18.01.2023 року при ознайомленні із матеріалами справи, після чого невідкладно була подана апеляційна скарга, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Судове засідання в апеляційному суді, призначене на 27.02.2023 року на 09:45 год., не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та екстреним відключенням електропостачання будівлі апеляційного суду, що підтверджується актом №69 від 28.02.2023 року. Наступне судове засідання було призначене на 09.03.2023 року на 09:30 год. Однак, цього дня, знову відбулося повне знеструмлення будівлі апеляційного суду. Захисник Мороз А.А. та Окопний Д.В. звернулися до суду із клопотаннями про розгляд апеляційної скарги без застосування технічних засобів фіксування та ведення журналу судового засідання, у зв`язку із відсутністю електропостачання. За наведених обставин, у зв`язку із системними відключеннями електроенергії в будівлі апеляційного суду, за клопотанням захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний розгляд проведено без фіксації за допомогою технічних засобів та без ведення журналу судового засідання. Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Мороз А.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд приходить до висновку про таке. Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено таке. Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи ОСОБА_1 участі в судовому засіданні суду першої інстанції не приймав, копія постанови судом направлялась на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується супровідним листом від 30.12.2022 року, однак відомості про її отримання останнім відсутні. 18.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи, цього ж дня ним це право було реалізовано. Тобто фактично із оскарженою постановою ОСОБА_1 ознайомився 18.01.2023 року, про що свідчить його підпис (а.с.13). Таким чином десятим днем строку подання апеляційної скарги є 28.01.2023 року, що припадає на суботу, вихідний день, тобто останнім днем звернення із апеляційною скаргою є наступний після вихідних робочий день, а саме 30.01.2023 року. Цього ж дня, апеляційна скарга захисника Мороз А.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді першої інстанції була направлена на електронну адресу апеляційного суду. 31.01.2023 року апеляційним судом вказана апеляційна скарга скерована до Біляївського районного суду Одеської області для виконання положень законодавства про адміністративні правопорушення відповідно до ст.294 КУпАП, згідно яких апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову (а.с.20). 13.02.2023 року на адресу апеляційного суду надійшли матеріали за вказаною апеляційною скаргою для розгляду, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду (а.с.31). З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити апелянту право на доступ до правосуддя. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Мороз А.А. в інтересах ОСОБА_1 про незаконність оскарженої постанови, апеляційним судом встановлено таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом серії ОБ №075681 від 02.10.2022 року, водій ОСОБА_1 , 02.10.2022 року, о 13:50 год., по вул.Грушевського, буд.1, в с.Усатове Одеської області, керував автомобілем «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився під відеозапис, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.1). Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №075681 від 02.10.2022 року ОСОБА_1 власноручно підписав, зауважень та застережень в протоколі не вказав, що свідчить про фактичну згоду останнього з його змістом. Крім того, ОСОБА_1 надав свої власноручні пояснення по суті порушення, в яких визнав той факт, що три дні тому вживав канабіс, підтвердив факт керування автомобілем, від проведення експертизи в закладі охорони здоров`я відмовився, з протоколом про адміністративне правопорушення погодився (а.с.1). Таким чином, апеляційний суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №075681 від 02.10.2022 року, поясненнями ОСОБА_1 , власноручно зазначеними ним в протоколі, диском з відеозаписом обставин адміністративного правопорушення (а.с.3). Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із долученого до матеріалів справи диску із відеозаписом обставин адміністративного правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 назвав свої прізвище, ім`я, по батькові, та підтвердив, що 02.10.2022 року він їхав на автомобілі «ВАЗ», вживав три дні тому наркотичні засоби, від проведення експертизи відмовився на стан наркотичного сп`яніння відмовився. Таким чином, відеозаписом підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зміст подій зафіксованих на відеозаписі повністю узгоджуються з обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та долученими до нього доказами. Доводи захисника Мороз А.А. про недопустимість відеозапису як доказу зогляду на його неповноту та порушення безперервності відео фіксації подій, апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке. Зі змісту апеляційної скарги захисника Мороз А.А. вбачається, що остання не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано саме ОСОБА_1 , однак вказує, що останній не мав ознак наркотичного сп`яніння, мав лише стомлений вигляд, та не відмовлявся від проходження огляду.Також захисник зазначає, що відеозапис є неповним, та не відображає всіх подій, а тому працівники поліції не мали права складати відносно ОСОБА_1 протокол за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху. Оскільки апелянтом не заперечується той факт, що на відеозаписі зафіксовано події, які відбувались 02.10.2022 року, зокрема факт зупинки працівниками поліції автомобіля ОСОБА_1 та подальше спілкування останнього з працівниками патрульної поліції після його зупинки, апеляційний суд вважає, що об`єктивних даних зафіксованих на відеозаписі достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. Даний доказ, на думку апеляційного суду, з урахуванням положень ст.251 КУпАП, є належним та допустимим. За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, його відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Більш того, своїми письмовими поясненнями в протоколі та поясненнями зафіксованими на відеозаписі, ОСОБА_1 підтвердив факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також правильність відомостей викладених у протоколі щодо суті скоєного адміністративного правопорушення. Доводи апелянта про незаконність оскарженої постанови з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, апеляційний суд визнає неспроможними з огляду на те, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому відповідно до законодавства відмова особи від проходження такого огляду на стан сп`яніння сама по собі вже містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд наголошує, що в даній справі, вказане захисником Мороз А.А. недотримання принципу безперервності відео фіксації, неповнота відеозапису,відсутність зазначення назви технічного засобу, на який здійснювався відеозапис,не впливає на повноту, всебічність та об`єктивність з`ясування обставин по справі та доведеності факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки інші докази, досліджені апеляційним судом, зокрема власноручно написані пояснення ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, в сукупності зі змістом відеозапису, надають можливість суду встановити обставини справи, та підтвердити обставини події правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису ОСОБА_1 чи його захисником не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Доводи апелянта, що працівниками поліції під час складання протоколу не були залучені свідки, суд також визнає безпідставними, оскільки ч. 2 ст. 266 КУпАП (редакція від 16.02.2021 року) передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, слід зазначити, що КУпАП має вищу силу, а ніж «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому поліцейські мали альтернативне право фіксувати подію на камеру або за відсутності такої залучати свідків. Таким чином, оскільки відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була зафіксована поліцейськими із застосуванням технічних засобів відеозапису, тому у даному конкретному випадку залучення свідків не було обов`язковим в розумінні положень ч.2 ст.266 КУпАП. Доводи апелянта про незаконність оскарженої постанови з посиланням на те, що на відеозаписі не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями останнього, власноручно зазначеними ним в протоколі та його поясненнями на відеозаписі. Доводи апеляційної скарги про те, що не зазначення причини зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , є наслідком визнання протоколу про адміністративне правопорушення та інших дій працівників поліції незаконними, не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови з посиланням на відсутність акту огляду водія на стан сп`яніння, то апеляційний суд вважає їх неспроможними, з огляду на таке. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного та наркотичного сп`яніння, передбачені ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункти 2, 3, 4 Інструкції №1452). Відповідно до п.12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.15 Розділу ІІІ за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Аналіз вимог ст.266 КУпАП та Інструкції №1452 свідчить про те, що акт огляду складається за результатами огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, який проводиться за згодою водія на проведення такого огляду. Зібраними ж по даній справі доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому відсутність акту огляду в даному конкретному випадку не може бути визнано порушенням. Доводи захисника про те, що працівники поліції вимагали у ОСОБА_1 неправомірну грошову винагороду та звернення з цього приводу останнім на гарячу лінію з вимогою запобігання та протидії корупції з боку правоохоронних органів, апеляційний суд визнає не доведеними та такими, що не впливають на доведеність факту відмови ОСОБА_1 від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Доводи захисника Мороз А.А. про неповне з`ясування суддею першої інстанції обставин справи у зв`язку із розглядом матеріалів без участі ОСОБА_1 , неналежне його повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає неспроможними, з огляду на таке. Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.12.2022 року не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Судом першої інстанції з метою належного сповіщення ОСОБА_1 на вказану дату та час вживались заходи шляхом направлення смс-повідомлення на номер мобільного телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), який ним був вказаний працівникам поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно довідки про доставку від 25.11.2022 року смс-повідомлення було доставлено адресату 25.11.2022 року о 17:25 год. З викладеного вбачається, що судом першої інстанції вживались заходи з метою сповіщення ОСОБА_1 про призначене судове засідання на номер мобільного телефону, який особисто був повідомлений останнім. Доводи захисника про неналежність сповіщення з посиланням на те, що той номер телефону є недійсний та ОСОБА_1 вже користується іншим номером телефону, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки вірність зазначення анкетних даних, зокрема його адреси та телефону, ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. З врахуванням вищевикладеного, доводи апелянта про порушення судом права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки останній розумів, що його виклик до суду буде здійснюватися саме за даними, які він вказав при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та у разі зміни номеру мобільного телефону чи адреси проживання зобов`язаний був повідомити суд. Суд звертає увагу апелянта, що загальновідомим є той факт, що суди як Одеської області, так й інших областей країни, наразі у період воєнного стану, позбавлені можливості направлення судових повісток та повідомлень на поштові адреси учасникам справ, у зв`язку із недостатнім забезпеченням судів знаками поштового обігу, а тому виклики учасників справи здійснюються шляхом наявних можливостей, зокрема направлення смс-повідомлень, викликів на електронні адреси учасників та телефонограм. З урахуванням відсутності відомої адреси електронної пошти, виклик за вказаним в протоколі номером мобільного телефону, фактично є єдиним можливим засобом виклику особи. Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений 02.10.2022 року, а судом справа розглянута 13.12.2022 року, тобто більше ніж через два місяці. Однак, достовірно знаючи, що в суді першої інстанції відносно ОСОБА_1 знаходяться матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом від 02.10.2022 року, останній на протязі такого тривалого часу до суду не звертався, про розгляд справи відносно нього не цікавився, ніяких клопотань, особистих доводів чи письмових пояснень на спростування обставин правопорушення та складеного відносно нього протоколу суду не надав. Доводи апелянта про те, що він звертався до секретаря судді з проханням повідомити йому дату розгляду, висловлював бажання особистої участі в судовому засіданні для надання пояснень, апеляційний суд визнає непереконливими та такими, що не підтверджені доказами. Матеріали справи не містять клопотань чи письмових пояснень від ОСОБА_1 . Апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Про права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 було роз`яснено працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом в протоколі, та відповідно спростовує не погодження апелянта в цій частині (а.с.1). За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи останнього про порушення його прав в місцевому суді, апеляційний суд визнає неспроможними. Доводи захисника про незаконність оскарженої постанови з посиланням на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування автомобілем, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують вчинення адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, а тому оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника Мороз А.А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський