Постанова Львівський апеляційний суд № 458/301/22

Справа № 458/301/22 Головуючий у 1 інстанції: Ференц Р.І. Провадження № 33/811/846/22 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 12 липня 2022 року, з участю правопорушниці ОСОБА_1 , захисника правопорушниці адвоката Бобер А.М., в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 грн. Згідно постанови судді, 10 червня 2022 року о 06 год 20 хв в с.Лосинець по вул. Ріка Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки Рено Мастер номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest №6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовилася на відео, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі правопорушниця ОСОБА_1 покликається на те, що судом першої інстанції неповно встановлено фактичні обставини справи. Вважає, що постанова місцевого суду прийнята з порушенням норм матеріальнгого та процесуального права. Стверджує, що вона не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як не виконувала функцію водія, а транспортний засіб взагалі не рухався, та працівники поліції не здійснювали зупинку транспортного засобу. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази керування нею транспортним засобом, оскільки автомобіль стояв у нерухомому стані на узбіччі з вимкнутим двигуном, а факт її перебування в салоні автомобіля не є доказом її керування. Зазначає, що відеозапис події є неналежним доказом, оскільки відеозйомка неповна, крім того, відсутні свідки, які б підтвердили факт її відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апелянт також покликається на те, що працівники поліції не відсторонили її від керування транспортним засобом. Стверджує, що працівниками поліції порушено Інструкцію з порядку огляду водія на стан сп`яніння. Заслухавши пояснення правопорушниці ОСОБА_1 та виступ її захисника адвоката Бобер А.М. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення з наступних підстав. Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння відмовилася. Висновок судді зроблений внаслідок всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №045923 від 10 червня 2022 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписом події, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Що стосується доводів апелянта щодо порушення проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного. Так, відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з вимогами ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаних вимог Закону, працівниками поліції було дотримано у повному обсязі, оскільки було застосовані технічні засоби відеозапису та матеріали відеозапису були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Відтак, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим твердження в апеляційній скарзі в цій частині є безпідставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому відображено відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що вона не здійснювала керування транспортним засобом, то апеляційний суд оцінює такі критично, вважає їх такими, які направлені на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки крім наведених мотивів з даного приводу в постанові судді, з якими погоджується апеляційний суд, факт керування транспортним засобом підтверджується і постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №070658, складеною 10 червня 2022 року поліцейським Хом`яком М.А. стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. Крім цього, як вбачається із відеозпису події ОСОБА_1 підтвердила факт керування нею транспортним засобом, та від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest №6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовилася, у зв`язку з тим, що пила пиво. Таким чином, апеляційний суд вважає, що дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи доведено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Твердження правопорушниці ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції не відсторонили її від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. Доводи апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушницю з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці, ступеню її вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 12 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.