Ухвала КЦС ВС № 607/10605/22
від 18.10.2023 · ЦивільнаУХВАЛА 18 жовтня 2023 року м. Київ справа № 607/10605/22 провадження № 61-13862ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: 28 вересня 2023 року адвокат Недокус В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у вказаній справі. Повний текст оскаржуваної постанови складено 25 серпня 2023 року. Касаційну скаргу подано 28 вересня 2023 року, тобто касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до вимог статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі заявник вказує, що не пропустив строк касаційного оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, оскільки копію оскаржуваної постанови отримав на адресу електронної пошти 29 серпня 2023 року, однак не надає доказів на підтвердження цього факту. Заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. З урахуванням наведеного на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази (оригінал конверту, копії матеріалів справи тощо) з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку та термінів видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами. За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху. Касаційна скарга оформлена з порушенням пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Заявник у поданій касаційній скарзі на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року узагальнено посилається постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, однак не зазначає підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко