Постанова 4813 № 495/3595/23

Номер провадження: 22-ц/813/5875/23 Справа № 495/3595/23 Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю: секретаря Козлової В.А., представника Одеської обласної прокуратури прокурора Сандула С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Прийомової О.Ю., про забезпечення позову Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, встановив: 10.04.2023 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Хоміної М.І. від 24.09.2020, індексний номер рішення: 54240037, яким зареєстровано право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 614,5 кв.м. за ОСОБА_1 ; - визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.10.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Затоківською селищною радою Білгород-Дністровського міської ради, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування терміном на 49 років земельну ділянку з кадастровим № 5110300000:02:027:0218, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області І Кушнір 13; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області земельну ділянку, вартістю 802 840,14 грн., з кадастровим номером 5110300000:02:027:0218, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19). Крім того, 10.04.2023 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 614, 5 м.2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2176915651103; - заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 614, 5 м.2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2176915651103; - заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6667 га, має кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2191123151103; - заборонити ОСОБА_1 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6667 га, яка має кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218 (а.с.84-88). Заява була обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, отже у випадку відчуження майна бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реальне поновлення законності, в частині державної реєстрації та інтересів територіальної громади смт. Затока, стосовно неправомірного використання земельної ділянки, стане неможливим та суттєво ускладнить виконання рішення суду (а.с. 84-90). Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2023 року заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6667 га, має кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2191123151103, до ухвалення та набрання законної сили рішення по справі (а.с.91-92). В апеляційній скарзі керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2023 року та ухвалення нового судового рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі (а.с.93-101). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Вирішуючи питання про слухання справи за участюпредставника Одеської обласної прокуратури прокурора Сандула С.Д., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить з того, що всі учасники справи належним чином повідомленні про час і місце судового засідання (а.с.129-131,133). У зв`язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (а.с.121), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявними доказами, які є в матеріалах справи, у відсутність інших учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не виконано вимоги ст. 151 ЦПК України, а саме: не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заходів заявлених позивачем саме таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (а.с.91-92). Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За правилами ч. 1 смт. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У заяві про забезпечення позову має бути вказано як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено нормами ст. 149 ЦПК України. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2010 року ТОВ «Медпромпроект» продало, а ОСОБА_1 придбав рухоме майно, загальною площею 614,5 кв.м., що розташовано на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у смт.Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області, а саме: адміністративний будинок тимчасового характеру, медичний пункт тимчасового характеру, будинок відпочинку тимчасового характеру (16 одиниць) та переносні огорожі з металевої сітки. Згодом, 24.09.2020 державним реєстратором Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Хоміною М.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54240037, згідно з яким ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт житлової нерухомості, бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 614,5 м2, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 стали: технічний звіт б/н від 20.08.2020, видавник ОСОБА_2 , рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради № 188 від 11.09.2020, договір купівлі-продажу № 357 від 10.07.2020 № 188 від 11.09.2020. Згідно з технічним звітом від 20.08.2020 експерта Гузєвої І.А., база відпочинку «Либідь» є об`єктом капітального будівництва. Отже, за результатами прийняття рішення державного реєстратора, ОСОБА_1 набув право власності вже на нерухоме майно бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 614,5 м2, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача вищевказана реєстрація права власності на нерухоме майно бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконною і підлягає скасуванню (а.с.84-88). В заяві про забезпечення позову заявник також зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову стосовно бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 614,5 кв.м., яка є предметом спору у даній справі, в спосіб, зазначений у заяві, та можливості відчуження спірного майна, може призвести до неможливості ефективного поновлення інтересів позивача в разі задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, можливо зробити висновок, що заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої позивачем належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, апеляційний суд зазначає, що процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та мають бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Колегія суддів також звертає увагу, що судом першої інстанції у порушення ч. 1 ст.13 ЦПК України, задоволено вимогу, яка не заявлялася позивачем, а саме: заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6667 га, має кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2191123151103, до ухвалення та набрання законної сили рішення по справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги прийняті до уваги апеляційним судом та є підставою для скасування ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2023 року, з прийняттям постанови про задоволення заяви Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову у повному обсязі. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів своєї апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвала постановлена не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Крім того, заявник апеляційної скарги ставить питання про розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що предметом розгляду є ухвала суду про забезпечення позову, яка підлягає скасуванню, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст.141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст.381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської радиБілгород-Дністровського району Одеської області задовольнити. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2023 року скасувати. Прийняти постанову, якою заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області задовольнити: накласти арешт на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 614, 5 м.2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2176915651103; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 614, 5 м.2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2176915651103; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6667 га, кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218; заборонити ОСОБА_1 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6667 га, кадастровий номер: 5110300000:02:027:0218. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Повне судове рішення складено 19.10.2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький