Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/23470/23

Справа № 127/23470/23 Провадження № 33/801/961/2023 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2023 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., з участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянув апеляційну скаргу адвоката Бездітної Т. В. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 24 червня 2023 року о 20:25 год по вул. Стрілецька, 1 у м. Вінниці, останній керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився в медичному закладі КНП ЦТЗ «Соціотерапія ВОР». Результат огляду позитивний (канабіс, амфетамін). Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Бездітна Т. В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не досліджено докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення; відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 432981, правопорушення було вчинено 24 червня 2023 року, а сам протокол про адміністративне правопорушення складено 29 липня 2023 року без присутності ОСОБА_1 на підставі висновку КНП ЦТЗ «Соціотерапія ВОР»; огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у лікарні медичними працівниками із значним порушенням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»; висновок медичного огляду складено через 20 днів з дня огляду, його зміст лікарем, який проводив огляд, ОСОБА_1 не повідомлявся, відтак висновок складено з порушенням вимог Інструкції; повідомлення про виклик на 29 липня 2023 року на 09:00 год до управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Шведов Ю. Л. не отримував та у телефонному режимі працівником поліції не повідомлявся. Крім цього, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року. Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпіли, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Відповідно до статті 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. Установлено, що розгляд справи проведено судом першої інстанції за участі ОСОБА_1 . Копію постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримав 07 вересня 2023 року. Передбачений статтею 294 КУпАП десятиденний термін оскарження постанови суду першої інстанції припадає на вихідний день 16 вересня 2023 року. З матеріалів справи слідує, що вперше адвокат Бездітна Т. В. подала апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 18 вересня 2023 року, тобто у перший робочий день після вихідних, що є останнім днем закінчення строку, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційна скарга повернута особі, яка її подала, як така, що подана особою без підтвердження повноважень на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Отже, строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 24 червня 2023 року о 20:25 год по вул. Стрілецька, 1 у м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов`язково належить до предмета доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Зі встановлених у суді апеляційної інстанції обставин слідує, що на час прибуття працівників патрульної поліції за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 1, ОСОБА_1 не керував транспортним засобов марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 . Указані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який переглянутий апеляційним судом. Наявний в матеріалах справи відеозапис починається з моменту спілкування працівника патрульної поліції з ОСОБА_1 , який перебував у припаркованому транспортному засобі з непрацюючим двигуном. Інших доказів, які б підтверджували факт керування автомобілем ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Крім того, згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння знайшов своє відображення у статті 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядку). Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з пунктом 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Тобто законодавством чітко встановлені умови, за настання яких у водія виникає обов`язок пройти огляд на стан, зокрема наркотичного сп`яніння та порядок проходження такого огляду, яким першочерговою є виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія. Разом з тим, з долучених до справи відеозаписів слідує, що працівники поліції у порушення вищезазначених вимог не указали ОСОБА_1 які ознаки наркотичного сп`яніння було у нього виявлено та одразу запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Пунктами 6, 7 Розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до розділу І пункту 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Статтею 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Установлено, що огляд з метою встановлення стану сп`яніння водія ОСОБА_1 здійснювався лікарем КНП ЦТЗ «Соціотерапія ВОР». Пунктом 17 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Матеріалами справи встановлено, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення подія мала місце 24 червня 2023 року. Висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 0766 складено 14 липня 2023 року. Доказів оголошення його лікарем ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відтак висновок медичного огляду не було оголошено особі, відносно якої він проводився медичним працівником у присутності працівника поліції, як це передбачено Інструкцією. Відповідно до пункту 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Оскільки медичний огляд проведено з порушенням вимог Інструкції, то в силу статті 22 розділу ІІІ Інструкції, він є недійсним. Відтак існують обґрунтовані сумніви в достовірності відомостей про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, які надані в медичному висновку. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено технічних засобів, за допомогою яких здійснено відеозапис долучений до матеріалів. За відсутності посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як зазначалося вище, подія висвітлена в протоколі про адміністративне правопорушення мала місце 24 червня 2023 року, а сам протокол складено 29 липня 2023 року. Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 254 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів. У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Отже, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Оскільки висновок лікаря щодо результатів огляду з метою виявлення стану сп`яніння є недопустимим доказом, то винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а відтак апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року. Апеляційну скаргу адвоката Бездітної Т. В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ