Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3072/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3072/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, прийняте суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 20.07.2023, у справі №916/3072/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" про стягнення 196 956,08 грн ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 196956,08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії, поставленої останньому у період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року на підставі укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.12.2022 відкрито провадження у справі №916/3072/22. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/3072/22 (суддя Желєзна С.П.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" про стягнення 66704 грн; позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" суму основного боргу у розмірі 130252,08 грн та судовий збір у розмірі 1563 грн; повернуто з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" судовий збір у розмірі 3924,27 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №9499666212 від 27.09.2022. Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача відповідної заборгованості за період поставки з лютого місяця по вересень місяць 2022 року, при цьому суд першої інстанції врахував факт погашення відповідачем вже після подання позову у даній справі частини заборгованості у сумі 66704 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/3072/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 130252,08 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що у зв`язку з розміщенням особового складу та/або інших ресурсів військової частини НОМЕР_1 у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" обов`язок з оплати вартості спожитої електричної енергії покладається на квартирно-експлуатаційний відділ (квартирно-експлуатаційну частину), а не на відповідача. Крім того, апелянт зазначає про перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" на військовій службі з початку повномасштабного вторгнення, внаслідок чого місцевий господарський суд повинен був зупинити провадження у даній справі. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2684 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік"). Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (196956,08 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 28.08.2023 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції було встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 12.09.2023. У відзиві на апеляційну скаргу №06/02-3022 від 06.09.2023 (вх.№2490/23/Д1 від 06.09.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/3072/22 без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що згідно з положеннями чинного законодавства квартирно-експлуатаційний відділ (квартирно-експлуатаційна частина) сплачує вартість комунальних послуг виключно на підставі прямих договорів, укладених з постачальниками таких послуг, між тим відповідний договір щодо об`єктів відповідача між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" та квартирно-експлуатаційним відділом (квартирно-експлуатаційною частиною) не укладався. Водночас, за твердженням позивача, апелянтом не було подано жодного доказу, який би спростовував правильність висновку місцевого господарського про задоволення позову. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. 14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429, якою, зокрема, вирішено видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ліцензію з постачання електричної енергії споживачу. В подальшому 26.10.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території". Згідно з додатком до вказаної постанови Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" є постачальником універсальної послуги на території Одеської області. На офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" розміщені публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу. 12.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником Товариством з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" шляхом приєднання з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії №473 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом. Відповідно до пункту 1.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання. За умовами пункту 2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. В силу пункту 5.8 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання (пункт 13.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг). Пунктом 2.1 комерційної пропозиції №2-УП, що є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, визначено, що Споживач здійснює оплату за електроенергію до початку розрахункового періоду, попереднім платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії. Згідно з пунктом 4 вищенаведеної комерційної пропозиції по закінченню розрахункового періоду Постачальник не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим виставляє Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електричну енергію. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Листом Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" б/н від 13.10.2022, наданим у відповідь на запит позивача, Товариству з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" було повідомлено обсяги споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" електричної енергії у період з січня місяця 2022 року по вересень місяць 2022 року включно (загальний обсяг 47511 кВт*год). 28.10.2022 позивач засобами поштового зв`язку (поштове відправлення №6760206594779) надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" супровідний лист №590/06-02-877/1 від 28.10.2022, до якого додано рахунки за спожиту електричну енергію та акти приймання-передачі товарної продукції за період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року включно. Зазначені вище документи були одержані відповідачем 02.11.2022, що підтверджується роздруківкою відомостей з офіційного Інтернет-сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення №6760206594779. 13.05.2023, тобто після відкриття провадження у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" грошові кошти у сумі 66704 грн, про що свідчить виписка по банківському рахунку позивача. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 196956,08 грн заборгованості з вартості спожитої електричної енергії за період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення відповідної заборгованості за період поставки з лютого місяця по вересень місяць 2022 року. В частині закриття провадження у справі оскаржуване рішення суду обґрунтоване фактом сплати відповідачем вже після подання позову заборгованості у розмірі 66704 грн. Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками Господарського суду Одеської області з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права. Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. 11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", відповідно до якого суб`єкти господарювання, які одночасно здійснювали діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні були протягом 18 місяців з дня набрання чинності зазначеним законом, тобто до 11.12.2018, забезпечити юридичне відокремлення діяльності оператора системи розподілу від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення електропостачальника. Водночас Закон України "Про ринок електричної енергії" запровадив нову модель системи договірних правовідносин на роздрібному ринку електроенергії. В силу статті 4 Закон України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі Правила роздрібного ринку електричної енергії). Положеннями пункту 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України). Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". В силу пункту 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг (абзац тринадцятий пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії). За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Укладаючи договір сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda. Отже, укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" виконало зобов`язання щодо поставки відповідачу електричної енергії у період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року, прийняті на себе за умовами укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що підтверджується направленими на адресу відповідача актами приймання-передачі товарної продукції разом рахунками за спожиту електричну енергію, а також листом Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", який виконує функції Оператора системи розподілу на території Одеської області, про обсяги спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" електричної енергії, загальна вартість якої склала 196956,08 грн. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19. Колегія суддів зауважує на тому, що докази проведення відповідачем повної оплати вартості електричної енергії, спожитої останнім у період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, у матеріалах справи відсутні та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" до суду першої інстанції не подані. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав Товариству з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" мотивованої відмови від оплати вищенаведеної заборгованості (зокрема, не висловив жодних заперечень щодо факту постачання позивачем електроенергії, її обсягів, якості, вартості та строків надання). Відсутні такі зауваження/заперечення і безпосередньо в апеляційній скарзі. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про безпідставність ухилення відповідача від оплати вартості електричної енергії, переданої йому позивачем у період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року. При цьому, лише після відкриття провадження у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" сплатило на користь позивача 66704 грн, що підтверджується копією виписки по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія", а тому місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі 916/3072/22 в частині стягнення боргу у сумі 66704 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині. Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, беручи до уваги не подання до суду першої інстанції доказів проведення повної оплати вартості електричної енергії, поставленої позивачем відповідачу на підставі вказаного договору у період з лютого місяця по вересень місяць 2022 року, що зумовлює наявність у останнього відповідного боргу, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Одеська обласна енергопостачальна компанія" 130252,08 грн основної заборгованості (196956,08 грн - 66704 грн = 130252,08 грн). Доводи апелянта про те, що у зв`язку з розміщенням особового складу та/або інших ресурсів військової частини НОМЕР_1 у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" обов`язок з оплати вартості спожитої електричної енергії покладається на квартирно-експлуатаційний відділ (квартирно-експлуатаційну частину), а не на відповідача, колегією суддів до уваги не приймаються, адже в силу пункту 8.8 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 за №1590/24122, оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди, між тим у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження укладення зазначених договорів про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв. Крім того, договірні правовідносини між сторонами, які виникли на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, також не припинені, у зв`язку з чим прийняті відповідачем зобов`язання за вказаним договором повинні належним чином виконуватися. Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд повинен був зупинити провадження у даній справі у зв`язку з перебуванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" на військовій службі з початку повномасштабного вторгнення, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, між тим у даному випадку службу у Збройних Сила України проходить фізична особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса", який не має статусу ні сторони, ні третьої особи у цій справі. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду про те, що мобілізація керівника юридичної особи, яка є стороною у справі, не є підставою для зупинення провадження, повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.11.2022 у справі №926/1794/21 та від 25.05.2023 у справі №916/3164/16. Суд апеляційної інстанції наголошує, що будь-яких інших доводів щодо незаконності/необґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" не зазначено. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 10.07.2023 у справі №916/3072/22 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає. Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/3072/22 без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "Одеса". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2023. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук