Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2974/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2974/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.06.2022, починаючи з дати звернення з зазначеною заявою. В обґрунтування позову позивачем зазначено про протиправність рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, оскільки адреса, за якою позивач проживала станом на 06.03.2022 містилася і міститься в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримки» відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.06.2022, починаючи з 01.06.2022. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 18.10.2023. 16.10.2023, під № 39695 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованим місцем проживання якої є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 01.06.2022 № 3001-5001691695. Позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою від 01.06.2022 про призначення їй щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі. Розглянувши звернення позивача, Управлінням соціального захисту населення Голосіївському районної в місті Києві державної адміністрації, листом від 24.08.2022 № 100/06-8174, відмовлено ОСОБА_1 в наданні допомоги на проживання, з тих підстав, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані, як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №

332. Вважаючи дії відповідача щодо відмови в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивач звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачем мало бути дотримано такі умови: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022; або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку № 332 або переміщеним з такої території. У даному випадку, станом на 24.02.2022 позивач була облікована на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку №

332. Таким чином, відмова відповідача у призначенні позивачу допомоги, як внутрішньо переміщеній особі є протиправною. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, за чинного правового регулювання, передбачено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані, як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Порядку № 332, тому, оскільки позивач станом на 01.03.2022 не отримувала грошову допомогу та згідно даних в Єдиній WEB-орієнтованій інформаційній технології формування сигменту «Облік ВПО» перемістилася із Полтавської області, тож, законних підстав для призначення допомоги в Управління не було. Також, апелянт вважає особливу увагу звертає на те, що судом першої інстанції з неповним з`ясуванням всіх обставин справи виснувано, що позивач до 24.02.2022 обліковувалась за фактичним місцем проживання/перебування в м. Маріуполь, позаяк, це є місцем реєстрації позивача а не місцем перебування внутрішньо переміщеної особи. Крім того, апелянт наголошує на тому, що позивач не повідомляв уповноважений орган про зміну місця проживання або про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання, тому, до 24.02.2022 позивач обліковувалась як ВПО в м. Полтава, а не м. Маріуполь. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, за змістом ст. 1 якого, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно норм ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Відповідно до приписів ч. ч. 2 та 3 ст. 7 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання. Так, Кабінетом Міністрів України 20.03.2022 прийнято постанову № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядк № 332), якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, за п. 1 якого, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що підставою для відмови позивачу в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, вказано, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу. Так, як станом на 01.03.2022 позивач не отримувала грошову допомогу та згідно даних в Єдиній WEB-орієнтованій інформаційній технології формування сигменту «Облік ВПО» перемістилася із Полтавської області, яка розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватись допомога в рамках Програми «єПідтримка», законних підстав для призначення допомоги відповідач не має. При цьому, пунктом 2 Порядку № 332, передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені впереліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №

204. Згідно з пунктом 3 Порядку № 332, допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року. Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Тож, з наведеного слідує, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332, особою має бути дотримано такі умови: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022; або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку № 332 або переміщеним з такої території. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач до 24.02.2022 обліковувалася за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 01.06.2022 № 3001-5001691695. Згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 01.06.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, Маріупольська міська територіальна громада перебуває у вказаному переліку. У редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Прогами «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку № 332, станом на початок війни, Донецька область входила до відповідного переліку, що свідчить про те, що позивач станом на 24.02.2022 обліковувалась на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії. У даному випадку, позивач станом на 24.02.2022 не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам. Як підтверджується матеріалами справи, станом на 24.02.2022, позивач була облікована на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку №

332. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу допомоги, як внутрішньо переміщеній особі. У контексті доводів апелянта про те, що судом першої інстанції з неповним з`ясуванням всіх обставин справи виснувано, що позивач до 24.02.2022 обліковувалась за фактичним місцем проживання/перебування в м. Маріуполь, позаяк, це є місцем реєстрації позивача, а не місцем перебування внутрішньо переміщеної особи, колегія суддів вважає такі аргументи відповідача необґрунтованими та недоведеними відповідними доказами, на противагу чому, позивачем на підтвердження того, що станом на 24.02.2022 вона реально перебувала в м. Маріуполь, додано виписку по картковому рахунку з центром нарахування пенсійних виплат, розташованим в м. Маріуполь (а.с. 16), як і інші матеріали, що додатково підтверджують наведені в позовній заяві обставини (а.с. 13-14). Щодо доводів апелянта про те, що позивач не повідомляв уповноважений орган про зміну місця проживання або про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання, тому, до 24.02.2022 позивач обліковувалась, як ВПО в м. Полтава, а не м. Маріуполь, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано витяг з бази даних (історія руху по РНОКПП НОМЕР_1 ), з якого вбачається, що позивач з 10.11.2014 взята на облік в м. Полтава та лише 01.06.2022 була знята з обліку в даному центрі вибувши до м. Київ, колегія суддів зазначає, що по перше, вказані докази не були надані до суду першої інстанції та не брались до уваги при вирішенні даного спору, при цьому, відповідач не навів поважності причин неподання/неможливості подання доказу до суду першої інстанції, з огляду на що та у силу норм ч. ч. 3 та 4 ст. 308 КАС України, не приймається до уваги колегією суддів; по друге, можлива не перереєстрація місця обліку ВПО з м. Полтава при поверненні до м. Маріуполь не спростовує обставин фактичного перебування саме в м. Маріуполь та не може позбавляти позивача на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з умов, що наразі склалися та які безумовно впливають на якість життя та добробут особи. Колегія суддів вважає, що позивачем було дотримано передбачені Порядком умови для призначення допомоги, водночас, відповідач, відмовляючи в її призначенні, керувався лише наявною в базах інформацією, не проводячи відповідних додаткових перевірок на підтвердження обставин, на які він посилається в якості підстав для відмови позивача в призначенні допомоги. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко