Постанова 4873 № 910/6256/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6256/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (повний текст складено 11.04.2023) у справі № 910/6256/22 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 64 406,54 грн,- в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради державної адміністрації «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - Керуюча компанія) 64 406,54 грн, з яких 57 833,22 грн заборгованості, 1 588,26 грн 3% річних та 4 985,06 грн інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неоплату Керуючою компанією спожитої теплової енергії. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Керуючої компанії на користь КП «Київтеплоенерго» 57 833,22 грн основного боргу, 1 588,26 грн 3% річних, 4 985,06 грн інфляційних нарахувань та 2 481,00 грн судового збору. Оскільки у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (у строки, визначені законом). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023, Керуюча компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги Керуюча компанія посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального, а також порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що у житловому будинку №42/44 по вул. Данила Щербаківського в м. Києві взагалі відсутнє нежитлове приміщення площею 86,00 кв. м. Апелянт також відзначає, що інститут «балансового утримання» багатоквартирних будинків, балансоутримувача як суб`єкта житлово-комунальних відносин тощо ліквідовано, а тому місцевий господарський суд помилково дійшов висновку, що відповідач є балансоутрисувачем та управителем спірного приміщення. Позиції учасників справи. КП «Київтеплоенерго» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване. Позивач відзначає, що скаржник не надав доказів того, що площа спірного нежитлового приміщення не входить в передану на баланс відповідача площу нежитлових приміщень за спірною адресою. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6256/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Керуючої компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 до надходження матеріалів справи №910/6256/22. 22.05.2023 матеріали справи №910/6256/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 апеляційну скаргу Керуючої компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/6256/22 залишено без руху. Надано Керуючій компанії строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 1 451,50 грн у встановленому порядку. Роз`яснено Керуючій компанії, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Від Керуючої компанії на виконання вказаної ухвали надійшли заяви про усунення недоліків з доданими до них доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №12156 від 15.06.2023 та платіжна інструкція №324425 від 16.06.2023). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Керуючої компанії про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керуючої компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/6256/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. Рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» Київська міська рада затвердила переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення. Пунктом 3 цього рішення доручено виконавчому комітету здійснювати, у разі необхідності, закріплення об`єктів, зазначених у додатках 1- 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. В додатку №10 рішення наведено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі. До об`єктів житлового господарства також віднесено житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44, загальною площею 3317,00 кв. м; площа нежитлових приміщень - 310,90 кв. м (інв. №1271). Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 закріплено за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради» жилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44, загальною площею 3317,00 кв. м; площа нежитлових приміщень - 310,90 кв. м. Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». У п. 1263 Додатку до розпорядження від 30.12.2016 №801 міститься Перелік майна, яке передане до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплене на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», а саме: житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44 (загальною площею 3317,00 кв. м; площа нежитлових приміщень - 310,90 кв. м). Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідно до п. 2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (п. 2.2.1 Статуту). Отже, відповідно до Статуту КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг постачання теплової енергії, в т.ч. у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44. 21.01.2021 КП «Київтеплоенерго» з листом №30/5/3/713 направило Комунальному підприємству проект договору №710023-04 від 18.01.2021 на постачання теплової енергії. Станом на дату подання КП «Київтеплоенерго» позовної заяви Комунальне підприємство договір не підписало. Позивач нарахував відповідачу плату за спожиту теплову енергію: - 7309,92 грн за січень 2021 року, - 4168,68 грн за лютий 2021 року, - 3341,59 грн за березень 2021 року, - 5946,08 грн за квітень 2021 року, - 654,91 грн за жовтень 2021 року, - 570,48 грн за грудень 2021 року. 17.11.2021 КП «Київтплоенерго» направило на адресу Керуючої компанії вимогу №30/5/4/17970 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 5 159 232,13 грн, до якої було включено спірний борг. Керуюча компанія вказану заборгованість не сплатила. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на неоплату відповідачем спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 57 833,22 грн, на яку нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 1588,26 грн 3% річних та 4985,06 грн інфляційних втрат. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що надання комунальних послуг здійснюється виключно на підставі укладеного договору, тоді як договору на теплопостачання між сторонами не укладено. Крім того, за твердженням відповідача, нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44, площею 86,9 кв. м не знаходиться на балансі Керуючої компанії. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до п. п. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»). Суд зазначає, що положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц. Наведеним спростовуються доводи відповідача з посиланням на відсутність укладеного між сторонами спору договору. Суд встановив, що у спірний період нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44, були закріплені за відповідачем. Колегія суддів з огляду на доводи апеляційної скарги відзначає, що встановлені у справі обставини свідчать, що за Керуючою компанією закріплені всі нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44 (загалом 310,90 кв. м), і, відповідно, спірне приміщення, площа якого менша, а саме 86,90 кв. м, передано Керуючій компанії. Споживання відповідачем теплової енергії на загальну суму 57 833,22 грн підтверджується наданими позивачем доказами (облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та корінці нарядів на підключення / відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 42/44. Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 57 833,22 грн матеріали справи не містять. Щодо доводів про те, що спірне приміщення не перебуває на балансі відповідача, колегія суддів зазначає таке. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24.06.2004) втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017). Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24.06.2004) визначав суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власників, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг (ч. 2 ст. 3) та закріплював права та обов`язки балансоутримувача (ст. 24). Натомість Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017) ліквідував інститут «балансового утримання» багатоквартирного будинку та визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів; 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг. Новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017) (відповідно до його ст. 2) не регулює відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку). У цій справі Керуюча компанія є не суб`єктом, який забезпечує утримання та експлуатацію будинку, користування спільним майном у такому будинку, а суб`єктом, якому на праві господарського відання були передані приміщення під інвентарним номером №6055, а отже яка має всі повноваження власника об`єкта нерухомого майна та несе обов`язок його належного утримання. Верховний Суд у постанові від 03.10.2022 у справі №910/5841/21 дійшов висновку, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена його можливість розпоряджатися майном. Таким чином, факт закріплення за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на останнього обов`язок належним чином утримувати такі приміщення. Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок, колегія суддів вважає їх нарахування обґрунтованим та арифметично вірним. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1588,26 грн 3% річних та 4985,06 грн інфляційних нарахувань за період з 01.01.2020 по 31.12.2021. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/6256/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/6256/22 залишити без змін. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника. Справу №910/6256/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.О. Алданова В.А. Корсак