Постанова 4857 № 380/14580/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14580/23 пров. № А/857/13774/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року про вжиття заходів забезпечення позову, головуючий суддя Братичак У.В., постановлена у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: Позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ВК Львівської МР, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 року «Про усунення перешкод для реконструкції АДРЕСА_1 -проектованою 2»), в частині, що стосується демонтажу тимчасових споруд Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташованих за адресою АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6). 04 липня 2023 року ФОП ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 року «Про усунення перешкод для реконструкції вул. І.Миколайчука (від вул. Полтв?яної до перетину вулиці проектованої 1 з вул. І.Миколайчука-проектованою 2»), в частині, що стосується демонтажу тимчасових споруд Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 розташованих за адресою АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6); заборони будь-яким особам, у тому числі але не виключно, Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління», Львівському комунальному підприємству «Муніципальна варта», Шевченківській районній адміністрації вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 року «Про усунення перешкод для реконструкції АДРЕСА_1 (від вул. Полтв?яної до перетину вулиці проектованої 1 з вул.

1. Миколайчука-проектованою 2»), в частині, що стосується демонтажу, а також відключення від інженерних мереж тимчасових споруд Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 розташованих за адресою АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6). Подана заява обґрунтована тим, що оскарженим рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 року вирішено демонтувати тимчасові споруди Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , розташовані за адресою АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6). При цьому згідно з п. 5 вказаного рішення, доручено Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» здійснити демонтаж таких споруд за участю представника Шевченківської районної адміністрації протягом 60 календарних днів. З огляду на наведене, зважаючи на терміни демонтажу тимчасових споруд, встановлені в оскаржуваному рішенні відповідача, позивач вказував, що за час розгляду даної справи та набрання рішенням у ній законної сили, у разі задоволення позову, тимчасова споруда позивача за адресою: АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6), у якій останній здійснює свою господарську діяльність у вигляді надання послуг шиномонтажу автомобілів вже буде демонтована, а господарська діяльність позивача припинена. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №380/14580/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково; зупинено дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 «Про усунення перешкод для реконструкції вул. І.Миколайчука (від вул. Полтв?яної до перетину вулиці проектованої 1 з вул. І.Миколайчука-проектованою 2»), в частині, що стосується демонтажу тимчасових споруд Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташованих за адресою АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6) до набрання рішенням у даній справі законної сили; в застосуванні інших заходів забезпечення позову - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ВК Львівської МР подано апеляційну скаргу на неї, в якій апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не надано доказів того, що до моменту ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача, а захист цих прав, свобод чи інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. На підставі частини 1 статті 154 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З наведеного слідує, що п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України фактично передбачено дві окремі правові підстави для забезпечення позову розділені сполучником «або», а зокрема: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; або 2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Матеріалами справи підтверджено, що оскарженим рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 року «Про усунення перешкод для реконструкції вул. І.Миколайчука (від вул. Полтв?яної до перетину вулиці проектованої 1 з вул. І.Миколайчука-проектованою 2)», зокрема вирішено демонтувати тимчасові споруди Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , розташовані за адресою АДРЕСА_2 (кінцева зупинка трамваю №6). При цьому, згідно з п. 5 вказаного рішення, доручено Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» здійснити демонтаж таких споруд за участю представника Шевченківської районної адміністрації протягом 60 календарних днів. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Також колегія суддів вважає за необхідне покликатись на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом яких він звернувся. Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки основна діяльність заявника фактично припинена, наслідком чого є завдання Товариству збитків та призводить до наявності правових підстав для застосування до нього контролюючими органами відповідних негативних наслідків. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, прийняття рішення Виконавчим комітетом Львівської міської ради №557 від 13.06.2023 року «Про усунення перешкод для реконструкції АДРЕСА_1 -проектованою 2», стало наслідком демонтажу тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 протягом 60 календарних днів, у якій останній здійснює свою господарську діяльність у вигляді надання послуг шиномонтажу автомобілів, та припинення господарської діяльності позивача. При цьому, колегія суддів вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може призвести до їх порушення, зокрема демонтажу тимчасових споруд позивача, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зібраними доказами у справі підтверджуються спричинені незворотні негативні наслідки для заявника і наявність таких наслідків істотно ускладнює, а здебільшого і унеможливлює ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та співмірною позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Підсумовуючи зазначене, прийняте судом першої інстанції рішення щодо забезпечення позову є співмірним та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідатиме інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 154, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №380/14580/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Ніколін