Постанова Київський апеляційний суд № 760/15039/23

Справа № 760/15039/23 Головуючий в суді І інстанції Застрожнікова К.С. Провадження № 33/824/4586/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2023 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Піддано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід Держави в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Розстрочено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виплату суми штрафу у розмірі 40 800 грн на 12 місяців, визначивши щомісячний платіж у розмірі 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 536, 80 грн. Суд першої інстанції визнав доведеними порушення, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 068326 від 27.06.2023 р., зі змісту якого слідує, що 27.06.2023 р. о 21 год. 10 хв. у м. Київ по проспекту Повітрофлотському, 43, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Bajaj Boxer д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при цьому права на керування транспортними засобами категорії «А». Водій ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, про що свідчить постанова про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 180718 від 16.06.2023 р. /а. с. 1/. Не погоджуючись із постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, а також зазначив, що постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2023 року не відповідає вимогам закону в частині позбавлення порушника права керувати транспортними засобами. На думку скаржника, суд не мав права застосовувати відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу, вказує, що правил дорожнього руху він не порушував, а висновок інспектора ґрунтується виключно на його припущені та упередженому ставленні. Звертає увагу на те, що працівниками поліції йому не було роз`яснено права та обов`язки, чим порушено його конституційне право. Також вказує на порушення процедури розгляду справи, оскільки судом не було оголошено про розгляд справи, не заслухано думку учасників справи та не переглянуто відео, яке було долучено до адміністративної справи. Також безпідставно винесено постанову про адміністративне правопорушення без доведення вини та достатніх доказів допущення скаржником порушень ПДР. Вважає, що дії посадової особи були незаконними, що судом не було враховано. За таких умови у його діях немає складу правопорушення. В судове засідання до Київського апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом телефонограми, за номером вказаним у матеріалах справи. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду не надходили. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 068326 від 27.06.2023 р. ОСОБА_1 27.06.2023 р. о 21 год. 10 хв. у м. Київ по проспекту Повітрофлотському, 43 керував транспортним засобом Bajaj Boxer д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при цьому права на керування транспортними засобами категорії «А». Водій ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, про що свідчить постанова про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 180718 від 16.06.2023 р. /а. с. 1/. Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС. Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання). Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах. Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його винуватість підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 068326 від 27.06.2023р., у якому викладені обставини правопорушення; відеозаписом з нагрудної боді камери працівника поліції № 473636, 473830; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 180718 від 16.06.2023р., чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністравтиного правопорушення, що погялає у керуванні транспортним засобом повторно протягом року, не маючи права керування транспортними засобами. При цьому суд ураховує, що ОСОБА_1 висновків для себе не зробив, і знову свідомо продовжив керувати ТЗ, не маючи права керування ними. Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Застосований суддею суду першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не встановлена. У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом року за ст. 126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом. За таких обставин, суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, які встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом як до особи, яка такого права не мала взагалі, апеляційний суд зазначає таке. Згідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 126 КУпАП обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було зупинено безпідставно спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано, що поліцейські зупинили його відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», за порушення правил дорожнього руху, а саме, перетину подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки (00:32). Отже доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження. Також апеляційний суд не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги скаржника про те, що працівниками поліції йому не було роз`яснено права та обов`язки, оскільки це спростовується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи (26:40). Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було оголошено про розгляд справи, не заслухано думку учасників справи та не переглянуто відео, яке було долучено до адміністративної справи, не можуть бути безумовною та самостійною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки, як убачається із наявних у матеріалах справи заяви, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, просив суд розглянути справу без його участі та визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення . Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Солом`янського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана