Ухвала ККС ВС № 758/16991/18

УХВАЛА 16 жовтня 2021 року м. Київ справа № 758/16991/18 провадження №51-5200ск23 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вивчила касаційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року і встановила: у касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвалених судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), касаційний суд дійшов висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог вказаної статті. Частиною 1 ст. 424 КПК України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. При цьому засуджений, в порушення вимог ч. 5 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не долучив до касаційної скарги копії судових рішень, а саме вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості встановити, чи є оскаржуваний вирок таким, що може бути переглянутий в касаційному порядку відповідно до ст. 424 КПК України, а також копію розписки про отримання копії ухвали апеляційного суду для вирішення питання щодо додержання засудженим процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень. Всупереч п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК України, засуджений невірно вказав найменування суду касаційної інстанції. Також, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Відповідно до приписів ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно з ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Тобто, у касаційній скарзі скаржник повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (ст.438 КПК України), які на його думку допущені при постановленні рішення, що оскаржується, привести конкретні докази й аргументи кожної позиції та зобов`язаний додати до касаційної скарги докази, на які є посилання в касаційній скарзі, а також будь-які документи, що на його думку необхідні для правильного вирішення справи. Проте, усупереч цим положенням процесуального закону, скаржник у касаційній скарзі не наводить в аспекті статей 412, 413 КПК України обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також необхідності скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак жодних застережень щодо цієї обставини скарга не містить. Наявність вказаних недоліків перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження чи відмову у його відкритті. Ураховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. Також суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК України роз`яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст.13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру). Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5). Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу. Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, колегія суддів постановила: касаційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року залишити без руху та надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п`ятнадцяти днів із дня отримання копії даної ухвали. У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3