Ухвала КЦС ВС № 161/20166/20

Ухвала 12 жовтня 2023 року місто Київ справа № 161/20166/20 провадження № 61-14080ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, просила: встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року до 18 листопада 2005 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , незавершені будівництвом будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_3 , та будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_3 , разом із земельними ділянками під ними; визнати за нею право власності на 1/2 частку кожного спірного об`єкта нерухомого майна. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив: визнати його особистою приватною власністю нежитлове приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити у його особисту приватну власність транспортний засіб марки «BMW X5», 2010 року випуску, вартістю 300 000,00 грн, залишивши у власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», 2013 року випуску, вартістю 300 000,00 грн, та марки «Mercedes-Benz 309», 2007 року випуску, вартістю 200 000,00 грн; виділити в його особисту приватну власність земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_4 , з компенсацією ОСОБА_2 вартості їх 1/2 частки; визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянкиземельної ділянки площею 822 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію вартості частки за транспортні засоби з урахуванням частки позивачки в грошових зобов`язань сім`ї, які були виконані ним, у сумі 794 586,00 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року по день реєстрації шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таке майно: приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літера А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м - літера А-1, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472, за адресою: с. Тарасове, Луцький район Волинська область, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239, у с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; незавершений будівництвом житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 ; незавершений будівництвом житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1144,6 кв. м. - літера А-2, адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку нежитлового приміщення площею 166,3 кв. м - літера А-1, за адресою: АДРЕСА_2 . 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472, за адресою с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239, за адресою с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та додаткове рішення цього ж суду від 15 березня 2023 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1144,6 кв. м. - літера А-2, адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 822 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0722455100:01:004:0011; нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м, літера А-1, АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, за адпесою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472, за адресою: с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239, за адресою: с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; транспортні засоби: марки «BMW X5», 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; марки «Mercedes-Benz 309», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним право власності на 1/2 частки майна, а саме: приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1144,6 кв. м. - літера А-2, адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 822 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0722455100:01:004:0011; нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м, літера А-1, АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472, за адресою: с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239, за адресою: с. Тарасове, Луцький район, Волинська область, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; транспортні засоби: марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; марки «Mercedes-Benz 309», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним право на 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 ; У задоволенні інших вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, постанову апеляційного суду в частині визнання майна спільною сумісною власністю, а також його поділ, а саме: приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1144,6 кв. м - літера А-2, адресою: АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення площею 166,3 кв. м, літера А-1, АДРЕСА_2 , об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, зустрічні позовні вимоги - задовольнити. Щодо дотримання строку на подання касаційної скарги Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Оскільки постанова Волинського апеляційного суду прийнята 15 серпня 2023 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 14 вересня 2023 року. Заявник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду 27 вересня 2023 року, тобто із пропуском строку. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що 15 серпня 2023 року Волинський апеляційний суд проголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, з повним текстом цього рішення заявник ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Датою надіслання до реєстру оскаржуваної постанови апеляційного суду зазначено 28 серпня 2023 року, яку заявник вважає датою складення повного судового рішення. Водночас клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не порушує, за відсутності якого Верховний Суд не має повноважень для вирішення питання про поновлення строку з власної ініціативи. Верховний Суд звертає увагу, що оприлюднення судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень не свідчить, що таке рішення не могло бути складено у паперовому вигляді раніше та надіслано учасникам справи. Отже, посилання про ознайомлення учасника справи з оскаржуваним судовим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень може бути оцінене у сукупності з іншими фактичними обставинами підтвердженими доказами. За наведених обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, в якому необхідно навести обґрунтовані причини та обставини пропуску такого строку, які підтвердити відповідними доказами, зокрема, що постанова Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року відповідно до статті 272 ЦПК України не була надіслана йому судом апеляційної інстанції у паперовому вигляді. Тобто, у зазначеному випадку значення має виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 272 ЦПК України щодо надсилання копії оскаржуваного судового рішення учасникам справи, водночас, у разі непідтвердження належного виконання судом зазначених вимог процесуального закону, Верховний Суд може врахувати інші об`єктивні обставини, підтверджені доказами, які зумовили пропуск процесуального строку. Суд звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії)). Саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності у нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Щодо виконання обов`язку зі сплати судового збору та вирішення клопотання про відстрочення сплати судового збору Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зі змісту касаційної скарги випливає, що ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісної та зустрічної позовної заяви, які містять вимоги немайнового (встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу) та майнового характеру (поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270,00 грн. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (частина шоста статті 6 ЦПК України). Таким чином, за подання касаційної скарги в частині вирішення позовної вимоги немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 681,60 грн (840,80 грн х 200%). Щодо вимог майнового характеру, ураховуючи обсяг нерухового майна, на яке претендує заявник, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає сплаті за ставкою 1 % вартості спірного нерухомого майна (не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) помножений на 200 %. Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги Заявник просить відстрочити йому сплату судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що він є інвалідом третьої групи, отримує маленьку пенсію та не має грошових заощаджень для сплати судового збору. Сплативши судовий збір до судів попередніх інстанцій, він використав всі наявні у нього заощадження, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату судового збору. Доказів на підтвердження майнового стану ОСОБА_1 не надав. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону № 3674?VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Зважаючи на те, що заявник не надав доказів на підтвердження скрутного майнового становища, що унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги, у задоволення клопотання необхідно відмовити. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для звернення до Верховного Суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та сплати судового збору. Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 7 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 03 березня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження, підтвердження підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо сплати судового збору касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко