Постанова 4801 № 151/242/23

Справа № 151/242/23 Провадження № 22-ц/801/1788/2023 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2023 рокуСправа № 151/242/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Собцевої А. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 07.07.2023 року, ухвалене у складі судді Моцного В. С. в приміщенні суду в м. Чечельник, повний текст рішення складено 11.07.2023 року, - в с т а н о в и в : 26.04.2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом Державної казначейської служби України (далі ДКС України) про стягнення компенсації у розмірі 3 % річних та індексу інфляційних втрат, а саме просив : 3% річних в сумі 40357.40 грн за рік та індекс інфляції в сумі 409452.40 грн. Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 07.07.2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 три відсотки річних, що становить 52128 грн 32 коп та інфляційні втрати у розмірі 409452 грн 40 коп, що в загальному становить 461580 грн 72 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДКС України подано апеляційну скаргу (вх. № 6527 від 04.08.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги твердження ДКС України про те, що частиною другою статті 1 ЦК України визначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також податкових, бюджетних відносин цивільне законодавством не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Спірні правовідносини у цій справі виникли з підстав виконання ДКС України (як суб`єктом владних повноважень) судового рішення про безспірне списання коштів з Державного бюджету України (відшкодування шкоди державою). Судом першої інстанції проігноровано практику КГС ВС, викладеної в постановах від 12.07.2018 року по справі № 910/13314/17, від 25.06.2018 року по справі № 910/13889/17, постанові КАС ВС від 18.07.2018 року по справі № 2-а/11853/1570 щодо неможливості нарахування та стягнення індексу інфляції та 3 % річних у правовідносинах, урегульованих спеціальним законодавством, зокрема у сфері виконання судових рішень, а також неможливості одночасного стягнення шкоди та відповідних санкцій. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконання судового рішення, тому до них не можуть застосовуватися стаття 625 ЦК України. ДКС України не є боржником у розумінні статті 625 ЦК України, а є органом, котрий має вчинити чітко визначені законодавством України дії, спрямовані на виконання судового рішення про відшкодування шкоди. Судове рішення про стягнення з державного бюджету України коштів без встановлених бюджетних призначень за законом про Державний бюджет України на відповідний рік (наприклад, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних) не може бути виконане Казначейством. 16.08.2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив (вх. № 6891) на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. /а. с. 154-154б/. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.10.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання ДКС України про зупинення провадження у справі. У судовому засіданні представник ДКС України підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 24.09.2021 року у цивільній справі № 151/260/21, яке набрало законної сили 28.12.2021 року, стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання ДКС України з єдиного казначейського рахунку 1300000 грн на відшкодування моральної шкоди; 25000 грн витрат за надання правової допомоги; 19533 грн 58 коп, сплачені ним на паливно мастильні матеріали за явку адвоката до Бершадського районного суду Вінницької області, 413 грн 36 коп., сплачені ним за квитки за явку адвоката до апеляційного суду Вінницької області; 300 грн, сплачені ним на оплату банківських послуг за оплату правової допомоги. На виконання рішення Чечельницького районного суду від 24.09.2021 року у цивільній справі № 151/260/21 було видано виконавчий лист 11.01.2023 року /а. с. 8/. 12.01.2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кресюном В. А. надіслано заяву № 7 про стягнення коштів на адресу Державної казначейської служби України за рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області, яке набрало законної сили 28.12.2021 року, до якої були додані оригінал виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області виданий 11.01.2022 року. У своїй заяві представник позивача, просив стягнути із державного бюджету України шляхом безспірного списання ДКС України з єдиного казначейського рахунку на картковий рахунок позивача зазначену у рішенні суду компенсацію спричиненої йому моральної шкоди./а. с. 9/. 25.02.2023 року ДКС України направлено до ГУ ДКС України у Вінницькій області заяви адвоката Кресюна В. А. від 12.01.2022 року № 7 та 7/1, подані в інтересах ОСОБА_1 з оригіналами виконавчих листів, виданих 11.01.2022 року Чечельницьким районним судом Вінницької області по справі № 151/260/21, з доданими документами для здійснення заходів, передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. /а. с. 10/. 12.09.2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кресюном В. А. надіслано заяву № 69 про виконання рішення суду на адресу ДКС України /а. с. 11/. 26.09.2022 року ДКС України надано відповідь на заяву адвоката Кресюна В. А. стосовно виконання виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області по справі № 151/260/21, згідно якої питання щодо перерахування коштів за виконавчим листом розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа. /а. с. 13/. 11.01.2023 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кресюном В. А. надіслано заяву № 5 про виконання рішення суду на адресу голови ДКС України /а. с. 14-15/. 13.01.2023 року ДКС України надано відповідь на запит адвоката Кресюна В. А. стосовно виконання виконавчого листа Чечельницького районного суду Вінницької області по справі № 151/260/21, згідно якої питання щодо виконання виконавчих листів розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа. /а. с. 16/. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для його задоволення. Колегія суддів погоджується з висновками сулу першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, які зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. У справі встановлено, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на підставі частини другої статті 625 ЦК України пред`явив позов про стягнення з ДКС України за рахунок Державного бюджету України 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання, наявність якого підтверджена в рішенні суду, ухваленому відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вінницький апеляційний суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), приписи частини другої статті 625 ЦК України поширюються на спірні правовідносини з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Оскільки стаття 625 ЦК України розташована в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України, тому її дія поширюється на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Тож відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу). Отже, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними правилами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). Водночас у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у таких постановах: від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми права, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. У постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Грошове зобов`язання має бути виконаним з дня набрання судовим рішенням законної сили, оскільки з цього часу зобов`язання держави відшкодувати шкоду стало конкретизованим і визначеним. У випадку якщо у рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір та ці зобов`язання належно не виконані, підлягають застосуванню вимоги частини другої статті 625 ЦК України. У наведеній справі № 646/14523/15-ц, рішення у якій переглядалися Великою Палатою Верховного Суду, спірні правовідносини стосувалися стягнення з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання, зокрема, 3 % річних від простроченої суми та втрат від інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання, яке виникло з рішення суду про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача відшкодування моральної шкоди. За встановлених обставин Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача інфляційних втрат і 3 % річних за період з дня пред`явлення виконавчого листа до виконання до дня фактичного виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ДКС України має грошове зобов`язання перед позивачем згідно з рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 24.09.2021 року по цивільній справі №151/260/21, яке набрало законної сили 28.12.2021 року, про стягнення з ДКС України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури у сумі 1300000 грн; за надання правової допомоги кошти у сумі 25000 грн; за паливо мастильні матеріали за явку адвоката до Бершадського районного суду Вінницької області кошти у сумі 19533 грн 58 коп; за квитки за явку адвоката до апеляційного суду Вінницької області кошти у сумі 413 грн та на оплату банківських послуг за оплату правової допомоги кошти у сумі 300 грн. Отже, у справі № 646/14523/15-ц, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, правовідносини є подібними з правовідносинами, що наявні у даній справі, а тому сформульовані Великою Палатою Верховного Суду висновки підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи по суті. З наведених підстав Вінницький апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача наявне право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, яке виникло з рішення суду, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано практику КГС ВС, викладену в постановах від 12.07.2018 року по справі № 910/13314/17, від 25.06.2018 року по справі № 910/13889/17, КАС ВС, викладену в постанові від 18.07.2018 року по справі № 2-а/11853/1570 щодо неможливості нарахування та стягнення індексу інфляції та 3 % річних у правовідносинах, урегульованих спеціальним законодавством, зокрема у сфері виконання судових рішень, а також неможливості одночасного стягнення шкоди та відповідних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), дія частини другої статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, зокрема й ті, що виникли з рішення суду. Додатково потрібно врахувати, що спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено, що положення частини другої статті 625 ЦК України щодо зобов`язання боржника, який прострочив виконання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми не поширюється на спірні правовідносини, а також не встановлено іншого розміру процентів. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку позивача, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його обґрунтованість. У той же час, колегія суддів вважає помилковим зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення відомостей про те, що кошти підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом безспірного списання ДКС України з відповідного казначейського рахунку, виходячи з наступного. Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про стягнення компенсації за порушення строку виконання судового рішення на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є держава Україна, тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на сплату державою вказаної компенсації державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Разом з тим, відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як органу, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунка, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. (Аналогічний висновок викладено у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.(пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення суду у такій редакції: «Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних, що становить 52128 грн 32 коп та інфляційні втрати у розмірі 409452 грн 40 коп, що в загальному становить 461580 грн 72 коп.». В іншій частині рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 07.07.2023 року підлягає залишенню без змін. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги підлягає зміні лише резолютивна частина рішення суду першої інстанції, а по суті вирішення позову - залишається без змін, відсутні, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 07.07.2023 року змінити, викласти абзац другий резолютивної частини рішення суду у такій редакції: «Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних, що становить 52128 (п`ятдесят дві тисячі сто двадцять вісім) гривень 32 копійки та інфляційні втрати у розмірі 409452 (чотириста дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 40 копійок, що в загальному становить 461580 (чотириста шістдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят) гривень 72 копійки». В іншій частині рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 07.07.2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 12.10.2023 року.