Ухвала КЦС ВС № 235/1466/15-ц

Ухвала Іменем України 12 жовтня 2023 року м. Київ справа № 235/1466/15-ц провадження № 61-12385ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа. Не погодившись із ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала апеляційну скаргу. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. залишено без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України залишено без змін. Стягнуто з приватного виконавця Матвійчук Н. Є. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 429,44 грн за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року, сплату якого було відстрочено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року до ухвалення апеляційним судом рішення у справі. Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про виправлення описки у постанові Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій просила суд виправити описку у постанові Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, а саме: третій абзац резолютивної частини постанови викласти наступним чином: «Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни (адреса офісу: 87545, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 103, прим.101) на користь держави судовий збір у розмірі 429,44 грн за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року, сплату якого було відстрочено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року до ухвалення апеляційним судом рішення у справі». Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про виправлення описки у постанові Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року. 25 вересня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. в системі «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року, у якій заявник просить скасувати оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції та виправити описку в постанові Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року. Касаційна скарга мотивована порушенням норма цивільного процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінкові форми слів, застосування русизмів і діалектизмів тощо. Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Водночас, вирішуючи питання про виправлення описки чи арифметичної помилки, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Отже, диспозиція статті 269 ЦПК України не дозволяє під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту, зокрема, змінювати висновки та мотиви ухваленого судового рішення. У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19) вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання та держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 431 ЦПК України). Пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, виконавчий документ повинен містити повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Виходячи з викладеного, на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня2023 року в частині стягнення судового збору у розмірі 429,44 грн повинен бути виданий виконавчий лист, у якому будуть зазначені усі відомості щодо боржника - приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., зокрема і її місцезнаходження. Вказані дані містяться в матеріалах справи. Крім того, частиною четвертою статті 382 ЦПК України не передбачено обов`язкове зазначення у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції місцезнаходження учасника справи. Посилання приватного Матвійчук Н. Є. на помилкове зазначення апеляційним судом у постанові РНОКПП НОМЕР_1 є необґрунтованим, оскільки приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності (стаття 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), а фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на провадження незалежної професійної діяльності, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - самозайнята особа. При цьому правовий статус «самозайнята особа» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Близький за змістом висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 743/534/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15. Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов